Рішення № 16979823, 05.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.07.11 р. Справа № 11/85

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон”, ЄДРПОУ 33671231, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Жилсервіс-Профі”, ЄДРПОУ 33863711, м.Донецьк

про стягнення 14181грн. 90коп.

Суддя Соболєва С.М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Жилсервіс-Профі”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 14 181,90 грн., у тому числі основний борг в сумі 13 401,12 грн., пеня в сумі 719,70 грн. та три проценти річних в сумі 61,08 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №70152 про надання послуг щодо вивозу, утилізації, захоронення твердих побутових відходів від 25.02.2009р. відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати отриманих послуг, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 13401,12грн.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштових відправлень від 10.05.2011р. та від 24.05.2011р.).

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

25.02.2009р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір №70152 про надання послуг по вивезенню, утилізації, захороненню твердих побутових відходів, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов’язання виконувати в період дії цього договору роботи з вивезення, утилізації, захоронення твердих побутових відходів, а відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати надані послуги відповідно до умов цього договору.

Об’єми ТПВ, що підлягають вивозу, визначаються у відповідності з діючими нормами накопичення, режимом вивезення та відображаються в наведеному розрахунку: кількість в місяць – 167,29 м3, тариф – 35,68 з ПДВ грн./м3, сума за місяць – 5466,37 грн. (п. 4.3. договору).

Згідно до п.5.1 договору №70152 від 25.02.2009р. оплата за вивіз твердих побутових відходів здійснюється відповідачем шляхом внесення на розрахунковий рахунок позивача передоплати за один місяць, виходячи з розрахунку місячної оплати, помноженої на кількість місяців передоплати, згідно місячному розрахунку вартості послуг згідно п.4.3 договору та діючим на момент внесення передоплати тарифам.

Договір діє з 01.02.2009р. по 01.02.2010р. Відповідно до п. 7.2. даний договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, якщо протягом 30 днів до спливу строку його дії ні одна із сторін додатково письмово не виявить своє погодження на припинення його дії.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств. Доказів розірвання договору до матеріалів справи надано не було, у зв’язку із чим суд дійшов висновку, що даний договір є пролонгованим.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивач в обґрунтування наявності суми боргу у розмірі 13401,12грн. посилається лише на договір №70152 від 25.02.2009р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу ст. 32 ГПК України , доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Суд не приймає як доказ наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 13401,12грн договір №70152 від 25.02.2009р. за тих підстав, що він не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та не може підтверджувати факт здійснення господарських операцій за період з жовтня 2010р. по грудень 2010р.

Позивачем не надано до матеріалів справи жодних первинних документів (видаткові накладні, рахунки, податкові накладні, тощо), тобто не надано жодних належних доказів наявності у відповідача заборгованості у розмірі 13401,12грн. Як вбачається з матеріалів справи суд тричі відкладав розгляд справи для надання позивачем документів, які б підтверджували надання ним послуг за договором та наявності заборгованості за відповідачем. Однак позивач ухвали суду не виконав, жодних первинних документів, які б підтверджували наявність заборгованості не надав. Позивачем було заявлено клопотання щодо зупинення провадження по справі на один місяць для надання необхідних документів. Дане клопотання судом задоволено не було, у зв’язку із необґрунтованістю та недоведеністю, крім того з дня заявлення клопотання по день оголення рішення вже минув місяць.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано до матеріалів справи належних доказів наявності заборгованості у розмірі 13401,12грн., у зв’язку із чим вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13401,12грн. є недоведеними, не обґрунтованими матеріалами справи та такими, що не підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 719,70грн. та 3% річних в сумі 61,08грн. також не підлягають задоволенню, у зв’язку із безпідставністю заявлених вимог щодо стягнення суми боргу у розмірі 13401,12грн.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-36, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Жилсервіс-Профі”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 14181 грн.90 коп., у тому числі основний борг в сумі 13 401 грн. 12 коп., пеня в сумі 719 грн. 70 коп. та три проценти річних в сумі 61 грн. 08 коп., відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня оголошення рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні 05.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 11.07.2011р.

Суддя Соболєва С.М.