Рішення № 17006828, 04.07.2011, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-954/11

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                    04 липня 2011 року                                                   м. Красноармійськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі:           головуючого –судді Заруцької Г.М.

                              при секретарі Марченко Т.В..

          за участі:           позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП ВК «Краснолиманська»про відшкодування моральної шкоди, заподіяної травмуванням на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ДП ВК «Краснолиманська»про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті травми на виробництві.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що з відповідачем у справі він перебував у трудових відносинах з 09.11.1988 року по 17.12.2010.

На роботу був прийнятий учнем машиніста підземних установок 2 розряду, потім працював машиністом підземних установок з повним робочим днем в шахті. З 11.07.1991 року переведений гірничим робітником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті.

Звільнений він був на підставі ч. 2 ст. 40 КЗпП України, через невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я, що підтверджується копією трудової книжки.

09.09.2010 року він працював у третю зміну, від зам. начальника дільниці отримав наряд на перетяжку секцій механізованого кріплення 2КДД і задвижку конвеєра СП-326 в 11 південній лаві південного ухилу пласту к II ступеню. У 21 годині, коли він знаходився між секціями №4 і №7, відбулося відшарування порід покрівлі і гірською масою, яка впала, і він отримав травму голови. Після цього він продовжив виконувати змінне завдання, при цьому в медпункт шахти за допомогою не звертався и за закінченням зміни пішов додому.

10.09.2010 року о 22 годині він відчув погіршення здоров'я, 11.09.2010 року у зв'язку з погіршенням тану, втратою свідомості був доставлений бригадою СМП у приймальне відділення, госпіталізований в неврологічне відділення РМЛ для уточнення діагнозу та вибору тактики лікування.

У зв'язку з травмою з 11.09.2010 року до 29.09.2010 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні РМЛ.

22.09.2010 року він був проконсультований нейрохірургом ДОКТМО-Дз: закрита ЧМТ, забій головного мозку 1 ступеню, с двосторонньою пірамідальною недостатністю, легким психотичним порушенням, синкопальними станами. Субарахноідальний крововилив.

З відділення він був виписаний з незначними покращеннями. Стан здоров’я не поліпшувався, тому він був направлений на консультацію до невролога ДОКТМО, де потім знаходився на стаціонарному лікування з 23.11.2010 року до 02.12.2010 року з діагнозом: забій головного мозку 1 ступеню, субарахноідальний крововилив, з двосторонньою рефлекторною пірамідальною недостатністю, вегетативною дисфункцією, кризами симпатоадреналового характеру, епісіндромом у вигляді генералізованих загальносудорожних пароксизмів, вираженим астано-невротичним синдромом, з окорухомими порушеннями.

В подальшому знаходився на амбулаторному лікуванні.

17.12.2010 року він був оглянутий на МСЕК. За результатами огляду визнаний інвалідом 3 групи по трудовому каліцтву та встановлений ступень втрати працездатності у розмірі 50% з переоглядом 17.12.2011 року. Визначена потреба у додаткових видах допомоги - медикаментозне та оперативне лікування за наслідками трудового каліцтва. За висновком про умови та характер праці йому протипоказана важка фізична праця, підземні умови праці.          

В результаті виробничої травми відбулося ушкодження його здоров'я, у зв'язку з чим йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у наступному.

З відповідачем він перебував у трудових відносинах більш ніж 22 роки. Цьому підприємству він віддавав значну частину свого життя і у результаті отримав травму, яка усе це життя майже перекреслила.

Через травму він зі здорової людини перетворився на хворого, який змушений тривало лікуватися. Лікування він продовжує і до теперішнього часу. Однак тривале лікування - це не єдині незручності, які він відчуває. З моменту нещасного випадку і до теперішнього часу він живе з відчуттям сильного головного болю. Він став погано спати, став роздратованим, у нього підвищується артеріальний тиск, він має хитку ходу, відчуває болі у шийному відділі хребта. Через постійний біль, лікування, він змушений докладати багато зусиль для нормального існування.          

Через невідповідність професії він був звільнений з роботи. Це поставило його у незручне становище оскільки він не можу матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні, коли працював. Його заробітна плата була основним засобом для існування його родини. Це додає йому багато неприємних відчуттів. До того ж в даний час практично всі кошти їх родини спрямовані на відновлення його здоров'я.

Він відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною. Тривале лікування позначилося тільки на його здоров'ї, а також і на його психіці. Він знаходжуся в пригніченому стані через те, що можливості повного відновлення здоров'я майже немає. Відносини в його родині погіршилися, він став інвалідом, позбавлений можливості повноцінно виконувати свої сімейні обов'язки по дому, усі турботи по будинку лягли на дружину, що повинна здійснювати догляд за ним.

Усі ці фактори викликають негативні емоції й переживання. Порушено його нормальні життєві зв'язки й йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Ст. 153 КЗпП України передбачено створення безпечних і нешкідливих умов праці. Як вбачається з акту П-4, саме такі безпечні умови роботи і не були створені на виробництві, що призвело до захворювання.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпПУ, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Ст. 233 КЗпП України передбачений тримісячний термін для звернення до суду за захистом його порушеного права, але, він вважає, що строк позовної давності не повинен застосовуватися у відповідності до ст. 268 ЦК України.

Крім того згідно ст. 38 Гірничого Закону України до основних обов'язків власника (керівника) гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої гірничим підприємством фізичним або юридичним особам і довкіллю.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом Моральну шкоду, яка була йому завдана у результаті нещасного випадку на виробництві, він оціню 70 000 грн.

Виходячи з наведеного позивач просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача у справі на його користь моральну шкоду у сумі 70000 грн.

У судовому засіданні позивач на своєму позові наполягає і просить його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ДП ВК «Краснолиманська»позов не визнає, оскільки між позивачем та ними мали місце трудові стосунки і вони регулюються Кодексом Законів про Працю України, який встановлює, що шкода заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодується згідно норм законодавства, тобто на підставі норм Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Позивачу усі суми у відшкодування шкоди на підставі вказаного Закону України сплачуються. Позов відповідач просить розглядати в його відсутність, що підтверджується письмовою заявою на а.с. 39-40.

Представник третьої особи - Відділення виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську просить розглянути справу на розсуд суду та розглядати справу у відсутність представника фонду, що підтверджується письмовою заявою на а.с. 36.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач у справі працював на Державному підприємстві ВК «Краснолиманська», тобто перебував у трудових відносинах з 09.11.1988 року по 17.12.2010, що підтверджується трудовою книжкою на а.с. 6-8.

На роботу був прийнятий учнем машиніста підземних установок 2 розряду, потім працював машиністом підземних установок з повним робочим днем в шахті. З 11.07.1991 року переведений гірничим робітником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті.

Звільнений він був на підставі ч. 2 ст. 40 КЗпП України, через невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я, що вбачається з копії трудової книжки на а.с. 8.

З акту розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 28 жовтня 2010 року та акту про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом за формою Н-1 від 28 жовтня 2010 року на а.с. 9-16 вбачається, що 09.09.2010 року позивач у справі працював у третю зміну, від заступника начальника дільниці отримав наряд на перетяжку секцій механізованого кріплення 2КДД і задвижку конвеєра СП-326 в 11 південній лаві південного ухилу пласту к II ступеню. У 21 годині, коли позивач знаходився між секціями №4 і №7, відбулося відшарування порід покрівлі і гірською масою, яка впала, позивач отримав травму голови. Після цього ОСОБА_1 продовжив виконувати змінне завдання, при цьому в медпункт шахти за допомогою не звертався и за закінченням зміни пішов додому.

10.09.2010 року в 22 години позивач у справі відчув погіршення здоров'я, 11.09.2010 року у зв'язку з погіршенням тану, втратою свідомості ОСОБА_1 був доставлений бригадою СМП у приймальне відділення, госпіталізований в неврологічне відділення РМЛ для уточнення діагнозу та вибору тактики лікування.

У зв'язку з травмою з 11.09.2010 року до 29.09.2010 року позивач у справі знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Родинської міської лікарні (а.с. 17-18).

22.09.2010 року ОСОБА_1 був проконсультований нейрохірургом ДОКТМО-Дз: закрита ЧМТ, забій головного мозку 1 ступеню, с двосторонньою пірамідальною недостатністю, легким психотичним порушенням, синкопальними станами. Субарахноідальний крововилив.

З відділення він був виписаний з незначними покращеннями. Стан здоров’я не поліпшувався, тому він був направлений на консультацію до невролога ДОКТМО, де потім знаходився на стаціонарному лікування з 23.11.2010 року до 02.12.2010 року з діагнозом: забій головного мозку 1 ступеню, субарахноідальний крововилив, з двосторонньою рефлекторною пірамідальною недостатністю, вегетативною дисфункцією, кризами симпатоадреналового характеру, епісіндромом у вигляді генералізованих загальносудорожних пароксизмів, вираженим астано-невротичним синдромом, з окорухомими порушеннями (а.с. 19).

В подальшому ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні.

17.12.2010 року позивач був оглянутий на МСЕК. За результатами огляду визнаний інвалідом 3 групи по трудовому каліцтву та встановлений ступень втрати працездатності у розмірі 50% з переоглядом 17.12.2011 року. Визначена потреба у додаткових видах допомоги - медикаментозне та оперативне лікування за наслідками трудового каліцтва. За висновком про умови та характер праці позивачу протипоказана важка фізична праця, підземні умови праці (а.с. 20-21).          В результаті виробничої травми відбулося ушкодження його здоров'я, у зв'язку з чим позивачу спричинено моральну шкоду, яка полягає у наступному.

З відповідачем ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах більш ніж 22 роки. Цьому підприємству позивач віддавав значну частину свого життя і у результаті отримав травму, яка усе це життя майже перекреслила.

Через травму позивач зі здорової людини перетворився на хвору, змушений тривало лікуватися. Лікування ОСОБА_1 продовжує і до теперішнього часу. Однак тривале лікування - це не єдині незручності, які позивач відчуває. З моменту нещасного випадку і до теперішнього часу позивач живе з відчуттям сильного болю. Позивач став погано спати, у нього порушився зір, він має хидку ходу. Окрім того, у позивача відбуваються напади з втратою свідомості, через що протягом тривалого часу позивач постійно знаходиться у пригніченому стані.

ОСОБА_1 ще доволі молода людина, через постійний біль, лікування, він змушений докладати багато зусиль для нормального існування.

Через невідповідність професії позивач був звільнений з роботи. Це поставило позивача у незручне становище, оскільки він не може матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні, коли працював. Заробітна плата позивача була основним засобом для існування його родини. Це додає позивачу багато неприємних відчуттів. До того ж в даний час практично всі кошти його родини спрямовані на відновлення здоров'я позивача.

ОСОБА_1 відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною. Тривале лікування позначилося не тільки на його здоров'ї, а також і на його психіці. Позивач знаходиться в пригніченому стані через те, що можливості повного відновлення здоров'я практично немає, про що свідчить встановлення втрати професійної працездатності у розмірі 50 %.

Усі ці фактори викликають негативні емоції й переживання. Порушено нормальні життєві зв'язки позивача у справі й йому доводити докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що є підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача ДП ВК «Краснолиманська»

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки відповідач, ДП ВК «Краснолиманська», не забезпечило безпечних умов праці своєму робітнику ОСОБА_1, у зв’язку з чим позивач у справі був травмований та позивачу встановлено часткову стійку втрату професійної працездатності, моральну шкоду необхідно стягнути з підприємства.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 р. від 08 жовтня 2008 р. Конституційний Суд України вважає, що після внесення змін до Закону України «Про загально обов’язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності »від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загально обов’язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності »від 23.03.2007 р. № 717-V ( п.1.абз.3 п.5,п.9, абз. 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону), яким скасовано право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України , право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.. 1167 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов’язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничогеологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров’я їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди тощо).

Моральна шкода полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Визнаючи розмір моральної шкоди, суд вважає необхідним врахувати роз’яснення, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди „ №4 від 31 березня 1995 року.. з наступними змінами та доповненнями, де вказано, що розмір моральної /немайнової/шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань...Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість отриманого професійного захворювання, наслідки захворювання, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача.

При цьому судом враховується, що позивач відчував і відчуває фізичні страждання, частково втратив професійну працездатність, тяжко хворіє, неодноразово лікувався і продовжує лікування та враховуючи глибину моральних страждань позивача. Крім того суд вважає необхідним урахувати, що при виконанні трудових обов’язків позивач допустив порушення вимог законодавства про охорону праці, що призвело до нещасного випадку (а.с. 15 акту ф. Н-1).

Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду у суми 30000 грн.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду 3-х місячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права.

В судовому засіданні встановлено , що позивач з 11 вересня 2010 року до теперішнього часу позивач лікувався амбулаторно та стаціонарно, постійно приймає ліки, проходить нагляд у лікарів, при першому огляді у МСЕК позивачу була встановлена третя група, в зв’язку з травмуванням у розмірі 50 % (а.с. 17-21).

Позивач звернувся до суду з позовом 25 березня 2011 року (а.с. 22). Суд приходить до висновку, що позивач з поважних причин пропустив строк на звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України , тому вказаний строк підлягає поновленню.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача ДП ВК «Краснолиманська» на користь держави підлягають стягненню: судовій збір 8 грн. 50 коп. та 15 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23,1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зі змінами та доповненнями внесеними постановою ПВС України від 25 травня 2001 року № 5, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»з р/р 26006301620720 МФО 394497, код ЄДРПОУ 31599557 в Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Красноармійську Донецької області» моральну шкоду на користь ОСОБА_1 у сумі 30000 грн. (тридцять тисяч грн.)

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»на користь держави: судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 15 грн.          

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: