Постанова № 16942219, 04.07.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/2766/11

категорія 8.2.6

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2011 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представника позивача, представників відповідача ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів"

до Державної податкової інспекції у Андрушівському районі

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, просить визнати недійсними (нечинними) та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Андрушівському районі №0000052301/0 від 10 березня 2011р., №0000062301/0 від 10 березня 2011р. Вимоги мотивує тим, що в результаті проведення перевірки відповідачем встановлено порушення п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1115852 грн.; пп.3.1.1, п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 891773грн. Такі висновки перевіряючих ґрунтуються на визнанні нікчемним договору продажу теплової енергії від 15.06.2007р. №3/22-07 (з наступними доповненнями та додатками до нього), укладеного між ТОВ "Червоне-Продсервіс" (постачальник теплової енергії) та ДП "Червоненський завод продтоварів", а також на відсутність відповідних документів, які підтверджують перевезення посадових осіб підприємства та його зв'язок з господарською діяльністю. Вважає дані висновки безпідставними та неправомірними, оскільки твердження Відповідача про порушення ТОВ "Червоне-Продсервіс" вимог п.42 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" не відповідає дійсності, оскільки діюча редакція п.42 ст.9 вищезазначеного Закону в перевіряємий період (з 01.07.2009р. по 30.09.2010р.) жодним чином не зобов’язувала суб’єктів господарювання мати ліцензію на постачання теплової енергії та оподаткування Позивачем наданих ТОВ "Червоне-Продсервіс" транспортних послуг здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі наданих останнім рахунків на оплату та актів здачі-прийняття наданих транспортних послуг, які були надані працівникам Відповідача в ході проведення перевірки, однак, з невідомих на те причин, перевіряючими ці докази не були взяті до уваги.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові. Просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог та вважають, що викладені в акті перевірки №33/23/00374663 від 22.02.2011р. факти порушень податкового законодавства мали місце, в зв’язку з чим позивачу було правомірно донараховано податкові зобов’язання та застосовані відповідні штрафні (фінансові) санкції. Просили в позові відмовити.

Суд, , заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази встановив наступне.

З 06.12.2010р. по 15.02.2011 року ДПІ в Андрушівському районі проведено планову виїзну перевірку ДП "Червоненський завод продтоварів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №33/23/00374663 від 22.02.2011р. (далі-акт перевірки).

В результаті проведення перевірки, за висновком відповідача, встановлені наступні порушення:

- п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1115852грн.;

- пп.3.1.1, п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 891773грн..

На підставі акту перевірки ДПІ в Андрушівському районі винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000052301/0 від 10.03.2011р., згідно якого ДП "Червоненський завод продтоварів" донараховано податок на прибуток у сумі 1115 852грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 278963грн.;

№0000062301/0 від 10.03.2011р., згідно якого ДП "Червоненський завод продтоварів" донараховано податок на додану вартість у сумі 891 773грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 222943грн..

Відповідно до акту перевірки, висновки перевіряючих ґрунтуються на визнанні нікчемним договору продажу теплової енергії від 15.06.2007р. №3/22-07 (з наступними доповненнями та додатками до нього), укладеного між ТОВ "Червоне-Продсервіс" (постачальник теплової енергії) та ДП "Червоненський завод продтоварів" (споживач теплової енергії), а також на відсутності відповідних документів, які підтверджують перевезення посадових осіб підприємства та зв'язок даних операцій з господарською діяльністю Позивача.

Нікчемність договору продажу теплової енергії від 15.06.2007р. №3/22-07 Відповідачем мотивується відсутністю ліцензії у ТОВ "Червоне-Продсервіс" на виробництво і постачання теплової енергії, чим порушено вимоги п.42 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (із змінами та доповненнями), та ст.23 Закону України "Про теплопостачання". Дії ТОВ "Червоне-Продсервіс" по виробництву та постачанню теплової енергії без наявності відповідної ліцензії порушують публічний порядок та спрямовані на порушення прав держави (в т.ч. і дохідної частини бюджету держави), в зв’язку з чим правочин (договір продажу теплової енергії від 15.06.2007р.), укладений між ДП "Червоненський завод продтоварів" та ТОВ "Червоне-Продсервіс", в силу ст.228 ЦК України, на думку податкового органу, є нікчемним. Тобто, Позивачем неправомірно віднесено до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ отримані послуги з постачання теплової енергії.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що ДП "Червоненський завод продтоварів" для перевірки надано товаро-транспортні накладні, в яких зазначено вид перевезень "обслуговування головного бухгалтера", "обслуговування головного інженера", "обслуговування зав.лабораторією", "в розпорядження головного бухгалтера", "в розпорядження директора", загальний пробіг (км.); простой (год.); марка автомобіля; ПІБ водія; рахунки з зазначенням найменування «транспортні послуги», реєстри товарно-транспортних накладних. Надані для перевірки ТТН типової форми №1-ТН, як вказує Відповідач, складаються лише при перевезенні вантажів, а тому не можуть бути підставою для списання ТМЦ у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача. Таким, чином, отримані від ТОВ "Червоне-Продсервіс" транспортні послуги не пов"язані з господарською діяльністю Позивача, а тому не можуть бути віднесені до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Такий висновок відповідача не відповідає фактичним обставинам справи, суперечить вимогам чинного законодавства та спростовується матеріалами справи виходячи з наступного.

Між ТОВ "Червоне-Продсервіс" (Постачальник) та ДП "Червоненський завод продтоварів" (Споживач) 15.06.2007 року укладено договір № 3\22-07 на постачання теплової енергії.

06.12.2007 року та 02.02.2010 року між вказаними сторонами укладені доповнення до договору № 3\22-07 від 15.06.2007 року.

Згідно з ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними Пленум Верховного Суду України прийняв постанову від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", п.18 якої визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також, відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Про те, що нікчемність правочину має встановлюватися в судовому порядку вказує і сам Відповідач посилаючись в акті перевірки на ч.4 ст.258 ЦК України, згідно якої позовна давність у десять років застосовується до вимог про визнання наслідків нікчемного правочину.

Укладений між ДП "Червоненський завод продтоварів" та ТОВ "Червоне-Продсервіс" договір не віднесено законом до нікчемного, також відсутні і судові рішення про визнання його недійсним.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договору продажу теплової енергії від 15.06.2007р. №3/22-07 не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов’язань, що виникли на підставі цих договорів.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 цієї статті).

На підтвердження понесених витрат та податкового кредиту по операціях з придбання теплової енергії у ТОВ "Червоне-Продсервіс" Позивачем надані відповідні первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, та документи, які свідчать про фактичне виконання умов договору на виробництво та постачання теплової енергії, а саме: акти прийому-передачі теплоенергії, накладні, податкові накладні, виписки з банківських рахунків про перерахування коштів за отримані послуги, копії яких містяться в матеріалах справи.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що витрати, понесені як компенсація за спожиту тепловуенергію, підтверджені всіма необхідними належним чином оформленими первинними документами, ведення яких передбачено правилами ведення податкового обліку. Дані витрати пов'язані з господарською діяльністю ДП "Червоненський завод продтоварів", а тому правомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат та на підставі податкових накладних правомірно сформовано податковий кредит.

Щодо посилання відповідача на відсутність ліцензії у ТОВ "Червоне-Продсервіс" на постачання теплової енергії, як на підставу донарахування Позивачу податкових зобов’язань, суд вважає їх безпідставними.

Так, відсутність ліцензії у ТОВ "Червоне-Продсервіс", за наявності інших доказів, які засвідчують фактичне понесення витрат, не може свідчити про протиправність дій ДП "Червоненський завод продтоварів", спрямованих на порушення публічного порядку та порушення прав держави, що ще раз свідчить про нічим не підтверджені припущення про нікчемність укладеного договору.

Відповідно до ч. 7 ст.20 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000р. №1775-ІІІ контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють органи виконавчої влади, на які згідно із законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій, шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Пунктом 4 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ передбачено здійснення державними податковими інспекціями контролю за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи. Згідно ч.2 ст.22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. Пунктом 4 ч.1 ст.31 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що уповноважені органи застосовують до суб'єктів господарювання - юридичних осіб штрафні санкції за порушення ліцензійних умов або діяльність з простроченою ліцензією.

Враховуючи викладене, чинним законодавством чітко визначена відповідальність за виробництво і постачання теплової енергії без наявності відповідної ліцензії.

Разом з тим, Позивач не може нести відповідальності за протиправні дії свого контрагента, а тому донарахування податковим органом податків за відсутність ліцензії та застосування штрафних (фінансових) санкцій є незаконним у зв’язку з відсутністю у податкового органу таких повноважень.

Щодо отриманих транспортних послуг.

Судом встановлено, що між ДП "Червненський завод продтоварів" (Замовник) та ТОВ "Червоне-Продсервіс" (Виконавець) укладено договір № 3/24-07 від 18.06.2007 року на транспортне обслуговуванння.

06.12.2007 року та 01.07.2009 року до вказаного договору сторонами укладено додаткові угоди № 1 та № 2.

Відповідно до вимог ч.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку позбавляється права на включення до валових витрат лише у випадку повної відсутності розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отримання транспортних послуг та використання в господарській діяльності Позивачем підтверджено наданими доказами, а саме: актами прийому-передачі виконаних робіт, товаро-транспортними накладними, подорожніми листами, податковими накладними, виписками по банківським рахункам про перерахування грошових коштів за отримані послуги, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно ч. 2 пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку звільняється від обов’язку доведення зв’язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Разом з тим, про зв"язок отриманих від ТОВ "Червоне-Продсервіс" транспортних послуг з господарською діяльність Позивача свідчить також відсутність на ДП "Червоненський завод продтоварів" власних транспортних засобів, а також відсутність факту надання Позивачу таких послуг іншими суб"єктами господарювання.

Крім того, матеріали справи містяться копію довідки ДПІ в Андрушівському районі від 28.01.2011 року № 14-23-34747374 "Про результати звірки ТОВ "Червоне-Продсервіс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ДП "Червоненський завод продтоварів" за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року", якою підтверджено наданння ДП "Червоненський завод продтоварів" послуг по постачанню теплової енергії та транспортних послуг.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами доводи, викладені ним в акті перевірки, а відтак і правомірність прийнятих ним рішень.

Тобто, в ході розгляду справи Позивачем підтверджено, що транспортні послуги, теплова енергія були використані ним саме у господарській діяльності, а валові витрати та податковий кредит з ПДВ були сформовані на підставі первинних бухгалтерських документів, форма і зміст яких відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, ДП "Червоненський завод продтоварів" правомірно, з дотриманням вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", сформовано валові витрати та податковий кредит по податку на додану вартість.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ в Андрушівському районі №0000052301/0 від 10 березня 2011р. та №0000062301/0 від 10 березня 2011р є такими, що прийняті з порушенням вимог закону, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги ДП "Червененський завод продтоварів" підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст.94 КАС України Позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати в сумі 6 грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією в Андрушівському районі податкові повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 10.03.2011 року та № 0000062301/0 від 10.03.2011 року.

Відшкодувати Державному підриємству "Червоненський завод продтоварів" з Державного бюджету України 6 грн. 80 коп. судового збору.

          Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

          Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 08 липня 2011 р.