Ухвала суду № 16947200, 14.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2011 року                               м. Київ                                        К-1208/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Рибченка А.О.

суддів:                               Голубєвої Г.К.

                                                            Карася О.В.

Островича С.Е.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 10 вересня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2008 року

у справі № 46/339-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермік-харчові технології»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 10 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермік-харчові технології»(далі –позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі –відповідач) задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000142302/0 від 10 лютого 2007 року та № 0000142302/1 від 24 квітня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інтермік-харчові технології»3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду м. Києва від 10 вересня 2007 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2008 року та прийняття нового рішення –про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2003 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої складено акт № 49/1-23-02-31900578 від 31 січня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142302/0 від 10 лютого 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 222 032,00 грн. (148 021,00 грн. –основний платіж, 74 011,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000142302/0 від 10 лютого 2007 року –без змін. Також, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142302/1 від 24 квітня 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 168/97-ВР) у зв’язку недотриманням порядку оформлення первинних документів –розрахунків коригувань кількісних та вартісних показників до податкової накладної. Адже, в зазначених розрахунках відсутні підписи покупця та дата їх отримання, а тому вони вважаються недійсними та не дають право позивачу на відображення їх у книзі продажу в рахунок зменшення податкових зобов’язань.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов’язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.

Відповідно до пункту 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок) в разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за спеціально затвердженою формою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, протягом 2004-2006 років в процесі господарської діяльності та розрахунків з контрагентами позивачем проводилися коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних, що призвело до зменшення податкових зобов’язань відповідних періодів.

В свою чергу, відповідно до пункту 21 Порядку розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної може друкуватися поліграфічним способом, за допомогою комп'ютера або іншим методом.

Пунктом 26 Порядку визначено, що на титульному аркуші розрахунку коригування вказується, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, складені позивачем розрахунки коригувань містять всі обов’язкові реквізити, а саме - заповнені графи, відповідні відмітки, а також підпис покупця та дату отримання розрахунку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду м. Києва від 10 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2008 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити, а постанову Господарського суду м. Києва від 10 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Голубєва Г.К.

Карась О.В.

                                        Острович С.Е.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко