Рішення № 17067384, 31.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2011 р. Справа № 18/041-11

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек –ЛТД», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Братьєв Груп –Буд», смт.Макарів

про стягнення 1146026,08 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

за участю представників сторін:

від позивача: Невмержицька Г.В.

від відповідача: не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек –ЛТД»(далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Братьєв Груп –Буд»(далі – відповідач) про стягнення 1146026,08 грн.

Провадження у справі №18/041-11 порушено відповідно до ухвали суду від 29.04.2011 року та призначено справу до розгляду на 17.05.2011 року.

Відповідач у судове засідання не з‘явився та надіслав заяву про визнання позовних вимог на суму 737835,18 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 17.05.2011 року подав уточнення до позову у зв‘язку із частковим погашенням відповідачем суми боргу. Таким чином, з урахуванням поданих уточнень станом на 17.05.2011 року позивач просить стягнути з відповідача 1086026,08 грн., з яких 737835,18 грн. основного боргу, 24210,08 грн. 3% річних, 92989,26 грн. інфляційних, 91208,05 грн. пені, 139738,51 грн. штрафу. Розгляд справи відкладався до 31.05.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено.

14.05.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комспек-ЛТД»(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Братьев Буд-Груп»(Покупець) було укладено Договір поставки № 14/05-101, згідно умов якого Постачальник зобов'язався передавати у власність Покупцю асфальт (далі - продукція), а Покупець - приймати та оплачувати продукцію на умовах Договору.

Відповідно до умов Договору позивач продав відповідачу продукцію на загальну суму 1 397 835, 18 грн. (з ПДВ), що підтверджується наступними видатковими накладними: № 31/05-8 від 31.05.2010 року на суму 713 860, 56 грн.; № 31/05-9 від 31.05.2010 року на суму 364 596, 00 грн.; № 30/06-23 від 30.06.2010 року на суму 310 408, 62 грн.; № 30/06-24 від 30.06.2010 року на суму 8 970, 00 грн.

Згідно з п. 6.1. Договору оплата поставленої партії продукції здійснюється Покупцем протягом 15-ти календарних днів після отримання у власність партії продукції, що підтверджується відповідною накладною.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриману продукцію не оплатив, сплативши частково 600000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 23.09.2010 року та після подачі позову 60000 грн. згідно банківської виписки станом на 29.04.2011 року.

Таким чином, станом на момент розгляду спору заборгованість відповідача складає 737835,18 грн., що відповідачем визнано в подані суду заяві від 17.05.2011 року.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У зв’язку з простроченням відповідачем оплати продукції, позивач просить стягнути 91208,05 грн. пені, 139738,51 грн. штрафу, 24210,08 грн. 3% річних та 92989,26 грн. інфляційних.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати продукції позивач має право нарахувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. В разі прострочення оплати за поставлену продукцію понад 30 календарних днів, відповідач додатково має сплатити штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, розрахунок пені здійснено за період фактичного прострочення на суму заборгованості по кожній накладній протягом строку, який не перевищує шести місяців з моменту порушення зобов’язання. Таким чином, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню. Оскільки, прострочення відповідача триває більше 30 календарних днів, вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем річні та інфляційні нараховані виходячи з фактичної суми боргу за період прострочення, що відповідає ст. 625 Цивільного кодексу України, тому вимога про стягнення 3% річних та інфляційних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 737 835, 18 грн. основного боргу, 24 210, 08 грн. З % річних, 92 989, 26 грн. інфляційних, 91 208, 05 грн. пені, 139 783, 51 грн. штрафу.

Оскільки, сплата відповідачем 60000 грн. відбулась після подання позову, провадження у справі у відповідній частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який сплатив частину заборгованості після звернення позивача до суду, сплата судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 78, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмежено ю відповідальністю «Братьев Груп-Буд»(08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт. Макарів, вул. Б.Хмельницького, 7, код 35967498) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек-ЛТД»(01025, м.Київ, вул. Володимирська, 7, оф.1, код 35893292) 737 835, 18 грн. основного боргу, 24 210, 08 грн. 3 % річних, 92 989, 26 грн. інфляційних, 91 208, 05 грн. пені, 139 783, 51 грн. штрафу, 11 460, 27 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 60 000, 00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Суддя Кошик А. Ю.