Рішення № 16949159, 29.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.06.11 р. Справа № 23/61

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг” м. Донецьк

про стягнення 68679,31 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_1 м. Львів, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг” м. Донецьк, 29028,35 грн. боргу, 11449,33 грн. пені, 8 621,43 грн. інфляційних та 19580,20 грн. річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором №1 транспортного експедирування від 02.01.2008р. щодо оплати вартості транспортних послуг протягом червня серпня місяців 2008р. згідно актів виконаних робіт та рахунків перелічених у позові;

-ст. 59 Конституції України;

-ст. 5-7, 173, 193, 230 Господарського кодексу України(далі - ГК);

-ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України(далі - ЦК);

Відповідач не надав суду відзиву на позов. У судовому засіданні: яке відбулось 17.05.2011р. представник відповідача надав суду ухвалу господарського суду Донецької області від 08.05.2009р. у справі № 5/38б про порушення справи про банкрутство відповідача і витяг з газети „Урядовий карєр” від 23.06.2009р. № 10, який містить публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача. Представник відповідача заявив суду, що у звязку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно ст. 12 закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - закон „Про банкрутство”) пеня не нараховується.

До суду 16.06.2011р. надійшло додаткове обґрунтування позовних вимог у якому позивач зокрема зазначив що: у договорі № 1 від 02.01.2008р. помилково зазначено що він діє до 31.12.2005р. слід вважати що він укладений до 31.12.2008р.; розмір плати в договорі не встановлений, однак визначений як „розумна плата” в рахунках позивача, а також у підписаних актах виконаних робіт.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, що встановив:

Сторони уклали договір транспортного експедирування №1 від 02.01.2008р. (далі договір №1) згідно якого виконавець (позивач) зобовязався надавати замовнику (відповідачу) послуги транспортного експедирування, а замовник оплатити ці послуги за договірною ціною (п.1.1 договору). Умовами цього договору було також встановлено, що:

-вартість послуг, які надаються, визначаються сторонами у кожному окремому випадку в додаткових угодах, які є невідємною частиною договору (п.1.2);

-замовник зобовязується оплатити виконавцю договірну плату за перевезення і експедирування вантажу згідно виставленого рахунку за фактом доставки вантажу в пункт розвантаження протягом 3-х банківських днів після виставлення рахунку і інших документів передбачених п. 3.3 договору (п. 3.2);

-підставою для розрахунків замовника з виконавцем є слідуючі документи, які надає виконавець: рахунки на оплату, товарнотранспортні накладні і приймально-здавальні відомості , які підтверджують збережену доставку вантажу отримуванням , податкові накладні , акти виконаних робіт (п. 3.3);

-у разі прострочки платежу замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 2-ї облікової ставки НБУ від суми простроченного платежу за кожний день прострочки (п. 4.7);

-договір вступає в силу з момента його підписання сторонами і діє до 31.12.2005р. (п. 7.1);

-якщо до закінчення строку дії договору ні одна з сторін не заявить про його розірвання , договір вважається пролонгованим на один рік.(п. 7.2).

З аналізу пунктів 7.1 та 7.2 договору №1, суд робить висновок , що договір №1 був укладений строком дії саме до 31.12.2008., тобто , при оформленні договору була допущена технічна помилка.

Частиною 2 ст. 180 ГК встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо може сторонами у передбачених законом, порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотною умовою договору транспортного експедирування є в т.ч. і розмір плати експедитору (ч.3 ст. 9 Закону „ Про транспортноекспедиторську діяльність” (далі - закон „Про ТЕД”). Сторони не надали суду додаткових угод договору №1 , які б встановлювали розмір такої плати. Текст договору № 1 теж не містить такої умови.

Позивач надав відповідачу у червні серпні місяцях 2008р. послуги з перевезення вантажів на загальну суму 29028,35 грн. згідно актам виконаних робіт №№ 349395 підписаних обома сторонами. Відповідач не надав суду доказів оплати позивачу цієї суми.

Сторони не надали суду інших письмових договорів укладених сторонами окрім договору №1. Частиною 2 ст. 9 Закону „Про ТЕД” закріплено, що договори транспортного експедирування укладаються у письмовій формі. Частиною 8 ст. 181 ГК встановлено, що: у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним; якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку що: договір № 1 містить таку істотну умову, як розмір плати експедитору, розмір якої визначений у актах припинення здачі виконаних робіт доданих до позову; акти приймання здачі виконаних робіт № № 349 395 мають відношення саме до договору № 1.

Позивач надіслав відповідачу претензію, в якій він вимагав від відповідача сплатити 29028,35грн. боргу, який виник внаслідок невиконання останнім умов договору № 1. Разом з претензією позивач направив відповідачу рахунки та копії актів . Відповідач отримав цю претензію 19.09.2008р. Відповідач не висунув заперечень про неодержання ним документів вказаних у п.3 3 договору. Позивач не довів суду, що рахунки були вручені відповідачу до 19.09.2008р. Тому суд дійшов висновку , що відповідач повинен отримати вартість наданих послуг щодо перевезення вантажу по 24.09.2008р. включно. Таким чином, у позивача виникло право вимагати від відповідача борг, пеню, річні та інфляційні починаючи з 25.09.2008р.

Частиною 6 ст.232 ГК встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконаним. Договором №1 не зняті обмеження нарахування пені певним часом. Тому суд дійшов висновку, що пеня підлягає стягненню за період з 25.09.2008р. по 25.03.2009р. в сумі 3 473,86 грн. Решта пені нарахована безпідставно.

Згідно ч 2. ст.625 ЦК суд стягує з відповідача на користь позивача борг в сумі 29028,35 грн., 8621,43грн. інфляційних та 2187,86 грн. річних (за період з 25.09.2006р. по 29.03.11р.)

В решті вимог щодо стягнення річних суд позивачу у позові відмовляє у звязку з завишенням періоду нарахування та невірним вирахуванням суми річних арифметично.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення по відношенню до нього справи про банкрутство тому, що: пеня стягується за період до порушення провадження справи про банкрутство; інфляційні та річні не є санкцією.

Закон „ Про банкрутство” не забороняє винесення рішення суду по суті позову;доказів про затвердження реєстру кредиторів відповідача суду не надано.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 230, 232, 306-308, 311, 316 Господарського кодексу України , ст.ст. 530, 625 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Донфармхолдінг” (м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР,134, р/р 26004077300 у АТ „Донгорбанк” м. Донецька, МФО 334970, ЄДРПОУ 23602109) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ЗАТ „Прокредитбанк”, МФО НОМЕР_3, ІПН НОМЕР_1) 29028 грн. 35 коп. боргу 3473 грн. 86коп. пені, 8 621 грн. 43 коп. інфляційних, 2187 грн. 86 коп. річних, 433 грн. 12 коп. витрат на сплату держмита та 148 грн. 83 коп. витрат інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Суддя Забарющий М.І.

В судовому засіданні 29.06.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 04.07.2011р.