Рішення № 17067421, 23.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2011 р. Справа № 18/003-11

Розглянувши матеріали справи за позовом Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк «Відділення «Київська регіональна дирекція «ВАТ «ВТБ Банк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоматриця», смт. Бородянка

за участю третьої особи ОСОБА_1

про стягнення 1433496,64 грн.,

Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін:

від позивача: Печерський П.М.

від відповідача: ОСОБА_2

від третьої особи: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк «Відділення «Київська регіональна дирекція «ВАТ «ВТБ Банк»(далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоматриця»(далі відповідач) за участю третьої особи ОСОБА_1 про стягнення 1433496,64 грн.

Провадження у справі №18/003-11 порушено відповідно до ухвали суду від 12.01.2011 року та призначено справу до розгляду на 25.01.2011 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 25.01.2011 року без поважних причин не зявились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. Розгляд справи відкладався на 17.02.2011 року.

У судове засідання 17.02.2011 року відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, повторно не зявились, вимоги ухвали суду не виконали. Розгляд справи відкладався на 10.03.2011 року.

У судове засідання 10.03.2011 року відповідач та третя особа не зявились, вимоги ухвали суду не виконали. Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши подані документи та докази, суд у судовому засіданні 10.03.2011 року, дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи з метою більш детального вивчення матеріалів справи. Розгляд справи відкладався до 24.03.2011 року.

В судове засідання 24.03.2011 року відповідач та третя особа повторно не зявились, відзив на позов та пояснення по суті спору не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши в судовому засіданні 24.03.2011 року наданий позивачем розрахунок позову, судом встановлено, що позивач вимоги суду, зокрема, викладені в ухвалі від 12.01.2011 року не виконав. Позивачем не обґрунтована вимога про стягнення заборгованості, строк сплати якої не настав з огляду на підписаний сторонами графік. Заявлена до стягнення сума основного боргу не обґрунтована у відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України та графіку погашення платежів. В розрахунку наведено поняття строкової заборгованості та простроченої без пояснень з посиланням на відповідні норми законодавства.

Не зазначено, яка сума кредиту сплачена і коли, які суми і в який строк мали сплачуватись; на яку суму, в якому розмірі і за який період нараховані відсотки. Не зазначено на які суми і за які періоди нараховано річні, інфляційні та пеню, в тому числі з врахуванням п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи необхідність зясування причин незявлення відповідача та третьої особи, ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку позову, у суду виникла необхідність у відкладенні розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 14.04.2011 року.

В судове засіданні 14.04.2011 року зявився представник відповідача та третьої особи, повідомив суду, що не отримував судові ухвали і йому не було відомо про подання позову. Розгляд справи відкладався до 05.05.2011 року. В судовому засіданні 05.05.2011 року оголошувалась перерва до 12.05.2011 року.

В судовому засіданні 12.05.2011 року розгляд справи відкладався до 02.06.2011 року у звязку з хворобою представника відповідача та третьої особи.

Крім того, в ході розгляду спору сторони неодноразово звертались до суду з клопотаннями про продовження термінів розгляду справи, які задовольнялись судом.

В судових засіданнях 02.06.2011 року, 06.06.2011 року, 07.06.2011 року, 09.06.2011 року та 16.06.2011 року до 23.06.2011 року оголошувались перерви у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23.06.2011 року позивач позовні вимоги підтримав з врахуванням наданих 02.06.2011 року уточнень до позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та учасників провадження, дослідивши надані ними докази, судом встановлено.

Подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоматриця»як з поручителя на підставі Договору поруки від 22.02.2008 року № 03.58/08-ДП1 заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором 22.02.2008 року № 03.58/08-СК1 в сумі 1191242,27 грн. простроченої заборгованості по погашенню кредиту, 196253,16 грн. заборгованості по сплаті відсотків з користування кредитним за період з 20.07.2008 року по 05.02.2010 року, 21618,58 грн. пені на кредит та 24382,63 грн. пені на відсотки, всього 1433469,64 грн.

В ході розгляду спору ОСОБА_1 було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Кредитного договору № 03.58/08-СК1 від 22.02.2008 року надав Позичальнику - ОСОБА_1 кредит в сумі 1 260 000,00 грн. зі сплатою 16,5 % річних, строком користування кредитними коштами до 20.02.2015 року включно. Відповідні обставини в ході розгляду спору не заперечені та не спростовані відповідачем та третьою особою.

В забезпечення виконання зобовязань за вищезазначеним Кредитним договором, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоматриця»було укладено Договір поруки від 22.02.2008 року № 03.58/08-ДП1, згідно умов якого відповідач поручився перед позивачем за виконання Позичальником - ОСОБА_1 зобовязань щодо повернення кредиту сплати процентів, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків в розмірі, встановленому кредитним договором з додатковими угодами до нього (в тому числі, збільшуючи основне зобовязання).

Як вбачається з умов Договору поруки, відповідачем забезпечено зобовязання третьої особи, повязані з отриманим у позивач кредитом в сумі 1260000 грн. під 16,5% річних. Також Договором поруки передбачено, що Поручитель підтверджує, що ознайомлений з умовами Кредитного договору, в тому числі про строки виконання зобовязань за останнім, і має право самостійно виконувати зобовязання за Кредитним договором.

Згідно п. 11Договору поруки, визначено, що такий Договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання зобовязань за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що строк виконання зобовязань ОСОБА_1 за Кредитним договором № 03.58/08-СК1 від 22.02.2008 року, а відтак і поручителем (позивачем) по поверненню коштів за Кредитним договором та сплати процентів настав.

У звязку з чим, судом встановлено, що відповідно до п. 3.1. Кредитного договору погашення кредиту та сплата процентів здійснюється в порядку та строки згідно Графіку повернення кредиту і сплати процентів, який є невідємною частиною Кредитного договору.

Крім того, відповідно до п. 5.5. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повністю повернути Кредит та сплатити нараховані проценти за користування Кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов'язання у випадках:

- встановлених Генеральною угодою № 03.58/08-ГУ від 22.02.2008 року;

- невиконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором;

- порушення заставодавцем (поручителем, гарантом) зобов'язань за договором, що забезпечує виконання Позичальником виконання зобов'язань за Кредитним договором;

- вчинення заставодавцем дій на припинення застави, що забезпечує виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором;

- незгоди Позичальника зі зміною розміру процентної ставки, запропонованої Банком;

- несплати процентів за користування Кредитом та Кредиту згідно Графіку, якщо

- прострочення виконання цих зобов'язань більше 3 (трьох) банківських днів.

Оскільки, Позичальник своєчасно та в повному обсязі не виконував зобовязання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків,тобто має місце невиконання Позичальником умов Кредитного договору та прострочення сплати процентів за користування кредитом понад 3 банківські дні, у відповідності до п. 5.5. Кредитного договору у позивача виникло право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів

Відповідні обставини відповідачем та третьою особою не заперечені та не спростовані.

Оскільки, строк виконання зобовязань за Кредитним договором визначено у відповідному п. 3.1. Кредитного договору та погоджено Графік погашення, який є невідємною частиною договору, прострочення виконання зобовязання обраховується згідно Графіку погашення і не залежить від надіслання вимоги про сплату.

Як вбачається з Графіку погашення кредиту, позичальник мав сплачувати щомісячно по 25367,34 грн. в терміни визначені відповідним Графіком, з яких частина коштів мала зараховуватись на погашення кредиту, частина на погашення відсотків в розмірах, визначених у Графіку.

Пунктом 3.4. Кредитного договору передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобовязань, у першу чергу сплачується неустойка та відшкодовуються витрати банку, що повязані із одержанням виконання, плата за користування кредитом та в останню чергу сума кредиту.

Відповідачем надано докази часткового погашення Позичальником кредиту та сплати відсотків, з яких вбачається, що останній платіж відбувся 10.02.2009 року. Після чого, позичальником було припинено сплату кредиту та погашення відсотків.

Однак, Позичальник (третя особа) своєчасно та в повному обсязі зобовязання з погашення кредиту та відсотків не виконував (останній платіж здійснено у лютому 2009 року), у звязку з чим, у позивача виникло право вимагати дострокового погашення кредиту та сплати відсотків, а відтак позивач звернувся до суду з позовом до поручителя про стягнення відповідної заборгованості.

В судовому засіданні 02.06.2011 року позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій уточнив позовні вимоги і просить стягнути 1177538,09 грн. заборгованості по погашенню кредиту, 441273,73 грн. заборгованості по сплаті процентів, 22647,50 грн. пені у звязку з простроченням повернення кредитних коштів та 30654,61 грн. пені на проценти за період з 21.09.2010 року по 31.05.2011 року, також 16389,81 грн. 3% річних на заборгованість по кредиту та 22647,50 грн. на заборгованість по процентам.

Як зазначає позивач, він керуючись умовами Договору поруки та нормами ст.ст. 543, 554 Цивільного кодексу України за своїм вибором ставить вимогу про стягнення зазначеної заборгованості з Поручителя у звязку з невиконанням зобовязання Позичальником.

Відповідач в ході розгляду спору проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях до нього.

Суд не приймає посилання відповідача щодо необхідності обовязкового повідомлення банком Поручителя про виникнення заборгованості у Позичальника, оскільки такі посилання не обґрунтовані з посиланням на відповідні умови Договору поруки чи норми чинного цивільного законодавства. Договором поруки погоджено обізнаність Поручителя з умовами Кредитного договору, зокрема, строків погашення заборгованості та негативних наслідків в разі порушення умов такого Договору, передбачено також можливість сплати Поручителем зобовязань позичальника.

Також, судом встановлено, що Договором поруки передбачено його дію до повного погашення заборгованості за Кредитним договором.

Оскільки, порука є засобом забезпечення зобовязань іншої особи, наявність вини Поручителя не вимагається, сплата відповідної заборгованості відбувається на виконання зобовязань за які Поручитель поручився і повязана лише з виною боржника. Крім того, виконання зобовязання за Договором поруки Поручителем передбачає перехід до останнього відповідного права вимоги до боржника.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих сторонами доказів, факт зміни зобовязання, забезпеченого порукою в бік збільшення відповідальності Поручителя не підтверджено. Зокрема, всі негативні наслідки, про які подано позов у вигляді дострокового стягнення кредиту та відсотків, пені, 3% річних передбачені умовами Кредитного договору.

Також, суд не приймає заперечення відповідача щодо стягнення з Поручителя спірних коштів в судовому порядку з посиланням на необхідність виключно договірного списання коштів, оскільки відповідними нормами Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення заборгованості з Поручителя, і відповідні гарантії прав на судовий захист не можуть змінюватись чи обмежуватись в договірному порядку.

Посилання відповідача на те, що банк своїми діями сприяв збільшенню відповідальності Позичальника, а відтак і Поручителя не приймається судом, оскільки зобовязання мали виконуватись у встановлені у Графіку погашення заборгованості терміни, з якими були обізнані Позичальник та Поручитель.

В ході розгляду спору відповідач також посилався на те, що рішенням Ірпінського районного суду Київської області № 2-1169/2011 від 18.05.2011 року позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк»до ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за Кредитним договором в сумі 1 490 624,70 грн. та за наслідками розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «ВТБ Банк», третя особа: ОСОБА_3 розірвано Генеральну угоду № 03.58/08-ГУ від 22.02.2008 та Кредитний договір № 03.58/08-СК1 від 22.02.2008 року.

Відповідач вважає, що факт заборгованості в даних правовідносинах вже встановлено в зазначеному судовому рішенні, крім того, розірвано Кредитний договір, тобто зобовязання за основним договором припинені.

Судом встановлено, що рішення Ірпінського районного суду Київської області № 2-1169/2011 від 18.05.2011 не набрало законної сили, оскільки оскаржене в апеляційному порядку. Крім того, встановлені в такому рішенні обставини не перешкоджають розгляду даного спору.

Розірвання Генеральної угоди та Кредитного договору в разі набрання відповідним судовим рішенням законної сили, припиняє їх дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору до моменту його розірвання.

Крім того, наявність рішення суду про стягнення з боржника заборгованості не унеможливлює предявлення відповідної вимоги до поручителя, оскільки згідно зі ст. 543 Цивільного кодексу України боржник і поручитель відповідають солідарно і кредитор може вимагати виконання як від усіх боржників, так і від кожного окремо.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За відсутності доказів виконання відповідного судового рішення про стягнення заборгованості з позичальника, відповідне зобовязання вважається не виконаним.

У відповідності до ст.ст. 193, 196 і 227 Господарського кодексу України учас ники господарських відносин повинні виконувати господарські зо бовязання належ ним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору, кожна сто рона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належ ного виконання нею зо бовязання, а порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій. Одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбаче них законом, не допускається. До виконання господар ських договорів за стосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особ ливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 526, 530, 536 541, 543 і 554 Цивільного кодексу Укра їни грошові кошти (кредит) надаються у розмірах та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зо бовязується повернути кредит та сплатити проценти. У випадках неви ко нання Позичальни ком взятих за кредитним договором зобовязань, Кредитор має право достро ково вимагати пога шення, у т.ч. суми кредиту, відсотків за користу вання ним, пені за по рушення строків їх повернення, а також витрат, понесе них у звязку із предявленням ви моги.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 10561 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Таким чином, Позичальник вважається таким, що прострочив виконання зобовязань за Кредитним договором, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті кредиту в сумі 1177538,09 грн. та процентів в сумі 441273,73 грн. підлягає задоволенню, що не спростовано відповідачем в ході розгляду спору.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобовязання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У звязку з порушенням боржником (позичальником) строків сплати кредиту та процентів за користування ним, позивач просить на підставі п. 8.1. Кредитного договору стягнути з відповідача (як з поручителя) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення строків повернення кредиту за період з 21.09.2010 року по 31.05.2011 року в сумі 22647,50 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача (як з поручителя) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення строків сплати процентів за період з 21.09.2010 року по 31.05.2011 року в сумі 30654,61 грн. Всього 53302,11 грн. пені.

Дослідивши наданий позивачем уточнений розрахунок пені, судом встановлено, що такий розрахунок наведено за період з 22.11.2010 року по 19.05.2011 року. Також, позивач у відповідному розрахунку наводить суми кредиту та відсотків, періоди виникнення прострочки по яким не можливо встановити, а відтак і перевірити його правильність з огляду на вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, наданий позивачем розрахунок пені є необґрунтованим з посиланням на період виникнення заборгованості по кожній сумі платежу, наведений в ньому період нарахування не відповідає періоду, зазначеному в заяві про уточнення позовних вимог, тому відповідний розрахунок пені не приймається судом.

Як встановлено судом, строки виконання зобовязань за кредитним договором встановлені в Графіку сплати, який невідємним додатком до Кредитного договору.

Враховуючи заявлений позивачем в уточненнях до позову період стягнення пені з 21.09.2010 року по 31.05.2011 року та наведені у Графіку терміни сплати, з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, судом встановлено, що станом на 21.09.2010 року у позичальника виникла про строчка по сплаті 25367,34 грн. кредиту та процентів (термін сплати 20.09.2010 року), на яку нараховується пеня по 21.03.2011 року. Також, в межах заявленого позивачем періоду підлягає нарахування пеня на заборгованість по сплаті 25367,34 грн. кредиту та процентів, яка виникла з 21.10.2010 року по 21.04.2011 року; на наступну заборгованість в сумі 25367,34 грн. кредиту та процентів, яка виникла з 23.11.2010 року по 23.05.2011 року; на наступну заборгованість в сумі 25367,34 грн. кредиту та процентів, яка виникла з 21.12.2010 року по 31.05.2011 року (як заявлено позивачем); на наступну заборгованість в сумі 25367,34 грн. кредиту та процентів, яка виникла з 21.01.2011 року по 31.05.2011 року; на наступну заборгованість в сумі 25367,34 грн. кредиту та процентів, яка виникла з 22.02.2011 року по 31.05.2011 року; на наступну заборгованість в сумі 25367,34 грн. кредиту та процентів, яка виникла з 22.03.2011 року по 31.05.2011 року; на наступну заборгованість в сумі 25367,34 грн. кредиту та процентів, яка виникла з 21.04.2011 року по 21.05.2011 року та на наступну заборгованість в сумі 25367,34 грн. кредиту та процентів, яка виникла з 21.05.2011 року по 31.05.2011 року в межах заявленого позивачем періоду нарахування.

Таким чином, за розрахунком суду стягненню підлягає пеня на заборгованість по погашенню кредиту та сплаті відсотків в загальній сумі 11440,32 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення 16389,81 грн. 3% річних на заборгованість по кредиту та 22647,50 грн. 3% річних на заборгованість по процентам.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок та періоди фактичної сплати позичальником заборгованості по кредиту та відсоткам, судом встановлено, що річні нараховані за фактичні періоди прострочення сплати, що відповідає ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд не приймає заперечення відповідача проти наданого позивачем розрахунку з посиланням на п. 8.1. Кредитного договору, оскільки відповідна умова договору стосується лише нарахування пені.

Таким чином, вимога позивача по стягнення 3% річних позивачем доведена та обґрунтована і підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що судом встановлено обовязок Позичальника сплатити заборгованість по кредиту, відсоткам, пеню та річні, та враховуючи, що відповідне зобовязання забезпечене договором поруки, позовні вимоги про стягнення спірної суми заборгованості з Поручителя підлягають задоволенню у встановленому судом обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позивач збільшив позовні вимоги на 268437,94 грн., з яких підлягає доплаті державне мито в сумі 2684,38 грн., які не сплачені позивачем, сплата зазначених сум державного мита до бюджету покладається на відповідача у відповідності до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України,.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 44, 46, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОМАТРИЦЯ» (07800, Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Індустріальна, 3, код ЄДРПОУ 34162798) на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (01004, Україна, м. Київ, б-р Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26, МФО 321767, код ЄДРПОУ) 1177538,09 грн. заборгованості по погашенню кредиту, 441273,73 грн. заборгованості по сплаті процентів, 11440,32 грн. пені за прострочення сплати кредиту та процентів, 16389,81 грн. 3% річних на заборгованість по кредиту, 22647,50 грн. 3% річних на заборгованість по процентам, 13801,67 грн. витрат по сплаті державного мита та 228,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОМАТРИЦЯ»(07800, Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Індустріальна, 3, код ЄДРПОУ 34162798) в доход Державного бюджету України 2684,38 грн. державного мита.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя Кошик А. Ю.