Постанова № 16948668, 07.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"07" липня 2011 р. Справа № 5023/284/11 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіПершикова Є.В.,

суддівДанилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.(доповідач),

розглянувши

касаційну скаргуПідприємства Дергачівської виправної колонії №109 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області

на постанову від 18.04.2011 Харківського апеляційного господарського суду

у справі №5023/284/11 господарського суду Харківської області

за позовом Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі ТОВ

до Підприємства Дергачівської виправної колонії №109 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області простягнення 128932,89 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача- Блошко В.М. директор

Від відповідача- не з*явились

Відповідно до Розпорядження Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 06.07.11 справа розглядається колегією суддів у складі: Першиков Є.В., Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором доручення № 1д/0308 від 11.03.2008 в загальному розмірі 128932,89 грн., у тому числі: 88932,89 грн. основного боргу; 32566,06 грн. інфляційних; 7412,83 грн. - 3% річних та просив покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.03.2011 (суддя суду Шатерніков М.І.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 88954,00 грн. основної заборгованості, 24445,77 грн. інфляційних втрат; 7254,68 грн. - 3 % річних. В іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовлено.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 у складі: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В. рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2011 в частині відмови у стягненні 3960,37 грн. інфляційних та у стягненні 357,08 грн. річних скасовано, стягнуто з Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області с. користь Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 3960,37 грн. інфляційних та в задоволенні позову в частині стягнення 357,08 грн. річних відмовлено, в інший частині рішення залишено без змін.

Підприємство Дергачівської виправної колонії №109 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.          

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Дослідним сільськогосподарським підприємством "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позивачем) та Підприємством Дергачівської виправної колонії № 109 (відповідачем) укладено договір доручення № 1д/0308 від 11.03.2008, відповідно до умов якого, відповідач (довіритель) довіряє відповідачу (повіреному) придбати дизельне паливо в кількості 15800 л, на загальну суму 88954,00 грн.

Строк дії договору встановлено сторонами до 31.12.2008р.

Згідно зі ст. 1002 Цивільного кодексу України, повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судами встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме за власні кошти придбав дизельне паливо в кількості 15800 л на суму 88954,00 грн. та передав його відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 1-03 від 26.03.2008 та довіреністю НБІ № 646912 від 26.03.2008, тоді як відповідач свої зобов’язання щодо виплати винагороди не здійснив.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач направляв відповідачу вимоги про сплату коштів листи № 32/05/08 від 29.05.2008 та № 2в/11 від 30.11.2009, на яких містяться відмітки про їх отримання начальником та головним бухгалтером Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109.

Таким чином, суд обгрунтовано зазначив, що строк оплати за отримане дизпаливо настав 05.06.2008, тобто через сім днів після пред'явлення позивачем вимоги про сплату від 29.05.2008.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд правильно дійшов до висновку про задоволення позову в частині основного боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційним господарським судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню 28406,14 грн. інфляційних втрат та 6897,6 грн. - 3 % річних.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд правильно дійшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення інфляційних та річних.

Колегія суддів звертає увагу касатора на те, що статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Підприємства Дергачівської виправної колонії №109 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову від 18.04.2011 Харківського апеляційного господарського суду у справі №5023/284/11 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя Є.Першиков

Судді Т.Данилова

І.Ходаківська