Постанова № 16945110, 07.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2011 року 15:12 № 17/111

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря ХижнякІ.В. та представників:

позивача: Гулицької Н.М.;

Дорожинської О.А.;

відповідача: не зявились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

24 грудня 2008 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Дочірня компанія “ГазУкраїни” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі по тексту позивач, ДК“Газ України” НАК “Нафтогаз України”) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту відповідач, СДПІ), в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 18 грудня 2008 року №0002094120/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2008 року відкрито провадження в адміністративній справі №17/111 та призначено судовий розгляд справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2009 року зупинено провадження у справі в адміністративній справі №17/111 у звязку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи до одержання результатів експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2010 року провадження у справі поновлено та призначено судовий розгляд справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2010 року на підставі пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України зупинено провадження в адміністративній справі №17/111 до прийняття Вищим адміністративним судом України рішення за наслідками перегляду адміністративної справи №17/45 за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06 листопада 2008 року №0001874120/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2010 року касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задоволено, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2009року у справі №17/45 (2а-12491/08) скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2011 року адміністративна справа №17/111 прийнята до провадження суддею Кузьменком В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2011 року поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 18 березня 2011 року.

В судовому засіданні 18 березня 2011 року оголошено перерву до 08 квітня 2011 року. 08 квітня 2011 року, у звязку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 10 травня 2011 року.

В судовому засіданні 10 травня 2011 року оголошено перерву до 07 червня 2011 року.

В судовому засіданні 07 червня 2011 року представники позивача позовні вимоги підтримали, відповідач свого уповноваженого представника не направив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ від 18 грудня 2008 року №0002094120/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, з пунктом 1 частини першої статті 11, пунктом 9 частини шостої статті 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” ДК“Газ України” НАК “Нафтогаз України” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2008 року у розмірі 772990,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків акта від 08грудня 2008 року №663/41-20/31301827 “Про результати позапланової виїзної перевірки Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” код за ЄДРПОУ 31301827 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з травня по липень 2008 року” (далі по тексту Акт перевірки).

Як свідчить зміст Акта перевірки, “…в ході проведення перевірки встановлено порушення підпунктів 4.5.1, 4.5.3 пункту 4.5 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого ДК“Газ України” НАК “Нафтогаз України” в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року відобразило зменшення податкових зобовязань р.8 в сумі 2364562 грн. по взаємовідносинах з контрагентами згідно розрахункам коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної по яким не надано підтверджуючих документів щодо отримання оригіналів розрахунків коригувань та проведення розрахунків неплатниками ПДВ суми податкових зобовязань при проведенні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості”.

Відповідач зазначив в Акті перевірки, що позивачем не надано документів, що підтверджують вручення оригіналу розрахунку коригувань до перевірки не надані, підписи покупців про отримання оригіналу розрахунку відсутні на примірнику розрахунку, який залишився у продавця (постачальника), а отже і надсилав отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку не своєчасно, що призвело до заниження податкового зобовязання за серпень 2008 року на суму 2364562,00 грн.

Зазначене порушення призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість за липень 2008 року на суму 772990 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявлену ДК“Газ України” НАК“Нафтогаз України” до відшкодування у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за серпень 2008 року в сумі 772990,00грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та мотивує позовні вимоги наступним: коригування суми податкових зобовязань здійснені позивачем на підставі листів покупців про зміну призначення платежу; у випадку здійснення коригування сум податкових зобовязань відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” позивач виписує розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної за встановленою формою; вказаний розрахунок складається в момент зміни податкових зобовязань, тобто коли здійснюється будь-яка зміна суми компенсації вартості товарів особі, яка її надала; Законом України “Про податок на додану вартість” не встановлено, що продавець в обовязковому випадку повинен узгодити розрахунок коригування із покупцем та не визначено термінів, в які постачальник має надіслати отримувачу розрахунок коригування; наявність чи відсутність підпису покупця на розрахунку коригувань не може змінювати податкові зобовязання позивача, обчислені відповідно до вимог закону; несплата податку контрагентами внаслідок не відображення ними розрахунків коригування при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит компанії та суму бюджетного відшкодування.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, які стали підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2008 року, виходячи з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що за перевірений період контрагенти-покупці ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” зверталися з проханням зарахувати наявну в них переплату по одних договорах на поставку природного газу в рахунок непогашеної заборгованості по інших. Частина зазначених звернень оформлена у вигляді листів на імя керівника позивача, частина у вигляді актів звірки взаємних розрахунків.

На підставі отриманих від контрагентів документів про зміну призначення платежу позивачем зменшувався розмір заборгованості по одних договорах за рахунок зменшення розмірів переплати по інших договорах, укладених з таким контрагентом.

Виходячи з приписів частини першої статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої для зясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу, враховуючи необхідність спеціальних знань в галузі бухгалтерського обліку в межах спірних правовідносин, судом призначено судово-бухгалтерську експертизу.

Так, у висновку №8296/8297 судово-економічної експертизи в адміністративній справі №17/111, складеного 15 березня 2010 року експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено, що у липні та серпні 2008 року здійснені ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” заміни платежів, а в подальшому коригування у податковому обліку, були повязані не із зменшенням вартості відпущеного покупцям природного газу чи його поверненням, а зі зміною покупцями призначення здійснених ними авансових платежів; загалом сума грошових коштів, отримана позивачем від кожного окремого контрагента-покупця та обсяги поставок залишилися незмінними, змінилося лише призначення отриманих ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” коштів та розміри заборгованості або переплати у розрізі окремих договорів на поставку природного газу.

По факту отримання від покупців повідомлень з проханням зарахувати наявні у них переплати по одних договорах поставки природного газу в рахунок погашення заборгованості по інших, позивачем проведені коригування розміру задекларованих податкових зобовязань відповідного звітного (податкового) періоду у бік зменшення (збільшення). Необхідність здійснення таких коригувань повязана із фактичною відсутністю обєкта оподаткування або навпаки.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Враховуючи викладене вбачається, що контрагенти-покупці ДК “Газ України” НАК“Нафтогаз України”, надсилаючи повідомлення про зарахування наявних у них переплати по одних договорах поставки природного газу в рахунок погашення заборгованості по інших, фактично відмовлялися від заявлених ними обсягів придбання по одних договорах на користь погашення заборгованості по інших; в свою чергу позивач втрачав зобовязання у відповідних звітних періодах щодо поставки природного газу по договорах, передоплати по яких були відкликані покупцями, що призвело до зменшення обєкта оподаткування податком на додану вартість; зазначене призвело до зменшення нарахованих по таких договорах податкових зобовязань з податку на додану вартість у постачальника - ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та, відповідно, податкового кредиту з податку на додану вартість у покупців природного газу.

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобовязань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з підпунктом 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобовязань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у звязку з отриманням таких товарів (послуг).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що зменшення суми компенсації вартості поставленого товару на користь постачальника передбачає зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість за наслідками податкового періоду в якому проведено відповідних перерахунок, та надсилання отримувачу (покупцю) розрахунку відкоригованого значення податку.

Відповідно до пункту 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації Українивід 30 травня 1997 року №165 (далі по тексту - Порядок), у разі здійснення коригування сум податкових зобовязань відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Пункти 22, 23 Порядку передбачають, що розрахунок коригування складається у двох примірниках; оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів (послуг). Копія залишається у продавця.

Відповідно до пунктів 25, 27 Порядку на підставі вказаного розрахунку отримувач товарів (послуг) здійснює коригування податкового кредиту відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону (за умови дотримання законодавчих норм щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обовязковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (з відємним чи позитивним значенням); розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником податку, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної (відповідно до пункту 2 цього Порядку), а також особою, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету, та покупцем - отримувачем послуги, наданої йому на митній території України нерезидентом, який виступає податковим агентом такого нерезидента, із обовязковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобовязань та одночасним відображенням у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних з відємним чи позитивним значенням.

Судом встановлено, що позивач зменшував відповідні суми податкових зобовязань з податку на додану вартість, виписував розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, оригінали яких надсилав відповідним отримувачам.

При цьому суд звертає увагу, що пункт 4.5 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” не встановлює обовязку постачальника мати документи на підтвердження вручення оригіналу розрахунку коригувань отримувачу, не передбачає обовязкової наявності підписів покупців про тримання оригіналу розрахунку коригування, так само й не встановлює строків надсилання отримувачу розрахунку коригування, отже, не ставить в залежність можливість проведення постачальником відповідного коригування податкових зобовязань від факту одержання отримувачем відповідного розрахунку коригування, та від факту коригування податкового кредиту отримувачем.

Крім того, суд не може погодитися з позицією відповідача про те, що можливе заниження та несплату контрагентами-покупцями товару податку на додану вартість, яке зумовлене не проведенням коригування останніми перерахунку податку відповідно до змін бази оподаткування, позбавляє позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Позиція про залежність права платника податку на формування податкового кредиту та, відповідно, права на відшкодування податку на додану вартість, від дотримання його контрагентом вимог податкового законодавства щодо сплати податкових зобовязань, зокрема сплати сум податку на додану вартість до Державного бюджету, суперечить вимогам пунктів 7.4, 7.5 та 7.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якими визначається порядок та умови формування податкового кредиту платником податку у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), виникнення відємного значення з податку на додану вартість та порядок відшкодування відємного значення з податку.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2009 року у справі К/С № К-33865/06.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідача про обовязкову наявність у позивача документів, які б підтверджували вручення оригіналу розрахунку коригувань отримувачам, та несвоєчасне надсилання розрахунку відкоригованого значення податку таким отримувачам є помилковими та не ґрунтуються на приписах пункту 4.5 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає помилковим висновок податкового органу про те, що встановлене ним порушення призвело завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявлену ДК“Газ України” НАК“Нафтогаз України” до відшкодування у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за серпень 2008 року в сумі 772990,00грн., з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений пунктом 7.7статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

З аналізу наведених норм права, на думку суду, порядок визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, передбачає, що відємне значення, розраховане згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, абюджетному відшкодуванню підлягає сума відємного значення (розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”) такого наступного податкового періоду, та в частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пунктів 5.10-5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду, вказується в рядку 27 декларації.

Якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту, сума визначеного відємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого відємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має відємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобовязання наступних звітних періодів (рядок 24).

Значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

За даними податкової декларації з податку на додану вартість ДК“Газ України” НАК“Нафтогаз України” за серпень 2008 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування відображено наступні показники:

- залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду 126740644,00 грн.;

- частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) 95346405,00 грн.;

- сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 95346405,00 грн.

Виходячи з встановленого порядку відшкодування податку на додану вартість реальний розмір бюджетного відшкодування обмежується розміром фактично сплаченого податку у вартості придбаних позивачем товарів (робіт, послуг), тобто 95346405,00 грн.

Різниця між максимально можливим та тим, що підлягає відшкодуванню з бюджету, розміром податку на додану вартість за серпень 2008 року для позивача становить 31394239,00 грн. (126740644,00 грн. - 95346405,00 грн.).

Таким чином, зменшення залишку відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2008 року може вплинути на розмір бюджетного відшкодування у такому звітному (податковому) періоді лише у разі якщо таке зменшення перевищить суму 31394239,00 грн.

Згідно висновків Акта перевірки таке зменшення виявлено у розмірі 772990,00 грн., що є меншим 31394239,00 грн.

Зменшення розміру відємного податкового зобовязання минулих звітних (податкових) періодів на суму 772990 грн. є наслідком зменшення на відповідну суму максимально можливого розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2008 року та залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування має бути включений до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Разом з тим, на заявлений позивачем у серпні 2008 року реальний розмір бюджетного відшкодування у сумі 95346405,00 грн. зменшення розміру відємного податкового зобовязання минулих звітних (податкових) періодів на суму 772990,00 грн. не вплине, оскільки він обмежений лише розміром податку, сплаченого позивачем у вартості придбаного товару (робіт, послуг).

Таким чином, висновки Акта перевірки про завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявлену ДК“Газ України” НАК “Нафтогаз України” до відшкодування у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за серпень 2008 року в сумі 772990,00 грн. нормативно та документально не підтверджуються, відтак, податкове повідомлення-рішення СДПІ від 18 грудня 2008 року №0002094120/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, СПДІ у м. Києві по роботі з ВПП не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДК“Газ України” НАК “Нафтогаз України” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 18 грудня 2008 року №0002094120/0.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВ.А. Кузьменко