Рішення № 17028349, 04.07.2011, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-162/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2011 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Муратової С.О.,

при секретарях - Гресс Ю.К., Кравченко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика»в особі Харківської філії про встановлення нікчемності правочину, який порушує публічний порядок, за зустрічною позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика»в особі Харківської філії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -          

встановив:

          Позивач у квітні 2009 року звернувся до суду з позовною заявою (а.с.3-6), яку в ході судового розгляду справи уточнив (а.с.169-171), просить суд встановити факт нікчемності правочину –кредитного договору № 28/07-ВЛФ від 11.06.2007, укладеного між ПАТ «Банк Таврика»і позивачем, як такий, що порушує публічний порядок, стягнути з відповідача ПАТ «Банк Таврика»на його користь судовий збір в сумі 08,50 гр., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 07,50 гр., а також витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10000 гр.

          На обґрунтування позову, позивач вказує, що 11.06.2007 він звернувся до Харківської філії ПАТ «Банк Таврика»для укладання публічного договору в цілях надання йому споживчого кредиту, оскільки банк та його філія взяли на себе обов’язок здійснювати надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Відповідач, використовуючи правову необізнаність позивача, в порушення ч.5 ст. 633 ЦК України, ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладанням договору споживчого кредиту у письмовій формі не надав позивачу повної інформації, встановленої законом і уклав з ним кредитний договір № 28/07-ВЛФ від 11.06.2007 про надання відкличної невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 40000 доларів США строком до 11.06.2009 на споживчі цілі зі сплатою 15 % річних. Пунктом 4.4 договору передбачено, що погашення кредиту та відсотків за користування ним здійснюється в гривні, в п. 8.1 договору відповідач навів лише перелік витрат, що начебто складають сукупну вартість кредиту, але суму не вказав (навіть орієнтовну), при цьому вказана одноразова комісія в розмірі 1,5 % від суми кредиту за надання кредиту (600 доларів США або 3030 гр. за курсом НБУ 5,05).

          Позивач вказує, що в цей же день 11.06.2007, сторони підписали ще один текст кредитного договору № 28/07-ВФЛ від 11.06.2007 про надання відкличної невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 40000 доларів США строком до 11.06.2009 на споживчі цілі, але вже в п. 4.4 договору вказано, що погашення кредиту та відсотків за користування ним здійснюється в доларах США, а п.п. 8.1 та 8.2 договору вже визначають порядок вирішення спорів. Переліку витрат, що начебто складають сукупну вартість кредиту, вже немає.

          Лише після підписання двох текстів кредитного договору № 28/07-ВЛФ від 11.06.2007, позивач, за заявою на видачу готівки № 52 від 11.06.2007, отримав 40000 доларів США та на виконання п. 3.3.7 договору, за квитанцією № 1 від 11.06.2007, сплатив відповідачу винагороду за надання послуги по розміщенню грошових коштів в сумі 1010 гр.

          14.09.2007 договором № 1 до предмету кредитного договору № 28/07-ВЛФ від 11.06.2007 внесено зміни, відповідно до яких: п. 1.1 –ліміт кредитної лінії було збільшено до суми 60000 доларів США строком до 11.06.2009 на споживчі цілі; п. 1.3 –погашення кредиту здійснюється позичальником згідно графіка, який є невід’ємною частиною договору. Крім того, за п. 3 договору № 1 вказано про сплату банку комісії 505 гр.

          17.09.2007, позивач, за заявою на видачу готівки № 1, отримав 20000 доларів США та на виконання умови п. 3 договору № 1, за квитанцією № 67 від 17.09.2007, сплатив відповідачу винагороду за надання послуги по розміщенню грошових коштів в сумі 505 гр.

          22.08.2008 договором № 2 до кредитного договору № 28/07-ВЛФ від 11.06.2007 внесено зміни, відповідно до яких: п. 1.2 –збільшено до 17,5 % проценти за кредит, починаючи з 25.08.2008; розділ 8 викладений вже як «Сукупна вартість кредиту на нормативно-правові акти, які регулюють розрахунок вартості кредиту», а п.8.1 та 8.2 як в першому тексті кредитного договору із зміною процентів за кредит і посиланням на додаток № 2. В додатку № 2 до кредитного договору знов наведено лише перелік витрат, що начебто складають сукупну вартість кредиту, але сума не вказана (навіть орієнтовна), при цьому вказано відсотки за користування кредитом по ставці вже 17,5 % річних та одноразова комісія в розмірі до 1,5 % від суми кредиту.

          Позивач також зазначив, що 19.03.2009 він надіслав відповідачу пропозицію для приведення споживчого кредитного договору № 28/07-ВЛФ від 11.06.2007 у відповідність до Конституції та Законів України, але відповідач, листом № 270 від 02.04.2009 відмовився від пропозиції і наполягає на виконанні нікчемного правочину.

          У зв’язку з викладеним, позивач вважає, що відповідач, використовуючи його правову необізнаність, укладаючи два різні тексти споживчого кредитного договору № 28/07-ВЛФ від 11.06.2007 в іноземній валюті і наполягаючи на його виконанні, порушивши публічний порядок, спрямувавши свої дії на порушення його прав жити і діяти в правовій державі, де діє принцип верховенства права, порушив права споживача та права набути приватної власності на грошові кошти –гривню, як законного засобу платежу, створив всі умови на здійснення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 162 КпАП України, і незаконно заволодів його майном –грошовими коштами в сумі 60594,36 гр.

          23.06.2009 відповідач за основним позовом звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.33-35), в ході судового розгляду справи неодноразово уточнював позовні вимоги (а.с.80-81, 143-145, 166-167, 221-222, 231-232, 244-245). В останній редакції уточнення до зустрічної позовної заяви (а.с.244-245), ПАТ «Банк Таврика»просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму боргу за кредитним договором в сумі 10360,40 доларів США, що в еквіваленті в гривні по курсу НБУ станом на 07.12.2010 становить 82282,29 гр., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 гр. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 гр.

          В обґрунтування позовних вимог, позивач за зустрічним позовом вказує, що 11.06.2007 між Акціонерним банком «Таврика»та ОСОБА_1 укладений кредитний договір за № 28/07-ВФЛ, згідно з яким, позивачем за основним позовом ОСОБА_1 були отримані кредитні кошти на споживчі цілі за відкличною невідновлювальною кредитною лінією в сумі 40000 доларів США зі сплатою 15 % річних та строком погашення заборгованості до 11.06.2009. 14.09.2007 шляхом внесення змін до кредитного договору, сума кредиту була збільшена до 60000 доларів США. Кредит був наданий на споживчі потреби та в повній сумі отриманий відповідачем за зустрічним позовом у розмірі 40000 доларів США та 20000 доларів США. За умовами п. 4.2 кредитного договору, позичальник зобов’язаний сплачувати щомісячно проценти з 25 числа поточного місяця до останнього робочого дня поточного місяця.

          За період з 24.11.2010 по 26.11.2010 ОСОБА_1 добровільно погашено найбільшу частину заборгованості за кредитним договором, а саме: повністю погашена заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 11103,42 доларів США, а також частково погашено заборгованість за кредитом в розмірі 23900 доларів США. Станом на 07.12.2010 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитом складає 10360,40 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 07.12.2010 складає 82282,29 гр., з яких: 8000 доларів США –в еквіваленті в гривні по курсу НБУ станом на 07.12.2010 становить 63536 гр. –сума заборгованості за кредитом; 2360,40 доларів США –в еквіваленті в гривні по курсу НБУ станом на 07.12.2010 складає 18746,29 гр. –сума нарахованої пені, що передбачена п. 6.1 кредитного договору, яка нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх обов’язків за кредитним договором, до нього неодноразово направлялися листи-вимоги про усунення порушень та термінового погашення суми боргу за кредитом.

          В судовому засіданні позивач за основним позовом ОСОБА_1, та він же як відповідач за зустрічним позовом, його представник –адвокат ОСОБА_2, який діяв на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність № 552 від 28.12.1994 (а.с.126) та договору про надання послуги правової допомоги від 01.06.2009 (а.с.29), підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх повністю, а також просили відмовити в задоволенні зустрічного позову.

          В подальшому, в ході судового розгляду справи, ОСОБА_1, як відповідач за зустрічним позовом, фактично визнав та не заперечував наявність заборгованості за кредитним договором, заперечував проти стягнення з нього суми нарахованої пені, в останнє судове засідання ОСОБА_1 не з’явився, надав до суду письмову заяву (а.с.273), в якій просить суд розглянути справу за його відсутності.

          Представник відповідача за основним позовом ПАТ «Банк Таврика» ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності ВРД № 059821 від 12.01.2011, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с.252), та вона ж як представник позивача за зустрічним позовом, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення основного позову ОСОБА_1, надала до суду відзив на позовну заяву, а також уточнення дог нього (а.с.55-57, 140-142), просила суд задовольнити зустрічний позов та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором. В подальшому представник ПАТ «Банк Таврика»в судове засідання не з’явилась, була повідомлена належним чином про час і місце судового розгляду справи, що підтверджується її підписом про необхідність явки в судове засідання (а.с.272), надала до суду письмову заяву (а.с.268), в якій просить суд закінчити судовий розгляд справи за її відсутності.

          В своєму письмовому відзиві на позовну заяву про встановлення нікчемності правочину, який порушує публічний порядок, представник відповідача за основним позовом зазначила, що 11.06.2007 між АБ «Таврика»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за № 28/07-ВФЛ, згідно з яким позивачем за основним позовом були отримані кредитні кошти за відкличною не відновлювальною кредитною лінією в сумі 40000 доларів США зі сплатою 15 % річних та строком погашення заборгованості до 11.06.2009 на споживчі цілі. 14.09.2007 шляхом внесення змін до кредитного договору, сума кредиту була збільшена до 60000 доларів США. Однак в п. 4.4 кредитного договору було помилково вказано, що погашення кредиту та відсотків здійснюється в гривні, тому у зв’язку з допущеною технічною помилкою в п. 4.4 кредитного договору, сторонами було здійснено перепідписання цього договору, з внесенням змін у вищевказаний пункт. Перший варіант кредитного договору, позивач повинен був повернути відповідачу для знищення, але цього не було здійснено. ОСОБА_5 у своєму відзиві представником зазначено, що чинним законодавством України передбачено право відповідача за основним позовом здійснювати валютні операції, у тому числі, видавати кредити у іноземній валюті фізичним особам.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що основний позов ОСОБА_1 про встановлення нікчемності правочину, який порушує публічний порядок, не підлягає задоволенню, та приходить до висновку про наявність підстав до задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.

Судом достовірно встановлено та не заперечується учасниками процесу, що 11.06.2007 між Акціонерним банком «Таврика»в особі директора Харківської філії АБ «Таврика»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28/07-ВФЛ (а.с.9-10, 38-39), відповідно до умов якого, банк надав позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 40000 гр. строком до 11.06.2009 на споживчі цілі зі сплатою 15 % річних від суми наданого кредиту.

14.09.2007 між АБ «Таврика»та ОСОБА_1 укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору № 28/07-ВФЛ від 11.06.2007 (а.с.41), згідно з яким сторони домовились про наступне: пункт 1.1 викласти в новій редакції: «1.1. Банк надає позичальнику відкличну не відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 60000 доларів США строком до 11.06.2009 на споживчі цілі».

Судом також достовірно встановлено, що 22.08.2008 між Акціонерним банком «Таврика»та ОСОБА_1 укладено договір № 2 про внесення змін до кредитного договору № 28/07-ВФЛ від 11.06.2007 (а.с.12, 43), відповідно до умов якого, пункт 1.2 Розділу 1 «Предмет договору»викладено в наступній редакції: 1.2 «Кредит надається зі сплатою 17,5 % проценті в річних від суми наданого кредиту, починаючи з 25.08.2008»; пункт 8.1 Розділу 8 «Сукупна вартість кредиту на нормативно-правові акти, які регулюють розрахунок вартості кредиту»викладено в наступній редакції: 8.1 «Сукупна вартість кредиту складається з: процентів за користування кредитом по ставці 17,50 % річних; послуги нотаріуса –за оформлення договору іпотеки позичальником –на договірних умовах (згідно ЗУ «Про нотаріат»ця інформація є конфіденційною); страхування предмету іпотеки (залежить від тарифів Страхової компанії, які визначаються внутрішніми документами Страхової компанії); оцінка предмета іпотеки, в залежності від тарифів оцінювача; витрати на купівлю-продаж готівкової валюти для погашення кредиту визначається ринковим курсом валют Банка на день проведення валютно обмінної операції; комісія за купівлю-продаж безготівкової валюти на МВРУ –03 % від суми операції (зазначається внутрішніми документами банку); платежі в Пенсійний фонд за купівлю валюти на безготівковому валютному ринку –1 % від суми операції; одноразова комісія в розмірі 1,5 % від суми кредиту –за надання кредиту». Пункт 8.2 Розділу 8 «Сукупна вартість кредиту на нормативно-правові акти, які регулюють розрахунок вартості кредиту»викладено в наступній редакції: 8.2 «З інформацією про умови кредитування, а також по орієнтовній сукупній вартості кредиту позичальник ознайомлений. Додаток № 2».

Відповідно до заяв на видачу готівки ОСОБА_1 отримав, що не заперечував в судовому засіданні, грошові кошти згідно кредитного договору від 11.06.2007, а саме, відповідно до заяви на видачу готівки № 52 від 11.06.2007 - 40000,00 доларів США, еквівалент у гривнях в заяві зазначений як 202000,00 гр.; відповідно до заяви № 1 від 17.09.2007 - 20000,00 доларів США, еквівалент у гривнях вказаний як 101000,00 гр., тим самим Банк виконав належним чином взяті на себе зобов’язання.

19.03.2009 позивачем за основним позовом ОСОБА_1МС. надіслано на адресу директора Харківської філії АБ «Таврика»пропозицію щодо приведення договору про надання споживчого кредиту № 28/07-ВФЛ до норм Конституції та законів України, без застосування ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України, за курсом НБУ долара США до гривні, що діяли в день отримання ним іноземної валюти (а.с.19).

На вказану пропозицію, листом директора Харківської філії Акціонерного банку «Таврика»№ 270 від 02.04.2009 (а.с.20-21), ОСОБА_1 повідомлено, що за наявності відповідної ліцензії, надання кредитів в іноземній валюті передбачено законодавством, повідомлено про наявність заборгованості за кредитним договором, а також запропоновано усунути порушення кредитного договору у найближчий час або достроково погасити всю суму заборгованості за кредитом.

Доводи позивача за основним позовом та його представника в частині незаконності дій Банку надавати кредит у іноземній валюті, суд вважає безпідставними та хибними, виходячи з наступного.

          Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

          Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19.02.1993 (далі - Декрет КМУ).

           Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних „умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 за № 730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

неторговельні операції з валютними цінностями;

операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів -

нерезидентів у грошовій одиниці України;

залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Враховуючі, що відповідач по справі за основним позовом Публічне акціонерне товариство «Банк Таврика», зареєстрований Національним Банком України 24.10.1991 за № 19454139 (а.с.87-97, 147-163), будучи на момент підписання та дії оскаржуваного договору Акціонерним банком «Таврика», зареєстрованим Національним Банком України 24.10.1991 за № 53, мав Банківську ліцензію № 167 від 04.12.2001, видану Національним Банком України (а.с.71), та письмовий дозвіл № 167-2 Національного банку України від 26.09.2003, з додатком до дозволу № 167-2 від 26.09.2003, що містить Перелік операцій, які має право здійснювати (а.с.72, 73-74), суд дійшов висновку, що дії Банку на видачу кредиту у іноземній валюті не суперечать вимогам чинного законодавства України.

Доводи позивача, що договір кредитування укладено в результаті його правової необізнаності та обману зі сторони Банку, суд вважає недоведеними і такими, що спростовуються наявними доказами. Більш того, представником відповідача за основним позовом надано до суду докази про сплату ОСОБА_1 коштів щодо погашення кредиту та процентів (а.с.98-125), що додатково свідчить про добровільність виконання ним умов кредитного договору.

Таким чином, суд вважає, що ПАТ «Банк Таврика»мало право надавати кредит позичальнику в іноземній валюті –доларах США, а останній повертати та сплачувати кредит в валюті кредитування, відповідач за основним позовом довів, що повідомив позичальника про правдиві відомості щодо наявності у нього відповідних дозволів на видачу та обслуговування кредиту в іноземній валюті та надав позичальнику щодо кредиту повну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про умови кредитування та можливі валютні ризики.

Натомість, позивач не довів ні відсутність дозволів (ліцензії) у відповідача на надання кредиту в доларах США, ні використання його правової необізнаності чи обману стосовно обставин, що мають істотне значення при укладені кредитного договору, ні порушення його прав, як споживача, ані факт нікчемності оскаржуваного правочину, як такого, що порушує публічний порядок. З огляду на викладене, підстави до задоволення основного позову та встановлення факту нікчемності правочину, як такого, що порушує публічний порядок, у суду відсутні.

Відмовляючи повністю в задоволенні основного позову, виходячи з положень ст. 88 ЦПК України, суд відмовляє позивачу ОСОБА_1 у задоволенні вимоги щодо стягнення на його користь витрат на правову допомогу адвоката.

Більш того, відповідно до п.2 ч.3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу. Згідно з ч.1, 2 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано до суду копію договору про надання послуги правової допомоги від 01.06.2009, укладеного між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.29), в якому зазначено, що клієнтом по умовам і зобов’язанням цього договору сплачено адвокату попередню оплату послуг в сумі 10000 гр. ОСОБА_5 надано довідку адвоката, в якій останній посилається на сплату з вказаної суми податку і внеску на загальну суму 4820гр. та міститься посилання, що на залишок 5180гр. адвокату необхідно утримувати робоче місце, комп’ютерне забезпечення, придбання інформаційних баз та канцелярії, підписка професійної літератури, а також нести витрати на виконання присяги адвоката і правил адвокатської етики (а.с. 136). Разом з тим, суду не надано даних щодо доказів сплати на користь держави податків у вказаному вище розмірі саме з даного договору, а також відсутній конкретний розрахунок суми, вказаної в якості слати за надання адвокатських послуг.

Суд вважає зустрічний позов ПАТ «Банк Таврика»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначено вище, судом достовірно встановлено, що 11.06.2007 між Акціонерним банком «Таврика»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28/07-ВФЛ, відповідно до умов якого, банк надав позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 40000 гр. строком до 11.06.2009 на споживчі цілі зі сплатою 15 % річних від суми наданого кредиту. В подальшому, 14.09.2007 та 22.08.2008 між АБ «Таврика» та ОСОБА_1 також укладено договори про внесення змін до кредитного договору № 28/07-ВФЛ від 11.06.2007.

Згідно із заявами на видачу готівки від 11.06.2007 та від 17.09.2007 ОСОБА_1 отримав грошові кошти на загальну суму 60000 доларів США, тим самим Банк виконав належним чином взяті на себе зобов’язання.

Відповідно до п.3.3.2 зазначеного кредитного договору, позичальник зобов’язався забезпечення повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, згідно розділу 4 цього договору.

З пункту 6.1 вказаного кредитного договору вбачається, що за несвоєчасне погашення заборгованості за цим договором, якщо термін прострочки не перевищує десять календарних днів, зокрема наданого кредиту та/або процентів за користування ним, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочки, від простроченої суми за кожний день прострочки.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з розрахунком суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 28/07-ВФЛ від 11.06.2007 (а.с.246-249), станом на 07.12.2010 загальна сума заборгованості для стягнення за кредитом становить 10360,40 доларів США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ (7,942 за 1 долар США) становить 82282,29 гр., яка складається з наступного: 8000 доларів США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ (7,942 за 1 долар США) станом на 07 грудня 2010 року становить 63536,00 гр. –заборгованість за кредитною лінією згідно кредитного договору; 2174,77 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (7,942 за 1 долар США), станом на 07.12.2010 становить 17272,02 гр. –сума пені за несплачений своєчасно кредит в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки; 185,63 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (7,942 за 1 долар США), станом на 07.12.2010 складає 1474,27 гр. –сума пені за несплачені своєчасно відсотки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Доказів щодо неправильності складеного Банком розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 07.12.2010 відповідачем до суду не надано. Інший розрахунок заборгованості за укладеним між сторонами по справі договором, відповідачем за зустрічним позовом суду не представлено.

Отже, виходячи з таких встановлених принципів цивільного судочинства, як змагальність та диспозитивність, що передбачені ст. 10, 11 ЦПК України, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, суд, оцінюючи докази окремо кожний та в їх сукупності, приходить до висновку про належність та допустимість представленого Банком на обґрунтування вимог вказаного вище розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором перед банком станом на 07.12.2010.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з винної сторони всі судові витрати, а тому з відповідача за зустрічним позовом на користь ПАТ «Банк Таврика»стягується судовий збір в сумі 1700 гр. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 250 гр., сплачені позивачем за зустрічним позовом при подачі зустрічної позовної заяви (а.с.36, 37).

Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 192, 202, 203, 215, 228, 230, 526, 527, 530, 610, 611, 625, 1050, 1051, 1054 ЦК України, суд, –

ВИРІШИВ :

В задоволенні основного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика»в особі Харківської філії про встановлення нікчемності правочину, який порушує публічний порядок –відмовити повністю.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика»в особі Харківської філії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором –задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика»заборгованість за кредитним договором № 28/07-ВФЛ від 11 червня 2007 року в загальній сумі 10360,40 доларів США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ (7,942 за 1 долар США) становить 82282,29 гр. (вісімдесят дві тисячі двісті вісімдесят дві гривень 82 копійок), з них: 8000 доларів США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ (7,942 за 1 долар США) станом на 07 грудня 2010 року становить 63536,00 гр. –заборгованість за кредитною лінією згідно кредитного договору; 2174,77 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (7,942 за 1 долар США), станом на 07.12.2010 становить 17272,02 гр. –сума пені за несплачений своєчасно кредит в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки; 185,63 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (7,942 за 1 долар США), станом на 07.12.2010 складає 1474,27 гр. –сума пені за несплачені своєчасно відсотки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки; а також стягнути судовий збір у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гр. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 250 (двісті п’ятдесят) гр., а всього стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика»суму у розмірі 84232 (вісімдесят чотири тисячі двісті тридцять дві) гр. 29 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Суддя –