Постанова № 1701142, 02.06.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.08 Справа№ 8/25А

11 год. 50 год.

зал судового засідання № 504

Господарський суд Львівської області у складі: судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Габаковській Х.В.

розглянув у судовому засіданні матеріали справи за позовом: Дочірнього підприємства “МП Україна” компанії “МП Льогер А/С”, смт. Новий Яричів

до відповідача: Державної податкової інспекції у Кам’янка-Бузькому районі Львівської області

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000014303/0 від 31.01.2007 р.

за участю представників:

від позивача: Чорній Р.Ю. - представник

від відповідача: Квасниця Н.Б. –зав.юр.сектором

Права та обов"язки представникам сторін у відповідності до ст.ст. 27, 29, 49, 51 КАС України роз"яснено.

ВСТАНОВИВ :

Позов заявлено ДП “МП Україна” компанії “МП Льогер А/С” до Державної податкової інспекції у Кам’янка-Бузькому р-ні Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2007р. №0000014303/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Ухвалою від 04.02.2008 р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її розгляд у попередньому судовому засіданні на 05.03.2008 р.

Ухвалою від 08.04.2008 р. закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 20.05.2008 р. У судовому засіданні оголошувались перерви.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити повністю, скасувати вказане податкове повідомлення-рішення з підстав, викладених у позовній заяві від 30.01.2008р. та додаткових поясненнях до неї від 15.05.2008 р. Зокрема, позивач посилається на те, що його право на отримання бюджетного відшкодування ґрунтується на придбанні товарів у своїх постачальників, сплаті їм суми податку на додану вартість у складі ціни придбання товару і підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, платіжними документами, податковими накладними та даними реєстру отриманих податкових накладних. Як вказує позивач, актом перевірки не встановлено факту відсутності у підприємства податкових накладних, який є єдиною законною підставою для невизнання його права на податковий кредит, а відтак і права на бюджетне відшкодування. Стосовно оформлення податкових накладних, то на думку позивача вони оформлені належним чином, оскільки податкове законодавство не містить законодавчого визначення поняття «номенклатура»і деталізованих вимог до її відображення у податкових накладних. Також на думку позивача, зазначення в податкових накладних групової, а не розгорнутої номенклатури не суперечить ні податковому законодавству, ні законодавству, яке регулює вимоги до ведення бухгалтерського обліку. Стосовно відображення у розрахунку бюджетного відшкодування сум податку, включеного до податкового кредиту у липні, серпні та вересні і сплачених у жовтні 2006 року, то на думку позивача Закон України «Про податок на додану вартість” не встановлює вимоги щодо можливості включення до бюджетного відшкодування сум ПДВ лише за умови отримання права на податковий кредит і сплати нарахованого податку в одному і тому ж звітному податковому періоді.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 04.03.2008р. №2196/10-0. Зокрема, відповідач посилається на те, що у податкових накладних ПП «С.В.», перелік яких наведено в акті перевірки, в графі «номенклатура»вказано «пиломатеріали.дуб»та «пиломатеріали.дуб.І с.», тоді як згідно з умовами договору предметом поставки була дошка дубова необрізна. На думку відповідача такі податкові накладні не дають позивачеві права на податковий кредит, а у наступному періоді права на бюджетне відшкодування. Також, на думку відповідача, позивач не мав права включати до розрахунку бюджетного відшкодування за листопад 2006 р. суми податкового кредиту, сплачені у жовтні 2006 р., але нараховані в інших податкових періодах, оскільки, як стверджує відповідач, відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається з сум ПДВ, нарахованих (сплачених) упродовж такого звітного періоду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Працівниками ДПІ у Кам'янка-Бузькому р-ні Львівської області з 16.01.2007р. до 22.01.2007 р. проводилась позапланова виїзна документальна перевірка ДП “МП Україна” компанії “МП Льогер А/С” по питанню достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2006 р. За результатами цієї перевірки було складено акт від 25.01.2007 р. №9/23-0/31475377. На підставі акту було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2007 р. №0000014303/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування.

У акті перевірки вказано, що в порушення пп. 7.4.5. п.7.4., та пп. 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” підприємством було завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за жовтень 2006 р., а в порушення пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 цього ж Закону було завищено суму бюджетного відшкодування на суму 71 536 грн.

Згідно зі свідоцтвом від 29.12.2002р., яке знаходиться в матеріалах справи, позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість і має індивідуальний податковий номер 314753713200.

Упродовж охопленого перевіркою періоду ДП “МП Україна” компанії “МП Льогер А/С” на підставі договору від 15.06.2004 р. № 02/К/06-2004 здійснювало придбання дошки дубової необрізно у ПП “С.В.” Факт придбання цього товару підтверджується договором, та накладними, що є в матеріалах справи. Відповідач цього факту не заперечував ні під час проведення перевірки, ні в процесі розгляду справи у суді.

У п.3.1.2.описової частини акту вказано, що в порушення пп.пп. 7.2.1. та 7.4.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” підприємство включило до складу податкового кредиту 73 060 грн. на підставі податкових накладних, у яких було невірно заповнено графу “опис (номенклатура)”, а саме: у договорі купівлі-продажу від 15.06.2004 р. №02/4/06-2004 вказано, що об'єктом поставки за договором є дошка дубова необрізна, а у податкових накладних вказано “пиломатеріали дуб.1 с.”. Таким чином, на думку ревізорів, що проводили перевірку, вказані податкові накладні не можуть бути підтвердженням податкового кредиту підприємства. Однак, такі висновки не відповідають податковому законодавству.

У відповідності до п.7.4. Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку упродовж такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів), з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Обмеження щодо включення до податкового кредиту сум ПДВ встановлено у пп. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 цього ж Закону. Відповідно до цієї норми не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Проте, перевіркою не встановлено факту відсутності у підприємства податкових накладних. Навпаки, як видно з самого акту від 25.01.2007 р. №9/23-0/31475377, податковий кредит підприємства - позивача визначений на підставі накладних, які перелічені у акті перевірки і які на думку ревізорів оформлені з порушеннями. Однак, ЗУ «Про податок на додану вартість»не ототожнює відсутність податкових накладних з порушенням порядку їх заповнення.

Суми податку на додану вартість, нарахованого і сплаченого позивачем у складі ціни придбання товару, підтверджуються податковими накладними від 19.07.2006 р. № 69, 01.09.2006 р. № 89, 04.09.2006 р. № 90, 06.09.2006 р. № 91, 08.09.2006 р. № 92, 13.09.2006 р. № 93, 15.09.2006 р. № 94, 20.09.2006 р. № 95, 22.09.2006 р. № 95/1, 29.09.2006 р. № 96, 29.09.2006 р. № 97, 02.10.2006 р. № 98, 05.10.2006 р. № 99, 07.10.2006 р. № 100, 11.10.2006 р. № 101, 19.10.2006 р. № 103, 20.10.2006 р. № 104, 25.10.2006 р. № 105, 26.10.2006 р. № 106, які позивачем долучено до матеріалів справи. Вказані податкові накладні були відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2006 р. і на підставі даних цього реєстру сума податкового кредиту була визначена в рядку 10.1. декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 р. Оплата вартості придбаних товарів у жовтні 2006 р. підтверджується засвідченими установою банку копіями виписок з банківського рахунку позивача від 02.10.2006 р., 04.10.2006 р. та 13.10.2006 р.

Стосовно правильності заповнення вказаних податкових накладних, то обов’язковість заповнення такої графи як «номенклатура»передбачено абз. е) п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.12.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р. Однак у цих нормативно-правових актах відсутнє визначення поняття опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг). У цих актах немає також і правил, які б визначали в який спосіб номенклатура товарів (робіт, послуг) повинна відображатись у податкових накладних. За таких умов безпідставним є висновок акту перевірки про те, що у податкових накладних повинен вказуватись розмір дошки, що поставлялась згідно з договором. Такої вимоги діючим податковим законодавством не передбачено.

У Законі України „Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної не вказано, яку номенклатуру товарів, (робіт, послуг) слід вказувати в податковій накладній - групову чи розгорнуту. Тому, якщо в податковій накладній в графі “номенклатура товару” немає розгорнутого переліку конкретизованих найменувань продукції, а вказано “пиломатеріали дуб.1 с.”, і це не можна розглядати як порушення порядку її заповнення. Згідно з висновком Львівської торгово-промислової палати від 14.02.2007 р. №2-150В, долученим до матеріалів справи, дошка є одним з видів пиломатеріалів. Таким чином, відомості про предмет поставки, вказані у податкових накладних не суперечать предмету поставки, вказаному у договорі. Відтак обчислення податкового кредиту на підставі згаданих вище податкових накладних не суперечить податковому законодавству.

У п. 3.3. акту перевірки вказано, що підприємством в порушення пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” підприємство включило до податкового кредиту за жовтень 2006 р. та розрахунку бюджетного відшкодування за листопад 2006 р. суми податку, нараховані у попередніх звітних періодах, проте сплачені у жовтні 2006 р.

Стосовно включення до розрахунку бюджетного відшкодування листопада 2006 р. сум податкового кредиту, сплаченого у жовтні, проте нарахованого у попередніх податкових періодах, суд виходить з наступного.

Згідно з пп.7.7.1., 7.7.2. п.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні цієї суми, за умови відсутності податкового боргу, вона зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відтак для отримання бюджетного відшкодування необхідними є наступні умови: різниця між податковими зобов’язаннями звітного періоду та податковим кредитом звітного періоду має від’ємне значення; платник податку немає податкового боргу, в рахунок погашення якого можна було б зарахувати від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом; сума від’ємного значення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, не перевищує суми податку, фактично сплаченої постачальниками товарів, (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Порядок заповнення декларації по податку на додану вартість та розрахунку бюджетного відшкодування, а також форму цих звітних документів затверджено наказом ДПА України від 15.06.2005р. №213.

У розрахунку бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається на основі залишку від’ємного значення попереднього податкового періоду.

Цей залишок від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань звітного періоду та сумою податкового кредиту відображається у рядку 24 декларації та у рядку 1 розрахунку. Сума, що відображається у рядку 24, визначається на основі рядка 23 (залишок від’ємного значення попереднього періоду, що включається до податкового кредиту поточного звітного періоду). Своєю чергою, значення рядка 23 декларації формується на основі даних податкових декларацій попереднього періоду (рядок 22.2. «зарахування від’ємного значення різниці поточного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду»та рядок 26 «залишок від’ємного значення, який у невідшкодованій частині включається до податкового кредиту наступного податкового періоду»).

Таким чином згідно з встановленою центральними податковим органом методологією розрахунку суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку, суми ПДВ, включені до податкового кредиту у деклараціях за попередні звітні періоди, які перевищують податкові зобов’язання цих періодів і не відшкодовані йому на рахунок, не зараховані в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів і не зараховані в рахунок наступних платежів з цього податку відображаються у декларації наростаючим підсумком і включаються до складу податкового кредиту кожного звітного періоду, будучи його невід’ємною частиною. Це цілком відповідає змісту як абз.а), так і абз.б) пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Тому з метою розрахунку бюджетного відшкодування податковим кредитом звітного періоду є як сума податкового кредиту, що виникла у цьому звітному періоді, так і сума від’ємного значення різниці між сумами податкових зобов’язань та податкового кредиту, накопичених у попередніх періодах.

Норма пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не обмежує право платника податку на бюджетне відшкодування лише до одного періоду, який настає зразу після того, коли він отримав від постачальника податкову накладну, включив її до реєстру отриманих податкових накладних і відобразив у податковій декларації і сплатив суму ПДВ постачальнику в складі ціни придбання його продукції. Цей пункт встановлює правило, за яким суми ПДВ мають бути фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (робіт, послуг).

Таким чином позивач при заповненні декларації з податку на додану вартість та розрахунку бюджетного відшкодування за листопад 2006 р. не припустився помилки і відповідно не повинен був виправляти її у спосіб, зазначений відповідачем.

Всебічно та повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши надані сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов до є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Керуючись п.6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 17, 69, 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Держаної податкової інспекції у Кам’янка-Бузькому районі Львівської області. від 31.01.2007 р. №0000014303/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування

3. Присудити відшкодувати позивачу з Держбюджету України 3,40 грн. –судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений і підписаний 03.06.2008 р.

Суддя Гутьєва В.В.