Рішення № 17067279, 28.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2011 р. Справа № 5/033-11

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Підприємства «Переяслав-Хмельницький «Агрокоопвиробник»Київської регіональної спілки споживчої кооперації, м. Переяслав-Хмельницький

до Приватного сільськогосподарського товариства «Поліс», с. Потоки

про стягнення 71564,14 грн.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 04.04.2011р. №49

відповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Підприємства «Переяслав-Хмельницький «Агрокоопвиробник»Київської регіональної спілки споживчої кооперації (далі позивач) до Приватного сільськогосподарського товариства «Поліс»(далі відповідач) про стягнення 71564,14 грн., з яких 56417,47 грн. основний борг, 3493,18 грн. інфляційні втрати, 1271,90 грн. 3% річних та 10381,59 грн. неустойки у вигляді пені.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 20.04.2010р. № 3 (далі договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобовязується передати у власність відповідача покупця товар, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, умови і строки поставки передбачаються в замовленні, специфікаціях, накладних, або рахунках-фактурах, що є невідємними частинами цього договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що датою поставки товару є дата видачі покупцеві видаткової накладної.

Згідно п. 5.3 договору перехід права власності відбувається в момент передання товару, що оформляється видатковою накладною та є підставою для здійснення розрахунку.

Відповідно до п. 4.3 договору допускаються наступні умови розрахунку за поставлений товар: 100% попередня оплата вартості кожної партії товару; 100% оплата вартості кожної партії товару на протязі 14 банківських днів з дати поставки відповідної партії (поставка на умовах товарного кредиту).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє на протязі 1 року з дня підписання, якщо жодна сторона на протязі 30 днів до закінчення цього договору не заявить про намір його розірвати договір автоматично пролонгується на термін одного року (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивач по видатковим накладним від 26.04.2010р. № 196 на суму 783,21 грн. та від 17.05.2010р. № 207 на суму 55634,26 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 56417,47 грн.

Разом з тим відповідач свої зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар не виконав, в звязку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 56417,47 грн.

Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами у справі, згідно якого сальдо на користь позивача станом на 01.10.2010р. складає 56417,47 грн. Зазначений акт підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, враховуючи вище зазначене та положення п. 4.3 договору, яким передбачена оплата товару на протязі 14 банківських днів з дати поставки, відповідач повинен був сплатити вартість отриманого ним товару за накладною від 26.04.2010р. № 196 на суму 783,21 грн. до 14.05.2010р. включно, а за накладною від 17.05.2010р. № 207 на суму 55634,26 грн. до 04.06.2010р. включно.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, в звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 56417,47 грн.

Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 56417,47 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми складають 3493,18 грн. три проценти річних з простроченої суми складають 1271,90 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Разом з тим, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з урахуванням встановлених судом кінцевих термінів виконання зобовязання по оплаті за поставлений товар за договором по кожній накладній окремо та з урахуванням періодів нарахування 3% річних заявлених позивачем з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 1248,72 грн. В решті заявленої до стягнення сумі 3% річних суд відмовляє.

Також позивач посилаючись на п. 7.3 договору просить суд стягнути з відповідача неустойку у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості поставленого товару, яка за його розрахунком складає 10381,59 грн.

Суд зазначає, що у пункті 7.3 договору поставки від 20.04.2010р. № 3 сторони встановили неустойку у вигляді штрафу, а не пені, як помилково вважає позивач, що в той же час не впливає на обґрунтованість його вимоги щодо стягнення передбаченої договором санкції.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Враховуючи вищевикладене та положення п. 7.3 договору, судом здійснено розрахунок суми неустойки у вигляді штрафу у розмірі 0,1% від вартості поставленого товару, яка складає 56,42 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми неустойки суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 56417,47 грн. заборгованості, 3493,18 грн. інфляційних втрат, 1248,72 грн. 3% річних та 56,42 грн. неустойки є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Поліс»(09515, Київська область, Таращанський район, с. Потоки, код ЄДРПОУ 34233158) на користь Підприємства «Переяслав-Хмельницький Агрокоопвиробник»Київської регіональної спілки споживчої кооперації (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 33, код ЄДРПОУ 34341396) 56417 (пятдесят шість тисяч чотириста сімнадцять) грн. 47 коп. заборгованості, 3493 (три тисячі чотириста девяносто три) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 1248 (одну тисячу двісті сорок вісім) грн. 72 коп. 3% річних, 56 (пятдесят шість) грн. 42 коп. неустойки, 612 (шістсот дванадцять) грн. 16 коп. витрат по сплаті державного мита та 201 (двісті одну) грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.