Рішення № 16949282, 11.07.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" липня 2011 р. Справа № 2/5007/70/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Тимошенка О.М.

при секретарі Кудряшовій М.І.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 (довіреність №24 від 14.06.11)

від відповідача не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (м.Житомир)

до 1) Державного підприємства "Липницький спиртовий завод" (с. Липники Лугинського району)

2)Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (м.Київ)

про розірвання договору та стягнення 49416,50 грн.

Позивачем пред'явлено позов про розірвання договору поставки №114, який укладений 20.01.11 між ДП "Липницький спиртовий завод", Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та ТДВ "ЖЛ". Крім того, просить стягнути з відповідачів 49416,50грн., з яких: 47209,56грн. боргу за непоставлений товар, 1008,86грн. пені, 201,77грн. 3% річних, 996,31грн. інфляційних. При цьому позивач посилається на те, що відповідачі не виконали своїх зобов'язань по договору поставки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачі своїх представників в судове засідання не направили, про причину неявки суд не повідомили, про день розгляду справи були повідомлені належним чином. Таким чином, відповідачі не скористалися своїм правом наданим їм ст.22 ГПК України, бути присутніми у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2011 року між Державним підприємством „Липницький спиртовий завод" (далі-Відповідач-1), Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості „Укрспирт" (далі-Відповідач-2) та ЗАТ „Житомирські ласощі", правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю „ЖЛ" (далі-Позивач), був укладений Договір поставки спирту № 114 , за умовами п. 1.1. якого, Відповідач-2 (постачальник) зобов'язується передати у власність Позивачу (покупець) , Відповідач-1 (вантажовідправник) - відвантажити, а Позивач - прийняти та оплатити спирт етиловий ректифікований (далі-товар) в порядку та на умовах, визначених у Договорі.

Відповідно до п. 5.2. Договору, партія товару вважається узгодженою, якщо Покупець отримає від Постачальника рахунок-фактуру на обсяг спирту, що відповідає заявці Покупця.

Заявкою №76 від 21.04.2010р. позивач просив відповідача-2 виписати рахунок на 200 дал спирту етилового с ДП"Липницький спиртзавод" (а.с.14).

Рахунком-фактурою № СФ-001141 від 21.04.2011р. такий обсяг було узгоджено, а саме: Відповідач-2 зобов'язався передати у власність позивачу 200 дал спирту, а позивач оплатити його вартість у розмірі 131448 грн. (а.с.15).

Виконуючи вимоги п. 4.1. Договору, який передбачає 100% попередньої оплати, Позивач перерахував на рахунок Відповідача-2 кошти у розмірі 131448 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1110 від 22.04.2011р. (а.с.16).

Таким чином, позивач вчасно та у повному обсязі виконав умови Договору, а саме: подав письмову заявку на отримання від Відповідачів необхідної сировини; у повному обсязі та у встановленні строки оплатив її вартість.

Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що вказана у рахунку-фактурі партія спирту відвантажується Відповідачем-1 протягом 5 днів від моменту зарахування коштів на р/рахунок Відповідача-2. Датою відвантаження вважається дата виписки товарно-транспортної накладної.

Пунктом 7.2. Договору, встановлено, що за терміни поставки спирту, кількість та якість поставленого спирту відповідальність несе Вантажовідправник.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно товарно-транспортної накладної №232481 від 29.04.2011р., кількість поставленого товару позивачу становить 128,17 дал, на суму 84238,44 грн.(а.с.17).

Але відповідачі всупереч умовам договору свої зобов'язання виконали не належним чином, Відповідач-2 не передав, а Відповідач-1 не відвантажив Позивачу 71,83 дал спирту на суму 47209,56 грн. (131448-84238,44) внаслідок чого станом на 15.06.2011р. заборгованість Відповідача-2 перед Позивачем становить 47209,56 грн., що підтверджується актом взаємозвірки від 16.05.2011р.(а.с.18).

Позивачем на адресу Відповідача-1 та Відповідача-2 були надіслані претензії № 704 та №705 від 17.05.2011р. відповідно. У них Позивач просив Відповідачів належним чином виконати свої зобов'язання, здійснивши поставку недопоставленого товару у кількості 71,83 дал. У разі, коли виконати таку поставку з будь-яких причин було б неможливо, Позивач вимагав негайно повернути сплачені кошти в сумі 47209,56грн.

У відповіді на претензію від 30.05.2011р. № 36/07 Відповідач-1 зазначає, що претензійні вимоги визнає у повному обсязі та пояснює, що не взмозі поставити частину спирту через відсутність у нього коштів, які повинен був перерахувати Відповідач-2.

Згідно п. 4.3. Договору, кошти за спирт Відповідач-2 сплачує Відповідачу-1 протягом 3 банківських днів після документального підтвердження Відповідачем-1 факту відвантаження спирту.

В свою чергу, Відповідач-2 у відповіді на претензію від 20.05.11 зобов'язав Відповідача-1 відвантажити недопоставлений товар.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач просить розірвати договір поставки №114 від 20.01.11, у зв'язку із невиконанням відповідачами умов договору, а саме п.п.1.1, 5.3.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд вважає, що невиконання відповідачем п.п.1.1,5.3 договору є істотним порушенням умов договору внаслідок чого не відбулася поставка спирту в достатній кількості на що розраховував позивач при укладанні договору купівлі-продажу.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1.1. Договору Відповідач-2 зобов'язався передати у власність Позивачу сировину , а Відповідач-1 відвантажити товар в порядку та на умовах, визначених у Договорі.

Пункотом 5.2. Договору Сторони домовились, що партія товару вважається узгодженою, якщо Покупець отримає від Постачальника рахунок-фактуру на обсяг спирту, що відповідає заявці Покупця. Поставивиши Позивачу товар у кількості, що не відповідає обумовленій, Відповідач 2 порушив умови Договору.

Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що вказана у рахунку-фактурі партія спирту відвантажується Відповідачем-1 протягом 5 днів від моменту зарахування коштів на р/рахунок Відповідача-2.

Таким чином, Відповідач 1 та Відповідач 2 неналежно виконали взяті на себе зобовзаня по Договору, що відповідно до п. 7.1 є його порушенням.

Відповідно до ст. 188 ГК України та ст. 651, 653 ЦК України, у випадку невиконання Стороною зобов'язань за Договором інша Сторона має право розірвати Договір.

За ст. 611ч.1п.1 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Позивач направив лист № 536/1 від 04.05.2011р. до Відповідача-2 з проханням розірвати Договір № 114 від 20.01.2011р. у зв'язку з проблематичним відвантаженням спирту та укласти договір з ДП "Коростишівський спиртовий комбінат", яку Відповідача-2 залишив без відповіді (а.с.25). Відсутність останньої, з урахуванням вимог ч.4 ст. 188 ГК України, надає право Позивачу звернутися з вимогою про розірвання Договору до суду.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду від 15.01.2010 р. №01-08/12 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним судом України)”недотримання Позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання Відповідачу 1 пропозиції про розірвання договору не позбавляє Позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову про розірвання Договору.

Враховуючи викладене господарський суд задовольняє позов в частині вимоги про розірвання договору та в частині стягнення основного боргу в сумі 47209,56грн. з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".

За несвоєчасне виконання зобов'язань по поставці товару, позивач на підставі п. 7.3 договору просить стягнути з відповідача-1 пеню, що згідно розрахунку позивача становить 1008,86 грн.(а.с.29).

За п. 7.3. Договору, сторони передбачили, що за порушення строків поставки спирту, Відповідач-1 сплачує на користь Позивача пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого спирту за кожен день прострочки.

Суд, перевіривши розрахунок пені, який обрахований у відповідності до норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача-1 інфляційні нарахування та 3% річних розмір яких згідно розрахунку позивача становить відповідно 996,31 грн. та 201,77 грн.

Позов в цій частині задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Зобов'язання відповідача не є грошовим.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачі позов щодо підстав та предмету не оспорили, доказів сплати боргу не надали, у судове засідання не з'явилися.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині розірвання договору поставки №114 від 20.01.11, стягнення 47209,56грн. боргу з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та стягнення з Державного підприємства "Липницький спиртовий завод" 1008,86грн. пені. В решті позову суд відмовляє.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів пропорційно сумі задоволених вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує , що позов містить вимоги як майнового так і не майнового характеру, позовна вимога до обох відповідачів про розірвання договору задоволена повністю, позовна вимога до 2-го відповідача задоволена повністю, до 1-го відповідача частково.

Керуючись ст.ст. 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір №114, укладений 20.01.11 між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості „Укрспирт" , Державним підприємством „Липницький спиртовий завод" та Закритим акціонерним товариством „Житомирські ласощі".

3. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (01001, м.Київ, вул.Б.Грінченка,1; код 37199618) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (10003, м.Житомир, вул.Щорса,67; код 37546647) - 47209,56грн. боргу, 514,60грн. витрат на оплату державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Державного підприємства "Липницький спиртовий завод" (11320, с.Липники, Лугинський район, Житомирська область, код 00374628) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (10003, м.Житомир, вул.Щорса,67; код 37546647) - 1008,86грн. пені, 52,59грн. витрат на оплату державного мита, 53,94грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О.М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3-відповідачам (рек. з повідом.)