Постанова № 16942187, 16.06.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/2935/11

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представників позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод "Янтар"

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Закрите акціонерне товариство "Коростенський завод "Янтар" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ № 0000531601/3 відж 02.03.2011 року та № 0001781601/3 від 18.03.2011 року.

З сумою визначених податкових зобов'язань та застосованих фінансових санкцій по отриманих рішеннях відповідача, позивач не погоджується, так як вони прийняті на підставі матеріалів перевірки (акт камеральної перевірки), які складено без дотримання вимог чинного законодавства України.

Позивач вважає, що камеральна перевірка проведена поза межами законодавчо встановлених повноважень працівників відповідача, факти нібито встановленого актом порушення є необгрунтованими та неправомірними, а відтак вказані повідомлення-рішення, які прийнято на підставі даних матеріалів перевірки не можуть мати правових наслідків.

У зв"язку зі зміною назви позивача - Закритого акціонерного товариства "Коростенський завод "Янтар", в судовому засіданні проведено заміну позивача на Публічне акціонерне товариство "Коростенський завод "Янтар".

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повноу обсязі. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив. Вказав, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті правомірно у зв"язку з допущеними позивачем порушеннями податкового законодавства, які зафіксовані в акті перевірки від 27.07.2010 року № 152/15-02. Просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.07.2010 року Коростенською ОДПІ було проведено камеральну (невиїзну) перевірку податкової звітності ЗАТ "Янтар" , з податку на додану вартість за травень 2010 року за результатами якої складено акт № 152/15-02 "Про результати камеральної (невиїзної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ЗАТ " Янтар" за травень 2010 року" (далі акт камеральної перевірки). На підставі вказаного акту камеральної перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.08.2010 р. № 0000531601/0 яким було визначено ЗАТ "Янтар" 111358 грн. податку на додану вартість та 5567,9 грн. штрафної санкції. За результатом проведеної позивачем процедури адміністративного оскарження (рішенням про результати розгляду первинної скарги від 07.10.2010 року Коростенською ОДПІ № 25/02969797/117 скасовано попереднє рішення в частині 52542 грн. (основного платежу в сумі 50040 грн. та штрафної санкції 2502 грн.), за результатами розгляду повторної скарги ДПА у Житомирській області від 13.12.2010 року № 74427/С-С/25-009 скасовано податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ від 07.10.2010 р. № 0000531601/1 в частині 3066 грн. штрафної санкції по ПДВ та застосовано штрафну санкцію з цього платежу в розмірі 18395 грн.) відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000531601/3 від 02.03.2011р., №0001781601/3 від 18.03.2011 р. про визначення податкового зобов'язанння з податку на додану вартість в сумі 61318,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18395,00 грн..

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом відповідно до бази даних - інформаційних ресурсів ДПА України (системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів проведено співставлення розшифровок в додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість Закритого акціонерного товариства "Янтар" за травень 2010 року і встановлено завищення податкового кредиту:-.-в сумі 111358 грн., яке виникло в результаті встановленої розбіжності по постачальниках, зокрема: по ТОВ "КПС Сервіс" на суму ПДВ в розмірі 61318 грн. 01 коп.; по ЗАТ "Кримський титан" на суму ПДВ в розмірі 34373 грн. 33 коп.; по ТОВ "Унікум 2003" на суму ПДВ в розмірі 6130 грн. 40 коп., по ТОВ "Прохімснаб плюс" на суму ПДВ в розмірі 5524 грн. 59 коп.; по ЗАТ "Лакма" на суму ПДВ в розмірі 4011 грн. 34 коп. Як встановлено перевіряючими, вказаними підприємствами не відображено податкових зобов'язань у травні 2010 року, так як декларації з ПДВ за травень 2010 року ними подані не були.

Коростенською ОДПІ зроблено висновок, що ЗАТ "Янтар" порушено пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповнення), що в результаті призвело до заниження податкового зобов'язання, з податку на додану вартість за травень 2010 року на 111358 грн.

В ході розгляду первинної скарги (рішення від 07.10.2010 року № 25/02969797/117) частково скасовано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 50040 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 2502 грн., оскільки розбіжності визначені по постачальникам по ЗАТ "Кримський титан" на суму ПДВ в розмірі 34373 грн. 33 коп.; по ТОВ "Унікум 2003" на суму ПДВ в розмірі 6130 грн. 40 коп.; по ТОВ "Прохімснаб плюс" на суму ПДВ в розмірі 5524 грн. 59 коп.; по ЗАТ "Лакма" на суму ПДВ в розмірі 4011 грн. 34 коп. були усунені.

Однак, згідно акту перевірки позивачем завищено податковий кредит в сумі 61318 грн. 01 коп. по постачальнику ТОВ "КПС Сервіс", по якому встановлено, що ним не задекларовані податкові зобов'язання з операцій поставки Закритому акціонерному товариству "Янтар", так як податкова декларація вказаного платника визнана недійсною.

Крім того, відповідачем зроблено висновок про нікчемність договорів (правочинів), укладених між ТОВ "КПС Сервіс" та ЗАТ "Янтар".

Тому, на думку податкового органу, відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), продавець товарів ТОВ "КПС Сервіс" не мав правових підстав для виписки податкових накладних, а відповідно покупець ЗАТ "Янтар" не мав правових підстав визначених пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" для включення сум ПДВ по даній операції до податкового кредиту.

Суд не може погодитися з даним висновком податкового органу з огляду на наступне.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними Пленум Верховного Суду України прийняв постанову від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", п.18 якої визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Між ТОВ "КСП Сервіс" та ЗАТ "Коростенський заавод "Янтар" укладені договори на закупівлю нафтопродуктів № 08/01/09 від 08.01.2009 року та № 26/04-10 від 26.04.2010 року.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та ТОВ "КПС Сервіс" договори про закупівлю натопродуктів не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до статті 71 КАС України, він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не доведена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Крім того, відповідно п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ) встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. п. 7.2.3., п. п. 7.2.4 та п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платник податку.

Відповідно до п. 2, п. 5, п. 6.2 та п. 18 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Мін’юсті 23.06.1997 за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення затверджені Наказом державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону).

Згідно з п. 7.4.1 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Як слідує з акту перевірки та матеріалів апеляційного оскарження на підтвердження взаємовідносин з ТОВ "КСП Сервіс" та формування податкового кредиту по даному контрагенту позивачем надано відповідні податкові накладні. Будь-яких зауважень до них акт перевірки та рішення за результатами розгляду скарг позивача ДПА в Житомирській області та ДПА України не містить.

Тобто, позивач правомірно, на підставі отриманих податкових накладних, відніс суми податку на додану до складу податкового кредиту.

Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Законом України "Про податок на додану вартість" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами по всьому ланцюгу поставок.

Така ж позиція викладена в інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Таким чином, позивач діяв на підставі та в межах Закону "Про податок на додану вартість", а відповідач безпідставно зробив висновок про завищення суми податкового кредиту позивачем у розмірі ПДВ у складі операцій по придбанню товарів, робіт та послуг з ТОВ "КСП Сервіс".

Крім того, про безпідставність висновків відповідача свідчить постанова Житомирського окружного адміністративного суду в справі № 0670/2289/11 за позовом ЗАТ "Коростенський завод "Янтар" до Коростенської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2011 року № 0000092301/0 та № 0000102301/0, якими визначено позивачу податкові зобов"язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість. Вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті за результатами планової виїзної перевірки ЗАТ "Коротенський завод "Янтар" з питань дотриманння вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, в тому числі і по взаємовідноснам з ТОВ "КСП Сервіс" в травні 2010 року.

За результатами розгляду даної справи суд першої інстанції, з якою погодився Житомирський апеляційний адміністративний суд (ухвала від 07.06.2011 року), визнав протиправними та скасував зазначені податкові повідомлення-рішення.

Тобто, обставини, які є предметом доказування в даній справі, вже перевірялись судом при розгляді іншої справи.

Згідно ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивіній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яеих беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову, а отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушненням закону, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України 6 грн. 80 коп. судового збору.

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати прийняті Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією податкові повідомлення-рішення № 0000531601/3 від 02.03.2011 року та № 0001781601/3 від 18.03.2011 року.

Відшкодувати Публічному акціонерному товариству "Коростенський завод "Янтар" з Державного бюджету України 6 грн. 80 клп. судового збору.

          Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

          Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 17 червня 2011 р.