Рішення № 16980819, 12.07.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2011 р.Справа № 5013/1035/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Ясен", м. Чернігів

до відповідача: приватного підприємства "Адал", Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Богданівка

про стягнення 15312,72 грн,

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 20.01.2011 № 110;

від відповідача - участі не брали.

Публічним акціонерним товариством "Продовольча компанія "Ясен" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з приватного підприємства "Адал" заборгованості згідно договору поставки від 03.01.2011 в сумі 15312,72 грн, з яких 12437,28 грн основного боргу, 388,00 грн пені, 2487,44 грн штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні 12.07.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов в розумінні статті 59 Господарського процесуального кодексу України та інших витребуваних документів до суду не подав.

При цьому, господарський суд вважає відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце проведення судового засідання, виходячи з наступного.

Ухвала про порушення провадження у справі направлена відповідачу за адресами, вказаними позивачем у позовній заяві, зокрема, за юридичною (27431, Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Богданівка, вул. Кірова, буд, 5) та за поштовою (25014, м. Кіровоград, вул. Аерофлотська, 17А).

Юридична адреса відповідача підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, оригінал якого наявний в матеріалах справи.

На зазначені адреси сторін направлена ухвала від 14.06.2011 про порушення провадження у справі, що підтверджено списком № 75 згрупованих внутрішніх поштових відправлень від 14.06.2011 господарського суду Кіровоградської області, належним чином засвідчена копія якого долучена до матеріалів справи.

Станом на день слухання справи на адресу суду органом поштового зв'язку повернуто конверт з ухвалою суду від 14.06.2011, направленою на юридичну адресу відповідача із відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Відтак відповідач не повідомляв державного реєстратора стосовно зміни свого місця проживання, а тому, відповідно, несе відповідальність за всі процесуальні наслідки неподання таких відомостей державному реєстратору.

Відповідно до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій.

Конверт з ухвалою суду від 14.06.2011, направлений за поштовою адресою на адресу суду не повернуто, як і відсутні відповідні поштові повідомлення про вручення адресату поштового відправлення суду.

Господарським судом враховано нормативний строк пересилання рекомендованої кореспонденції, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 12.12.2007 № 1149 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів", який відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1. та пункту 4.2 складає 3 дні з дня подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку.

Тобто, ухвалу від 14.06.2011 про порушення провадження у справі, направлену також 14.06.2011 за поштовою адресою вказаною позивачем і зазначеною у договорі та накладних 14.06.2011, відповідач мав отримати 17.06.2011.

Таким чином, господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між публічним акціонерним товариством "Продовольча компанія "Ясен" (Постачальник) та приватним підприємством "Адал" (Покупець) 03.01.2011 укладено договір поставки № 192-11 (далі - договір), згідно пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором та у відповідності з замовленням Покупця поставляти останньому в зазначену ним торгову точку та/або на склад Покупця товар, а покупець зобов'язався приймати замовлену в обсягах і на умовах, передбачених даним договором продукцію та оплатити його вартість за цінами, узгодженими сторонами на підставі замовлення Покупця, з метою наступного перепродажу товару та реалізації від свого імені кінцевим споживачам.

Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів, згідно пункту 1.2 договору, переходить від Постачальника до Покупця з моменту коли товар поставлено Покупцю. Товар буде вважатись поставленим Покупцю за умови, якщо сторони підписали ТТН, що засвідчує отримання товару Покупцем.

Згідно пункту 3.1 договору Покупець оплачує товари у кількості та за цінами, вказаними у накладних Постачальника.

Відповідно до пункту 3.3 договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на протязі 25 календарних днів з моменту отримання товару.

Умови поставки передбачені розділом 5 договору.

Як зазначено у пункті 13.1 договору, договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2011.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 16, 17) позивачем належним чином виконано умови укладеного Договору, згідно товарно-транспортних накладних від 24.02.2011 та від 03.03.2011 передано відповідачеві товар на суму 12437,28 грн.

З урахуванням умов Договору відповідач за вказаний товар повинен був розрахуватись до 21.03.2011 включно за накладною від 24.02.2011 та до 28.03.2011 за накладною від 03.03.2011.

Поміж тим, відповідачем оплату за отриманий товар не проведено.

Позивачем особисто під розпис 20.04.2011 вручено відповідачеві претензію від 18.04.2011 № 654 (а.с. 21), яку залишено останнім без реагування.

Станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 12437,28 грн, яку відповідачем визнано у акті звірки розрахунків від 18.04.2011 (а.с. 14).

Відповідно до положень статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарським судом враховано положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не спростовано, доказів погашення заборгованості не надано, господарський суд вважає позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Ясен" про стягнення з приватного підприємства "Адал" основної заборгованості в сумі 12437,28 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із непроведенням відповідачем своєчасно оплат позивачем також заявлено до стягнення 144,94 грн пені за період з 21.03.2011 по 07.06.2011 по накладній від 24.02.2011 та 243,06 грн за період з 28.03.2011 по 07.06.2011 по накладній від 03.03.2011, а також 2487,44 грн штрафу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно правил статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарський суд враховує, що пунктами 11.3.1 та 11.3.2 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день затримки до повного погашення заборгованості.

У випадку прострочення покупцем оплати товару більше ніж на десять календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, приписи Господарського кодексу України не містять обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах та передбачають можливість встановлення їх розміру сторонами у договорі, крім випадків, коли такий розмір встановлено законом.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За вказаною нормою Цивільного кодексу України пеня як різновид неустойки характеризується такою ознакою як застосування у грошових зобов'язаннях. Кваліфікуючими ознаками штрафу є, зокрема, можливість встановлення за будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання.

З наведених вище норм Господарського та Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати пені і штрафу за порушення зобов'язання, як і не прив'язує штраф до конкретного виду правовідносин.

Аналогічну правову позицію стосовно одночасного стягнення пені та штрафу викладено в постановах Вищого господарського суду України № 14/57 від 22.06.2010, № 3/82 від 06.07.2010, № 27/08-10 від 13.07.2010.

Згідно положень частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, частини 3 статті 6, статті 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору та визначені його умов, крім випадків, коли не допускається відступлення в силу закону.

Таким чином, не суперечить вимогам законодавства та відповідає умовам договору і підтверджується матеріалами справи правомірність нарахування позивачем відповідачеві штрафу у розмірі 2487,44 грн, що становить 20 % від суми боргу - 12437,28 грн.

Задовольняючи вимогу про стягнення штрафу, господарським судом враховано співрозмірність заявленої до стягнення суми штрафу з реальними наслідками негативного характеру, яких зазнав позивач, добросовісність позивача, що полягає у належному виконанні ним своїх зобов'язань за договором від 03.01.2011 № 192-11, недотримання відповідачем узгодженого між сторонами терміну погашення заборгованості за отриманий товар, відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів до виконання зобов'язання та недопущення його порушення, а також без повідомлення причин нез'явлення в судове засідання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд враховує, що з урахуванням вимог статті 253 Цивільного кодексу України, початок періоду прострочення позивач повинен був визначити за видатковою накладною від 24.02.2011 - з 22.03.2011, за видатковою накладною від 03.03.2011 - з 29.03.2011.

Поряд з тим, наданий позивачем розрахунок суми пені в сумі 388,00 грн відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги господарським судом задовольняються в повному обсязі.

Крім того, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Адал" (юридична адреса: 27431, Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Богданівка, вул. Кірова, буд. 5, поштова адреса: 25014, м. Кіровоград, вул. Аерофлотська. 17А, р/р 26007420884661 в Одеській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк" м. Одеса, МФО 328016, ідентифікаційний код 13750300) на користь публічного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Ясен" (14037, м. Чернігів, вул. Борисенка, 41-А, р/р 26002315536 в ПАТ "Полікомбанк" м. Чернігів, МФО 353100, ідентифікаційний номер 00381048) - основну заборгованість у сумі 12437,28 грн, пеню у розмірі 388,00 грн, штраф у розмірі 2487,44 грн, а також 153,13 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.Г. Кабакова

Повне рішення складено 15.07.2011