Рішення № 17047602, 16.06.2011, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 2-1025/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          16 червня 2011 року                                                                       м.Рівне

Рівненський міський суд

в особі судді                                         Рогозіна С.В.,

при секретарі                                        Кулик Т.М.,

з участю представника позивача          ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК»(далі –ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог –ОСОБА_4 про звернення стягнення та виселення, -

в с т а н о в и в:

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»звернулось до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог –ОСОБА_4 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості в розмірі 63947,92 доларів США на квартиру АДРЕСА_1.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю за обставин, викладених у позовній заяві.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись заздалегідь та у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомили, заперечень з приводу позову не надали, заяв про розгляд справи у їх відсутності до суду не надходило. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та третьої особи з ухваленням заочного рішення. Представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного між ЗАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_4 договору № ROHPGА00000253 від 13 серпня 2007 року, останній отримав кредит у розмірі 52800 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 серпня 2017 року.

Взяті на себе зобов’язання ОСОБА_4 не виконує, не дотримується графіку погашення кредиту та не сплачує вчасно відсотки.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором, ОСОБА_4, згідно представленого позивачем розрахунку, станом на 16 серпня 2010 року, має заборгованість в сумі 63947,92 доларів США, яка складається з наступного:

- 44839,52 доларів США –заборгованість за кредитом;

- 9838,25 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1728 доларів США –заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 4466,91 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Також на вказану суму було нараховано штраф: 31,61 –його фіксована частина та 3043,63 доларів США –процентна складова.

          В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № ROHPGА00000253 від 13.08.2007 року. Згідно з договором іпотеки відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 41,1 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 2-2163, посвідченого 07 листопада 2002 року нотаріусом Другої Рівненської нотаріальної контори.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Зобов’язання позивача за договором кредиту були виконані у повному обсязі.

Всупереч зазначеним нормам Цивільного кодексу України та умовам договору кредиту ОСОБА_4 належним чином не виконує умови договору кредиту в частині своєчасності та повноти сплати кредиту та процентів.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 Договору іпотеки, відповідач надає в іпотеку позивачу двокімнатну квартиру № 12 загальною площею 41,1 м2, яка знаходиться в будинку № 62 по вул. Чорновола у м. Рівне, у якості забезпечення виконання зобов’язань позичальника ОСОБА_4 перед ЗАТ КБ «ПриватБанк», в силу чого останній має право в разі невиконання ним зобов’язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Згідно ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов’язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження.

Згідно ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»у рішенні суду про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в тому числі зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження та початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Оскільки в судовому засіданні представником позивач не наведено вагомих підстав та доводів, які б вказували на переважне право укладення від імені відповідача договору-купівлі продажу на спірну квартиру та надання йому усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, то суд дійшов до висновку, що необхідно здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, з початковою ціною продажу предмета іпотеки 303000 грн. (за іпотечною вартістю, відповідно до п. 33.4. Договору іпотеки).

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Дана вимога не підлягає до задоволення, так як відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов’язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Враховуючи, що вказана процедура визначена у Житловому кодексі України дотримана позивачем не була, виселення мешканців з квартири є правом суду, а тому суд вважає, що у виселенні відповідача слід відмовити.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а отже з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, Закону України "Про іпотеку" вiд05.06.2003 року№898-IV, Закону України Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»вiд18.11.2003№1255-IV, керуючись ст. 109 ЖК УРСР, ст.ст. 525, 526, 589, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 60, 82, 88, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в :

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК»до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 про звернення стягнення та виселення –задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_3, а саме: квартиру № 12, що складається з 2-х житлових кімнат, загальною площею 41,12 та житловою площею 27,3 м2, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Чорновола, буд. 62 для задоволення грошових вимог ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК»за Договором кредиту № ROHPGА00000253 від 13 серпня 2007 року в сумі 63947,92 доларів США шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, з початковою ціною продажу предмета іпотеки 303000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК»судовий збір в розмірі 1708 (одна тисяча сімсот вісім) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Суддя Рівненського міського суду                     С.В.Рогозін