Рішення № 16983446, 17.06.2011, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-2759/11/0121

РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2011 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого: судді Блейз І.Г.

при секретарі: Малкієль А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»про стягнення компенсації, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

встановив:

          Позивач звернувся із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 27 серпня 2008 року він звільнився з Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»за ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв’язку із невиплатою заробітної плати. З моменту звільнення позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу отримання остаточного розрахунку. Заробітну плату було сплачено частково, однак за березень 2005 року по грудень 2007 року заборгованість по заробітній платі складає 14043, 88 грн. Дана сума була передана у ПАТ «Місто банк»за Договором уступки права вимоги від 16.02.2011 року та позивач отримав 7000 грн на карточний рахунок, 7021 грн був змушений покласти на депозит. Оскільки відповідач несвоєчасно сплатив заробітну плату, він повинен сплатити компенсацію втрати частки прибутку, що складає 11409, 28 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку, сума якого складає 56852, 56 грн, а також моральну шкоду у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Добровільно відповідач дані грошові кошти не сплачує, що стало підставою для зверненням із відповідним позовом.

          Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

          Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

          Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

          Судом встановлено, що позивач працював на Відкритому акціонерному товаристві «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»та звільнився 27 серпня 2008 року за згодою сторін по ч.1 ст 36 КЗпПУ (а.с.4)

          Остаточний розрахунок із позивачем не було здійснено, заборгованість із заробітної плати за березень 2005 року –грудень 2007 року складає у розмірі 14043, 86 грн (а.с.5)

Згідно Договору уступки права вимоги від 16 лютого 2011 року відповідач уступає банку, а банк приймає зобов’язання сплатити заборгованість позивачу з заробітної плати (а.с.10)

З пояснень позивача вбачається, що заборгованість по заробітній платі він отримав 16 лютого 2011 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної заробітної плата, а саме —винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки), додаткової заробітної плати —винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, інших заохочувальних та компенсаційних виплат (до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати»№2050 від 19.10.2000 року, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного вище Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

          Таким чином, позивач вправі вимагати компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків їх виплати.

Компенсація розраховується наступним чином: заборгованість з заробітної плати за березень 2005 року у розмірі 447, 77 грн х на індекси інфляції з квітня 2005 року та до січня 2011 =854, 61 грн-447,77 грн = 406, 84 грн –розмір компенсації.

Сума компенсації складає 9444, 97 грн

Відповідно до ст.ст. 116,117 КЗпП України, при звільненні робітника, сплата усіх сум, що йому повинно сплатити підприємство, установа, організація, здійснюється у день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Посилання відповідача на відсутність його вини у затримці розрахунку заслуговують на увагу, оскільки з представлених документів вбачається, що рахунки ВАТ «ФСК»Море»були арештовані відповідно до постанов державних виконавців юстиції МЮ в АР Крим. При таких обставинах вина підприємства як обставина для виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки відсутні, тому у цій частині підстав для задоволення позовних вимог немає.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник має право звернутися із заявою про розгляд трудового спору до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або мав можливість дізнатися про порушення свого права.

Пунктом 25 постанови пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»встановлено, що перебіг тримісячного строку звернення до суду про стягнення виплат відповідно до ст. 117 КЗпП України починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що позивача звільнено у серпні 2008 року, а тому позивачем пропущено строк для звернення із позовними вимогами щодо стягнення моральної шкоди.

Згідно із п. 4 постанови пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлені ст.ст. 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди є такими, що не підлягають задоволенню.

Повний текст рішення складено 22 червня 2011 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 115,117 КЗпП, ст..ст 10,11,60,88,213-215 ЦПК України, -

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»(м. Феодосія, смт Приморський, вул. Десантників ЄРДПОУ 14309008) на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини прибутку у розмірі 9444, 97 грн (девять тисяч чотириста сорок чотири грн. 97 коп)

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»(м. Феодосія, смт Приморський, вул. Десантників ЄРДПОУ 14309008) на користь держави судовий збір у розмірі 94,45 грн та витрати на інйормаційно-технічний розгляд справи у розмірі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: