Рішення № 17017702, 12.07.2011, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 1519/2-1175/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

„06” липня 2011 року

Малиновський районний суд місті Одеси в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.

за секретаря - Погрібній Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Казенного підприємства Спеціальне конструкторське бюро „Молнія” про стягнення грошової допомоги при виході на пенсію та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2010 р. ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Казенного підприємства спеціальне конструкторське бюро „Молнія”, яким, уточнивши свої вимоги, просив поновити йому строк звернення до суду та стягнути з відповідача на його користь 17960,61 грн. грошової допомоги при виході на пенсію з посади наукового працівника, 157756,49 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів). та 10 000, 00 грн. компенсації моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог послався на те, що має право на отримання грошової допомоги, передбаченої ст. 24 Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність”, однак відповідач незаконно відмовив йому у виплаті, оскільки 01 березня 2005 р. позивач був знову прийнятий на роботу на підприємство. У зв'язку з тим, що сума грошової допомоги не була вчасно виплачена йому в день звільнення з вини відповідача, посилаючись на ст.ст. 116, 117 КЗпП України, вважає, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні. Крім того, позивач вважає, що незаконною відмовою у виплаті згаданої грошової допомоги йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в 10000,00 грн. (а. с.193-196 останній позов).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача - Калініна В.А. і Добровольський О.М. позов не визнали та просили застосувати наслідки спливу позовної давності, відмовити у поновлені пропущеного строку позовної давності та відмовити у позові повністю, посилаючись на те, що позивач на час оформлення наукової пенсії не припинив трудових відносин із відповідачем та продовжував займати посаду начальника відділу №10, а тому відсутні підстави для стягнення грошової допомоги при виході на пенсію з посади наукового працівника. Також зазначали, що сума грошової допомоги повинна складати 9225,89 грн., оскільки її розмір закон обмежив виключно посадовим окладом (ставкою) з урахуванням лише надбавок і доплат за наукову діяльність. Вважають, що відсутність розірвання трудового договору звільняють відповідача від відповідальності перед позивачем за не проведення своєчасного розрахунку при звільненні, одночасно посилаючись на проведення повного та своєчасного розрахунку при звільненні позивача 18 січня 2005р. Крім того, вказують, що розмір середнього заробітку позивача перед звільненням складає 1966,33 грн. проти заявлених ним 2450,47 грн., вимога про відшкодування моральної шкоди не відповідає діючому законодавству, підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду відсутні (а.с. 202-209).

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював у Казенному підприємстві спеціальне конструкторське бюро „Молнія” на посаді начальника відділу №10, звільнився 18 січня 2005р. за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. Має 32 роки стажу наукової роботи. З 19 січня 2005р. отримує пенсію за віком наукового працівника. Зазначені обставини підтверджуються записами в трудовій книжці та пенсійному посвідченні позивача, довідкою про науково-технічну діяльність (а. с. 4-12).

За ст. 24 Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність” при виході на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника відповідно до цього Закону науковому (науково-педагогічному) працівнику видається грошова допомога в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат за наявності стажу роботи на посадах, зазначених у Переліку посад наукових (науково педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України, не менше: для чоловіків - 12,5 року; для жінок - 10 років.

Відповідно до ч. 7 ст. 24 Закону пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається за умови звернення за призначенням пенсії та після звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника.

Таким чином, право на отримання працівником грошової допомоги пов'язується з виходом на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника та припиненням роботи на посаді наукового (науково-педагогічного) працівника.

Позивач, як науковий працівник, має необхідний стаж наукової роботи та мав право під час звільнення у зв'язку із виходом на пенсію на отримання грошової допомоги у розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат, передбаченої ст. 24 Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність”. Відмовою виплатити вказану допомогу позивачу, відповідач порушив це право.

За довідкою, виданою відповідачем про заробітну плату ОСОБА_2 за 2004 р., розмір шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат за останніх шість повних місяців перед звільненням позивача становить 17960,61 грн.(1909,13+1471,02+1866,57+2155,75+6283,64+4274,5), тому суд погоджується із здійсненим позивачем розрахунком грошової допомоги, яка підлягає виплаті позивачеві відповідно до ст. 24 Закону України „Про наукову та наукову діяльність” (а.с.15).

Судом відхиляються доводи представників відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачеві грошової допомоги при виході на наукову пенсію у зв'язку з нерозірванням трудового договору, оскільки відповідними записами в трудовій книжці позивача підтверджений факт його звільнення 18 січня 2005р. та прийняття в подальшому на роботу 01 березня 2005 р., а грошова допомога мала бути виплачена при звільненні.

Також судом відхиляються доводи відповідача щодо обмеження розміру грошової допомоги виключно шістьма посадовими окладами з урахуванням лише надбавок і доплат за наукову діяльність, які за його підрахунком становлять 9225,89 грн., оскільки стаття 24 Закону України „Про наукову та науково-технічну діяльність” не містить зазначених обмежень, а тому ці посилання відповідача не ґрунтуються на законі.

Згідно з ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, підприємство повинно сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При звільненні позивача відповідач повинен був в день звільнення - 18 січня 2005р. виплатити всі належні йому від підприємства суми, в тому числі й грошову допомогу, передбачену ст. 24 Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність”. Оскільки ця грошова допомога не була виплачена відповідачем, то він повинен нести відповідальність у вигляді сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку. При цьому судом враховується, що відповідачем доказів відсутності вини підприємства в несвоєчасному здійсненні розрахунку не надано.

Довідка про середній заробіток позивача за останні два місяці перед звільненням суду сторонами не надавалась.

Пояснення представника відповідача про визначення середнього заробітку позивача перед звільненням в розмірі 2050,63 грн. або 1966,33грн. є суперечливими та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

За змістом п.п.2,3,5,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями) у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (у тому числі за затримку розрахунку) вона обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 (повних) календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахувань на податки. Нарахування виплат у всіх випадках збереження заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної палати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

На підставі п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995р. №100 „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” не підлягають врахуванню в розрахунок середньої заробітної плати позивача отримані компенсація втрати частини заробітної плати в розмірі 1634,53 грн. та премія до ювілею в розмірі 4022,32 грн., а загалом 5656,85(1634,53+4022,32).

Заробітна плата ОСОБА_2 за останні два повних календарних місяці роботи, що передували звільненню, а саме листопад та грудень 2004 р., складає 4901,29 гр. (10558,14 - 5656,85), що підтверджується довідкою відповідача про заробітну плату ОСОБА_2 за 2004 р. (а. с. 15).

Кількість робочих днів в грудні та листопаді 2004 р. становила 45. Одноденний середній заробіток позивача складає 108,91 грн.(4901,29:45). Середня кількість робочих днів в останні два місяці перед звільненням складає 22,5 (45:2). Середньомісячна заробітна плата позивача складає 2450,47 грн. (22,5х108,91).

Час затримки, за який позивач просить стягнути середній заробіток, складає 8 днів 74 місяці (з 20 січня 2005 р.по березень 2011). Середній заробіток позивача за 8 днів 74 місяці затримки розрахунку становить 182 206,06 грн.( 8х108,91+74х2450,47).

Однак сума цієї компенсації повинна бути зменшена, оскільки за ч. 3 ст. 117 КЗпП, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та яка діяла до 05.01.2006р., у випадку, якщо звільнений працівник до отримання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в частині першій цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, отриманої за новим місцем роботи.

Сума заробітної плати позивача, отриманої за новим місцем роботи, становить 24449,57 грн., що підтверджується довідками СКБ „Молнія” про заробітну плату ОСОБА_2 за період з березня по грудень 2005р., індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_2 за 2005р. (а.с.35, 154).

Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за затримку розрахунку у сумі 157756,49 грн. (182206,06 - 24449,57).

Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо відсутності вини підприємства за затримку розрахунку при звільненні позивача у зв'язку з наявністю неприпиненого трудового договору, оскільки факт звільнення позивача підтверджений записами в його трудовій книжці.

Згідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України, роз'яснень, що містяться в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди”, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Судом встановлено, що відповідач не сплатив позивачу належної йому грошової допомоги при виході на пенсію наукового працівника і не провів остаточного розрахунку у день звільнення останнього з роботи. Зазначене призвело до моральних переживань позивача, оскільки він тривалий час немає можливості використати зароблені гроші на оплату необхідних витрат та придбання потрібних речей для себе та своєї родини. Крім того, належна до виплати сума грошової допомоги знецінилась внаслідок інфляційних процесів в країні, а тому ці кошти не є такими вагомими для позивача як на час виходу на пенсію. Необхідність звернення до відповідача з неодноразовими проханнями виплатити належні за законом гроші, відмова відповідача у виплаті грошової допомоги примушували позивача порушити звичайний порядок організації свого життя та докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав і відновлення попереднього стану, тому суд вбачає наявність причинного зв'язку між винними діями відповідача і наслідками, про які зазначав позивач.

Однак суд вважає, що з урахуванням фактичних обставин справи, глибини та тривалості моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок порушень його прав відповідачем, розмір грошової компенсації моральної шкоди, завданої позивачеві, з урахуванням розумності та справедливості, слід визначити в розмірі 2000,0 грн.

Таким чином, загалом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова допомога при виході на пенсію наукового працівника в сумі 17960,61грн., компенсація за затримку розрахунку в сумі 157756,49 грн., компенсація моральної шкоди в сумі 2000,0 грн. - всього 177717,10 грн.

За ч. ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Як вбачається з матеріалів справи позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами, в яких, посилаючись на ст. 24 Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність”, просив виплатити йому грошову допомогу (а. с.12, 14). Однак відповідач, відмовляючи в її виплаті, посилався на відсутність правових підстав для цього, що не відповідає обставинам справи (а. с. 13), чим фактично взагалі заперечив право позивача на отримання такої допомоги.

Правову необізнаність позивача, а також ті обставини, що позивач фактично вчиняв дії щодо захисту свого права на оплату праці, звертаючись до відповідача із заявами про виплату грошової допомоги, проте відповідач вводив його в обману щодо відсутності підстав такої виплати, суд вважає поважними причинами пропуску позивачем строку для звернення до суду, а тому зазначений строк підлягає поновленню позивачу.

Оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, вони підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 88 ЦПК України: 1 700 грн. судовий збір, 120 грн. витрати на ІТЗ розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 47, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 24 Закону України „Про наукову та науково-технічну діяльність”, ст. ст. 10, 11, 60, 62, 88, 213-215 ЦПК України, СУД

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 строк на звернення до суду.

Стягнути з Казенного підприємства Спеціальне конструкторське бюро „Молнія” (№ 14309623, м. Одеса, вул. Прохоровська, 45) на користь ОСОБА_2 грошову допомогу при виході на пенсію з посади наукового працівника в розмірі 17960,61 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 157756,49 грн. (без урахування податку із доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів), компенсацію моральної шкоди в розмірі 2000,0 грн., всього 177717,10 грн.

Стягнути з Казенного підприємства Спеціальне конструкторське бюро „Молнія” в дохід держави судовий збір в розмірі 1700,0 гривень та витрати з ІТЗ в розмірі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ:Гуревський В.К.