Рішення № 16949311, 09.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.11 Справа № 18/5009/2749/11

Суддя Носівець В.В.

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Сталевар” (69095, м. Запоріжжя, вул.Козача, буд. 43, кв. 50)

до відповідача: державного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м.Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18)

про стягнення 22 237,82 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 18 від 01.02.2011 р., паспорт серія НОМЕР_1 від 21.04.1998 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 07 від 17.01.2011 р., паспорт серія НОМЕР_2 від 12.12.200 р.; ОСОБА_3 довіреність № 48 від 11.05.2011 р., паспорт серія НОМЕР_3 від 16.05.2006 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 23.05.2011 року звернувся позивач товариство з обмеженою відповідальністю “Сталевар” з позовною заявою до відповідача державного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” про стягнення 22 237,82 грн., а саме: 13 656,05 грн. втрат від інфляції та 8581,77 грн. 3 % річних, на підставі договору № 1 від 01.02.2006 р., ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 24.05.2011 року порушено провадження у справі № 18/5009/2749/10, судове засідання призначено на 09.06.2011 р. У судовому засіданні 21.01.2010 р., представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених у позові, надав витребувані документи, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

Представники відповідача в судовому засіданні 09.06.2011 р. не заперечили проти задоволення позову, письмовий відзив суду не надали, просили суд вирішити спір на свій розсуд.

Розгляд справи був закінчений 09.06.2011 р., в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2006 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Сталевар” та казенне підприємство “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (правонаступником якого є державне підприємство “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, про що свідчіть ухвала господарського суду Запорізької області про процесуальне правонаступництво від 28.04.2011 р. у справі № 27/187/10 та підтверджується правовстановлюючими документами) уклали договір № 1, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобовязується передати у власність покупцю хімічні реактиви, лабораторну посуду, лабораторні меблі, аналітичне обладнання та витратні матеріали до нього, відповідно до заявок покупця, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах даного договору. Умови виконання договору були порушені відповідачем, в звязку із чим позивач у 2010 році звернувся до господарського суду із вимогами про стягнення боргу та штрафних санкцій з відповідача. Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.11.2010 р. у справі № 27/187/10 були частково задоволені позовні вимоги ТОВ “Сталевар” до КП “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, стягнуто із казенного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (правонаступником якого є ДП “Запорізький титано-магнієвий комбінат”) на користь ТОВ “Сталевар” 440 517,80 грн. основного боргу, 14 977,61 грн. втрат від інфляції, 15 244,41 грн. 3 % річних, 81 495,79 грн. пені та судові витрати. Рішення у справі № 27/187/10 від 24.11.2010 р. набрало законної сили і 08.12.2010 р., на виконання нього, судом був виданий відповідний наказ.

Пунктом 2 ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

ДП “Запорізький титано-магнієвий комбінат” не виконує рішення суду, ні добровільно, ні примусово, про що свідчать копії матеріалів виконавчого провадження. Заборгованість за договором № 1 від 01.02.2006 р. так і не сплачена позивачу, що і стало приводом для звернення позивача із позовом про стягнення із ДП “Запорізький титано-магнієвий комбінат” втрат від інфляції у сумі 13656,05 грн. та 8581,77 грн. 3 % річних за весь час прострочення сплати боргу по вказаному договору.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 13656,05 грн. втрат від інфляції, за період часу з вересня 2009 р. по квітень 2011 р., підлягає задоволенню, а 8581,77 грн. 3 % річних, за період часу з 02.09.2010 р. (включно) по 26.04.2011 р., підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена також в інформаційному листі Верховного суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Щодо стягнення із відповідача 13656,05 грн. втрат від інфляції за період з вересня 2010 р. по квітень 2011 р., суд вважає дану вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, за вказаний позивачем період, суд встановив, що сума належна до стягнення є навіть більшою ніж заявлено до стягнення, отже вимога в сумі зазначеній позивачем: 13656,05 грн., підлягає задоволенню.

Наданий позивачем розрахунок суми 3 % річних у розмірі 8581,77 грн. за період з 02.09.2010 р. по 26.04.2011 р., суд вважає невірним, а вимогу про стягнення цієї суми із відповідача такою, що підлягає задоволенню частково, а саме: в частині стягненні з відповідача 8581,05 грн., в іншій частині даної вимоги, саме у сумі 0,72 грн., суд відмовляє позивачу у задоволенні позову, у звязку із невірним розрахунком.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково…

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В цілому, позов задовольняється частково.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували позицію позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі ст. 8 Декрету КМУ поверненню підлягає державне мито у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Позивачем при звернені до суду було внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством в сумі 222,40 грн., замість: 222,38 грн., отже поверненню підлягає 0,02 грн. державного мита.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з державного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, код ЄДРПОУ 00194731, р/р 26005976712532 в ЗФ ПУМБ, МФО 313623) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Сталевар” (69095, м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. 43, кв. 50, код ЄДРПОУ 32368945, р/р 26003055896128 в ЗРУ КБ “ПриватБанк”, МФО 313399) 8581,05 (вісім тисяч пятсот вісімдесят одну) грн. 05 коп. 3 % річних за період з 02.09.2010 р. по 26.04.2011 р., 13656,05 (тринадцять тисяч шістсот пятдесят шість) грн. 05 коп. втрат від інфляції за період з вересня 2010 р. по квітень 2011 р., 222,37 (двісті двадцять вісім) грн. 37 коп. державного мита та 235,99 (двісті тридцять пять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.Повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Сталевар” (69095, м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. 43, кв. 50, код ЄДРПОУ 32368945, р/р 26003055896128 в ЗРУ КБ “ПриватБанк”, МФО 313399) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 0,02 (нуль гривень дві копійки) грн., перераховане платіжним дорученням № 1305 від 27.04.2011 р. Видати довідку.

4.В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 16.06.2011 р.