Постанова № 1700978, 15.05.2008, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2008 р.

Справа № 14-25/30-06-541А

Господарський суд Одеської області

у складі колегії суддів, головуючого судді Горячук Н.О., суддів Аленіна О.Ю., Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Прус А.М.

за участю представника позивача по дов. Шинкаренко Ю.В.

представника відповідача по дов. Соколової Г.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №404 господарського суду Одеської області в м. Одесі адміністративну справу №14-25/30-06-541А

за позовом Одеської залізниці

до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси

про скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду з позовом та уточненням до нього про скасування рішення від 28.10.2005 року за № 3627 про застосування фінансових санкцій. Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін встановлено наступне:

27 жовтня 2005 року Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м Одеси було проведено планову документальну перевірку господарської служби Одеської залізниці щодо дотримання чинного законодавства на обов'язкове державне пенсійне страхування.

У ході перевірки було виявлено заниження фонду оплати праці у сумі 283967,74 грн., з якого обчислюються внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме порушення ст. ст. 19, 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003р. №1058-ІУ. За результатами перевірки було складено акт від 27.10.2005р. за №5-60, згідно якого позивачем не нараховані внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суми витрат, пов'язаних з наданням працівникам безкоштовного проїзду на залізничному транспорті за період з 02.10.2003р. по 30.09.2005р.

На підставі цього акту відповідно до п.3 ч.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове держави пенсійне страхування” Управлінням пенсійного фонду України у Приморському районі м.Одеси було винесено рішення №3627 від 28.10.2005р. про застосування фінансових санкцій.

28.10.05р. позивач підписав акт від 27.10.2005р. за №5-60 з запереченнями, де зазначив, що згідно роз'яснення Держкомстату витрати з надання безкоштовного проїзду не є витратами на оплату праці, а тому такі витрати не можуть бути і базою для нарахування внесків в Пенсійний фонд. В запереченнях до акту позивач вважає, що його дії були правомірними і просить Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси переглянути своє рішення.

31.10.2005р. Управління ПФУ в Приморському районі м.Одеси заперечення до акту від 28.10.05р. №НА -09/916 залишило без розгляду.

Одеська залізниця вважає, що вказані в акті Управління ПФУ в Приморському районі м.Одеси від 27.10.2005р. № 5-60 порушення чинного законодавства щодо донарахування своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у сумі 96900,04 грн. по виданих безкоштовних проїзних квитках не є порушенням у зв'язку з доводами, зазначеними у позовній заяві та уточненнях до позовних вимог.

Відповідно ст.19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058-ІУ страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Отже, витрати, пов'язані із наданням безкоштовного проїзду працівникам підприємств можуть бути базою нарахування страхових внесків на пенсійне страхування лише у разі, якщо вони відповідають ознакам витрат на оплату праці. Втім, витрати Одеської залізниці на надання безкоштовних квитків таким ознакам не відповідають, виходячи з наступного:

В ст.ст. 1, 2 Закону України „Про оплату праці" від 24.03.1995р. №108/95-ВР законодавцем визначено поняття „заробітна плата” та її складових частин.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

До структури заробітної плати входять основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів (для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

При цьому, ч.ч.2 та 3 ст.16 Закону України „Про залізничний транспорт” від 04.07.1996р. № 273/96-ВР передбачено, що працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами. За працівниками підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які були переведені на іншу роботу в цій галузі або в інші галузі внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання або якщо вони вийшли на пенсію по інвалідності чи за віком, зберігаються право на безплатний проїзд залізничним транспортом та інші пільги, які встановлені законодавчими актами України для працівників залізничного транспорту, колективними договорами та угодами.

Згідно із приписами ч.2 Постанови КМУ від 21.02.2001р. № 160 „Про реалізацію частин другої та третьої статті 16 Закону України „Про залізничний транспорт” витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат цих підприємств.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що надання права безкоштовного проїзду залізничним транспортом є пільгою, отримання якої законодавець пов'язує із перебуванням осіб у трудових відносинах із підприємством залізничного транспорту, однак вказана пільга не має ознак фактичних витрат на оплату праці. Такий висновок підтверджується наступним.

Відповідно до вимог п.п.5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами) з урахуванням норм п.5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрат на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідне з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняють від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком : громадян).

Таким чином, Одеською залізницею обґрунтовано не віднесено вартість наданих працівникам безкоштовних квитків до сум фактичних витрат на оплату праці та правомірно не нараховані страхові внески, передбачені Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки право на безоплатний проїзд залізничним транспортом фізичних осіб, що перебувають у відносинах трудового найму з позивачем, є соціальною пільгою (додатковим благом в розумінні п.1.1 ст.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб"), вартість якої не є ані основною, ані додатковою заробітною платою, ані різновидом компенсаційних чи заохочувальних виплат, та не відноситься до фактичних витрат на оплату праці.

Враховуючи наведене позовні вимоги обґрунтуванні і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 94, п.3 ст.160, ст.ст.161-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю .

2. Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси від 28.10.2005р. за №3627 про застосування фінансових санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Одеської залізниці (65012, м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19 , р/р 26003000001 в Одеській філії АБ „Експрес-Банк", МФО 328801, ЗКПО 01071315) судовий збір (державне мито) у сумі 3,40 грн.

Виконавчий лист видати в порядку ст. 259 КАС України.

Сторонам надано право ст.185 КАС України подати апеляційну заяву на постанову господарського суду Одеської області.

Згідно п.1 ст.254 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого п.3 ст.186 КАС України.

Головуючий суддя Горячук Н.О.

Суддя Літвінов С.В.

Суддя Аленін О.Ю.