Рішення № 16949626, 22.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22 червня 2011 року справа № 5020-612/2011 За позовом прокурора Гагарінського району міста Севастополя (99014, м. Севастополь, вул. Корчагіна, будинок 16)

в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вестойл-Крим” (99045, м. Севастополь, вул. Шостака, буд. 5, ідентифікаційний код 25139176)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

про стягнення заборгвоаності в сумі 16394,51 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вестойл-Крим”

до Комунального підприємства “Севтеплоенерго”Севастопольської міської Ради

про стягнення надмірно сплачених грошових коштів по оплаті за централізоване опалення в сумі 14238,34 грн.

Суддя Погребняк О.С.

за участю представників:

прокурор (прокурора Гагарінського району міста Севастополя): Радулов А.Д. - прокурор відділу прокуратури, посвідчення № 684 від 09.03.2011;

позивача за первісним позовом (КП “Севтеплоенерго”СМР): ОСОБА_1 - юрисконсульт, довіреність № 2ю від 04.01.2011;

відповідача за первісним позовом (ТОВ "Вестоил-Крим"): ОСОБА_2 представник, довіреність б/н від 04.05.2011;

третьої особи (Севастопольська міська Рада): не зявилася.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вестойл-Крим” про стягнення 16394,51 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані наявністю заборгованості по оплаті за централізоване опалення на підставі договору № 733/У від 28.11.2005 купівлі-продажу теплової енергії. Прокурор зазначає, що у відповідача утворилась заборгованість за період з листопада 2010 року по лютий 2011 в сумі 15927,84 грн. У зв`язку з неоплатою відповідачем виставлених йому рахунків, прокурор також просить суд стягнути з відповідача пеню, індекс інфляції та 3 % річних, вського 16394,51 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 20.04.2011 порушено провадження у справі.

У ході розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю “Вестойл-Крим” звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради про стягнення надмірно сплачених грошових коштів по оплаті за централізоване опалення в сумі 14238,34 грн.

Доводи зустрічного позову полягають у тому, що Комунальне підприємство “Севтеплоенерго” з листопада 2009 року безпідставно застосувало до розрахунків за відпущену теплову енергію тариф в розмірі 532,74 грн./Гкал., при тому, що причини зміни тарифів не доводились, відповідні зміни у чинний договір у встановленому законом прорядку не вносились. У зв`язку з оплатою отриманих послуг по завищеному тарифу, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю “Вестойл-Крим”, має місце переплата в сумі 14238,34 грн.

Ухвалою від 16.05.2011 зустрічну позовну заяву було прийнято судом для сумісного розгляду з первісним позовом у справі № 5020-612/2011.

У судовому засіданні 22.06.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю “Вестойл-Крим” надало заяву про зміну позовних вимог, в якій позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з Комунального підприємства “Севтеплоенерго” на його користь надмірно сплачені грошові кошти по оплаті за централізоване опалення за період з листопада 2010 по лютий 2011 в сумі 14238,34 грн., а також судові витрати.

Комунальне підприємство “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради у поясненнях на зустрічний позов зазначило, що тариф в розмірі 532,74 грн./Гкал було затверджено рішенням Севастопольської міської ради № 6769 від 20.05.2009 та опубліклвано в газеті «Севастопольские известия»№ 40 (1106) від 27.05.2009, а пунктом 2.2 чинного договору купівлі-продажу теплової енергії в якості підстави для застсоування нового тарифу є сповіщення через засоби масової інформації (а.с.93).

Від Севастополсьької міської ради надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність її представника.

Прокурору, представникам сторін у судовому засіданні було розяснені їх процесуальні права і обов`язки, передбачені статями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вестойл-Крим”-Покупець, та Комунальним підприємством “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради Продавець, був укладений договір № 733/У купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузлу обліку, відповідно до пункту 1.1 Договору, Продавець зобов`язався передати Покупцеві теплову енергію до межі балансового розмежування та експлуатаційної відповідальності своєчасно та відповідної якості, а Покупець зобов`язався прийняти і оплатити отриману теплову енергію по встановлених тарифах (а.с.7-10).

Пунктом 2.1 вказаного договору встановлено, що тариф за одиницю теплової енергії за централізоване опалення для підприємств, організацій, установ складає 157,83 грн./Гкал.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 733/У від 28.11.2005, облік теплової енергії здійснюється вузлом обліку. Дані про прибори обліку теплової енергії вказуються в Додатку 1-1а, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктами 4.1-4.4 договору, розрахункоим періодом є календарний місяць.

Плата за теплову енергію за наяності вузлу обліку теплової енергії та гарячої води стягується по їх показниках у відповідності з пунктами 10-13 «Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної та гарячої води та водовідведення»на підставі двостороннього акту по показниках вузлу обліку. Відмова від підписання акту не звільняє Покупця від оплати теплової енергії у встановленому порядку.

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі по усіх видах теплопостачання, передбаченим даним договором, згідно виставленого Продавцем рахунку в сумі не немш 50 % від суми нарахування за спожиту теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді з остаточним перерахунком за фактично відпущену теплову енергію.

Остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифів, чинних на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий період.

Прокурор у позові зазначає, що на виконання умов вказаного договору Комунальне підприємство “Севтеплоенерго” свої зобовязання виконало у повному обсязі, про що свідчать акти про відпуск теплової енергії (а.с.73-76).

Проте, відповідач, в порушення умов договору, свої зобовязання перед позивачем виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, у звязку з чим у нього за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року утворилась заборгованість у сумі 15927,84 грн.

Суд вважає первісний позов такими, що підлягає задоволенню з урахуванням ухвали від 22.06.2010 про припинення провадження в частині стягнення основної заборгованості. Вимоги зустрічного позову суд вважає безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України також встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем підписані акти про відпуск теплової енергії, доказів звернення до позивача із заявою про неотримання рахунку за розрахунковий період не представлено та станом на момент звернення прокурора з позовом у даній справі заборгованість в сумі 15927,84 грн. не була сплачена.

В процесі розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю “Вестойл-Крим” надано суду копії платіжних доручень:

- № 101 від 11.02.2011 на суму 3200,70 грн. з призначенням платежу оплата за опалення за листопад-грудень 2010 року згідно рахунків № 733/у від 29.11.10, № 733/У від 27.12.10;

- № 102 від 11.02.2011 на суму 2887,76 грн. з призначенням платежу оплата за опалення за листопад 2010 року згідно рахунку № 733/у від 29.11.10;

- № 148 від 08.04.2011 на суму 2902,40 грн. з призначенням платежу оплата за опалення за січень 2011 року згідно рахунку № 733/у від 29.11.10;

- № 149 від 08.04.2011 на суму 3212,33 грн. з призначенням платежу оплата за опалення за грудень 2010 року згідно рахунку № 733/у від 24.12.10;

- № 175 від 06.05.2011 на суму 4979,48 грн. з призначенням платежу оплата за опалення за січень 2011 року згідно рахунків № 733/у від 26.01.11;

- № 176 від 06.05.2011 на суму 4000,00 грн. з призначенням платежу оплата за опалення за лютий 2011 року згідно рахунку № 733/у від 25.02.11;

- № 182 від 10.05.2011 на суму 833,61 грн. з призначенням платежу оплата за опалення за лютий 2011 року згідно рахунку № 733/у від 25.02.11 (а.с.105-107, 133-134), а також копії банківських виписок у підтвердження здійснення платежів.

Судом встановлено, що за увесь період з листопада 2010 року по лютий 2011 року до оплати підлягала сума в розмірі 22016,30 грн.

При складанні розрахунку позову прокурором враховано оплату відповідачем на підставі платіжних доручень № 101 та № 102 від 11.02.2011 заборгованості в сумі 6088,46 грн. та фактично до стягнення заявлена несплачена сума за листопад, грудень 2010 року та січень, лютий 2011 року в сумі 15927,84 грн.

Зазначеними вище платіжними дорученнями, зокрема № 148, 149 від 08.04.2011, № 175, 176 від 06.05.2011 та № 182 від 10.05.2011 відповідачем за первісним позовом сплачено 15927,82 грн. Недоплата склала 0,02 грн.

У зв`язку з викладеним, ухвалою гсоподарського суду м.Севастополя від 22.06.2011 провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в сумі 15927,82 грн. припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з відсутністю предмету спору.

Оскільки відповідач за первісним позовом не надав суду доказів оплати отриманої теплової енергії за заявлений прокурорм період в сумі 0,02 грн., суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 0,02 грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.1 Договору за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію покупець несе відовідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми платежу.

Перевіривши наданий прокурорм до позову розрахунок пені, судом встановлено вірність розрахунку, дотримання вимог пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом пені в сумі 288,43 грн. є обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму простроченої заборгованості нараховані 3 % річних у розмірі 55,83 грн. та інфляційні збитки у розмірі 122,41 грн.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних витрат, які надані позивачем, суд встановив, що вимоги щодо стягнення вищезазначених сум заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, тому суд визнає їх такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягає стягненню 0,02 грн. основного боргу, 288,43 грн. пені, 55,83 грн. - 3% річних та 122,41 грн. інфляційних витрат.

Згідно з частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Суд приймає до уваги той факт, що із заявленої прокурорм до стягнення основної заборгованості в сумі 15927,84 грн. відповідачем платіжними дорученнями від 08.04.2011 (до подачі позову 18.04.2011) плачено 6114,73 грн. Інша заборгованість сплачувалась під час провадження у даній справі. Тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за первісним позовом судові витрати, пропорційно розміру заборгвоаності, яка існувала станом на день подачі позову 102,80 грн. держмита та 147,97 грн. витра на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Надаючи оцінку зустрічному позову ТОВ “Вестойл-Крим” про стягнення з Комунального підприємства “Севтеплоенерго” надмірно сплачених грошових коштів по оплаті за централізоване опалення в сумі 14238,34 грн., суд виходить з наступного.

Доводи зустрічного позову полягають у тому, що Комунальне підприємство “Севтеплоенерго” з листопада 2009 року безпідставно застосувало до розрахунків за відпущену теплову енергію тариф в розмірі 532,74 грн./Гкал. (без ПДВ), при тому, що причини зміни тарифів не доводились, відповідні зміни у чинний договір у встановленому законом прорядку не вносились.

Суд не може погодитись з доводами зустрічного позову ТОВ “Вестойл-Крим” з наступних підстав.

Положеннями частини першої статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що відповідно до свого функціонального призначення централізоване постачання холодної води та водовідведення віднесено до комунальних послуг.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування. Таким чином, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги не погоджуються сторонами договору, а встановлюються централізовано.

Приписами частини другої статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що ціни/тарифи на комунальні послуги формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг. До них належить, зокрема: встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства; управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації; забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості, здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг тощо.

Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги визначений статтею 31 зазначеного Закону.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку, які зобов'язані перевірити правильність розрахунків і затвердити ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону).

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Судом встановлено, що рішеннями Севастопольської міської ради від 20.05.2009 № 6789 “Про внесення змін в рішення Севастопольської міської Ради від 04.06.2006 № 382 були встановлені нові тарифи на послуги водопостачання та водовідведення для споживачів за наявності приладів обліку теплоносія.

Рішення Севастопольської міської ради, в силу частини 1 статті 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Пунктом 2.2 Договору № 733/У від 28.11.2005 передбачено, що тарифи на теплову енергію затверджуються місцевими органами самоврядування і можу бути змінені протягом строку дії договору, про що Продавець має сповістити покупця через засоби ммасової інформації

Матеріалами справи підтверджується, що у засобах масової інформації в № 40 (1106) газети «Севастопольские известия»від 27.05.2009 було опубліковано вказне вище рішення (арк.с.114).

Статтю 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що оскільки сторони договору № 733/У від 28.11.2005 погодили зміст пункту 2.2 і при цьому не вказали необхідності обов`язкового додаткового оформлення зміни тарифів шляхом підписання додаткових угод, в порядку статті 188 Господарського кодексу України, обов`язковим до виконання є саме порядок, визначений пунктом 2.2 договору.

Посилання позивача за зустрічним позовом на безпідставне нарахування йому у складі рахунків на оплату вартості втеч води суд вважає необгрунтованими, оскільки такі втечі зафіксовані Актами № 49 від 27.12.2010 та № 50 від 27.01.2011, в яких відображено обсяг втечі та міститься підпис представника споживача.

Враховуючи викладене, суд вважає зустрічний позов таким, що не підлягає задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 60 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов прокурора Гагарінського району міста Севастополя задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вестойл-Крим” (99045, м. Севастополь, вул. Шостака, буд. 5, ідентифікаційний код 25139176) на користь Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357) 0,02 грн. основного боргу, 288,43 грн. пені, 55,83 грн. - 3% річних та 122,41 грн. інфляційних витрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вестойл-Крим” (99045, м. Севастополь, вул. Шостака, буд. 5, ідентифікаційний код 25139176) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) 102,80 грн. держмита.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вестойл-Крим” (99045, м. Севастополь, вул. Шостака, буд. 5, ідентифікаційний код 25139176) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 147,97 грн. на р/р 31212264700007, банк одержувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, одержувач: Ленінський район, код бюджетної класифікації 22050000, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598.

5. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Вестойл-Крим” відмовити.

Видати накази після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено і підписано, в порядку

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України 24.06.2011