Постанова № 16944939, 12.07.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2011 року Справа № 2а/2370/5297/2011

10 год. 20 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в приміщенні суду в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 664 грн. 34 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, в порушення вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058 та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. за № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004р. за № 64/8663 невчасно та не в повному обсязі сплачував страхові внески, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 664 грн. 34 коп.

На підставі вимог ч. 4 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку скороченого провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

У строк, наданий судом в ухвалі про відкриття скороченого провадження, відповідач письмових заперечень проти адміністративного позову не подав. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 1832 КАС України справа розглядається судом не пізніше трьох днів з дня закінчення строку подання заперечення проти позову або заяви про визнання позову, передбаченого частиною третьою цієї статті.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.06.2011 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, місце проживання: 20727, АДРЕСА_1, зареєстрована 27.05.2004 року Смілянською районною державною адміністрацією Черкаської області та перебуває на обліку в Пенсійному фонді України як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а тому відповідно до підпункту 6 пункту 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Городищенському районі було проведено перевірку відповідача щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з 01.10.2010 року по 07.06.2011 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 07.06.2011 року.

В ході перевірки було встановлено, що розмір сплачених відповідачем страхових внесків за період з жовтня по грудень 2010 року менший мінімального страхового внеску. Сума недоїмки, розрахована як різниця між встановленим розміром мінімального страхового внеску та частиною єдиного податку, яка надійшла від розмежування згідно Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» у розмірі 42 %, становить 664 грн. 34 коп.

У зв'язку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни позивачем, на підставі частини 3 статті 106 Закону № 1058-IV, направлялась вимога про сплату боргу № Ф-1 від 11.02.2011 року, яка згідно копії корінця вимоги була одержана відповідачем 01.03.2011 року.

Зазначена вимога відповідачем не оплачена, у передбаченому законодавством порядку оскаржена не була, а тому заборгованість по вимозі вважається узгодженою.

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997р. №400/97-ВР (надалі за текстом Закон №400/97-ВР), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом №400/97-ВР, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. №1058-IV (далі Закон №1058-IV), в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 14 Закону 14 №1058-IV страхувальниками є - фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру та згідно п.6 ч.2 ст. 17 вище зазначеного Закону страхувальник зобов'язаний - нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Підпунктом 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону №1058-IV зазначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Пунктом шостим статті 20 Закону №1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно п. 2 ч. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV субєкти підприємницької діяльності, які знаходяться на загальній системі оподаткування сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», але не менше мінімального страхового внеску.

Відповідно до пп. 8.1 п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 передбачено, що стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 106 Закону №1058-IV встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Відповідно до статті четвертої Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2% від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5% сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Визначення мінімального страхового внеску наведено у ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як суми коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Мінімальний страховий внесок розраховується згідно зп. 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Оскільки мінімальний розмір заробітної плати згідно Законів України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 року № 1646-VI та «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VI з 1 жовтня по 30 листопада 2010 року розмір мінімальної заробітної плати становив 907 грн., відповідно розмір мінімального страхового місячного внеску за цей період становив 301 грн. 12 коп. (907 грн. х 33,2%). Враховуючи, що ст. 2 Закону України від 20.10.2009 року №1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»з 1 грудня 2010 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 922 грн., розмір мінімального страхового місячного внеску в грудні 2010 року становив 306 грн. 10 коп. (922 грн. х 33,2%).

Так як сума страхових внесків на пенсійне страхування за місяць, сплачених позивачем нижча мінімального страхового внеску, то за період з липня по грудень 2010 року відповідачу було донараховано 664 грн. 74 коп. страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед Пенсійним фондом України становить 664 грн. 74 коп. (301 грн. 12 коп. х 2 місяці + 306 грн. 10 коп. 243 грн. 60 коп. (частка єдиного податку, що надійшла від розмежування згідно Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»).

Беручи до уваги те, що узгоджену суму боргу до Пенсійного фонду України у розмірі 664 грн. 74 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надавав, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 94, ст.ст.159-163, ст. 1832, ст.ст. 185-187 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (20727, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі Черкаської області (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 35, ідентифікаційний код 21366544) заборгованість зі сплати страхових внесків за ІV квартал 2010 року в розмірі 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 74 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги в порядку, передбаченому ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Строк для подання апеляційної скарги обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Головуючий С.О.Кульчицький