Постанова № 16942154, 01.06.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/4065/11

категорія 11.5

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2011 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області

до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області

про скасування постанови від 30.03.2011 року,-

встановив:

18 квітня 2011 року УПФУ в Лугинському районі звернулося до суду з позовом в якому зазначає, що30.03.2011 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області Давидовим Р.О. за виконавчим листом № 3700/10 від 28.12.10 (ВП №23631588) на Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області було накладено штраф в розмірі 1360 грн. за повторне невиконання рішення суду. Позивач просить скасувати зазначену постанову оскільки вважає, що вона винесена без урахування всіх обставин у справі, суперечить вимогам чинного законодавства та Закону "Про виконавче провадження". Крім того, посилається на те, що дане рішення суду виконано 25.03.2011 року в повному обсязі, про що повідомлено державного виконавця.

Сторони до суду не з'явилися. В своїх заявах просили справу розглянути у відсутність їх представників.

Від відповідача також надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він посилався на те, що судове рішення не виконане, а вказані позивачем причини його невиконання не є поважними. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

За таких обставин, у відповідності до ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України зокрема передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Судом встановлено, що 17.01.2011 відповідно до статей 3, 18, 24 Закону України "Про виконавче провадження" відкрито виконавче провадження (№23631588) з виконання виконавчого листа Лугинського районного суду від 28.12.2010 по справі № 2-а-3700/10 про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2, коштів передбачених ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Боржнику наданий семиденний строк для виконання рішення суду. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження надіслана сторонам виконавчого провадження 19.01.2011. Позивач постанову про відкриття виконавчого провадження не оскаржував, із письмової заявою про продовження строку для добровільного виконання судового рішення не звертався. Проте у встановлений державним виконавцем додатковий строк для добровільного виконання, рішення суду боржником не виконано, будь-якої інформації щодо виконання ним судового рішення на користь стягувача не надано.

У зв'язку із невиконанням рішення суду у встановлений державним виконавцем строк, з метою забезпечення прав стягувача на безумовне виконання рішень, та на виконання вимог Закону, державним виконавцем 22.03.2011 в порядку статей 11, 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження", зі змінами внесеними Законом України № 2677-УІ від 04.11.2010 "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" (далі-Закон), винесено постанови про накладення штрафу на боржника в розмірі 680 грн., та встановлений новий строк для виконання рішення. У зв'язку із невиконанням рішення суду в подальшому, до боржника 30.03.2011 застосовано штраф у подвійному розмірі - 1360 грн.

Відповідно до ст. 33 ЗУ "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, сторони мають право звернутись до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку, розстрочку або зміну способу і порядку виконання судового рішення. Боржник - управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області, до Лугинського районного суду із заявою про відстрочку, розстрочку або зміну способу і порядку виконання рішення - не звертався.

Положеннями статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених рішень є обов'язковими для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частиною 6 статті 30 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний невідкладно розпочати примусове виконання, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення.

Відповідно до ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, здійснювати необхідні заходи щодо виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом, неупереджено, своєчасно та повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 27 Закону передбачено, що державний виконавець, у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Загальні умови виконання рішень, за якими зобов'язаний особисто вчинити певні дії, та відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, передбачені статтями 75, 89 Закону. Вказаними статтями Закону встановлено, що державний виконавець у разі невиконання боржником без поважних причин вимог щодо виконання рішення суду у визначений державним виконавцем строк, накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 Закону. Згідно з частиною першою статті 89 Закону №606-ХІУ, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу - від 40 до 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та встановлює новий строк виконання.

Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

Таким чином, суд вважає, що постанова від 30.03.2011 року за повторне невиконання рішення суду винесена у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження".

Посилання позивача на те, що листом від 25.03.2011 року управлінням було повідомлено державного виконавця щодо проведення сплати коштів стягувачу згідно рішення суду - судом не береться до уваги, оскільки відповідач по виконавчому провадженню № 23631588 з виконання виконавчого листа від 28.12.2010 по справі № 2а-3700/10 на користь ОСОБА_2 не надав будь-які підтверджуючи докази про виконання вказаного рішення суду.

Щодо листа боржника, який направлявся до Підрозділу, то він не є достатнім підтвердженням виконання рішення суду. Такої думки також притримується Київський апеляційний адміністративний суд, зокрема при розгляді 07.09.2010 справ №2а-1883/10/2370, № 2а-5700/09/2670, та інших справ, по яких прийняв рішення про визнання незаконними постанови органів ДВС про закінчення виконавчих проваджень, винесених на підставі листів боржників про повне виконання рішення суду.

Доводи позивача відносно того, що боржник з моменту отримання вимоги державного виконавця приступив до виконання рішення суду, та в семиденний термін рішення суду в частині проведення перерахунку виконав, судом до уваги не беруться, оскільки дані аргументи позивача ґрунтуються лише на письмових поясненнях, які не були підтвердженні належними доказами.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доводи позивача стосовно того, що до функцій управління в районі належить тільки перерахунок пенсій, а не їх виплата - безпідставні, оскільки судом постановлено рішення про зобов'язання вчинити дії на користь стягувача саме управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області, який являється боржником по виконавчому провадженню, тому орган державної виконавчої служби відповідно до покладених на нього функцій зобов'язаний вживати примусові виконавчі дії лише до того боржника, який зазначений у рішенні суду. При цьому орган ДВС не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки прийнятому судом рішенню суду.

Вказані позивачем причини, не звільняють боржника від обов'язку виконання рішення суду, а також від відповідальності за його невиконання.

Посилання позивача на відсутність закладених Державним бюджетом України коштів для виплати такої категорії пенсіонерам, як на поважну причину неможливості виконання судового рішення - також безпідставні.

Відповідно до ст. 25, ст. 48 Бюджетного кодексу України, наказу № 136 від 09.08.2004 Державного казначейства України "Про затвердження Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України", боржник зобов'язаний на підставі рішення суду зареєструвати бюджетне зобов'язання в органах державного Казначейства, подавши платіжне доручення на погашення бюджетного фінансового зобов'язання. Бюджетні зобов'язання обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від установлених на ці цілі бюджетних призначень і бюджетних асигнувань, оскільки зазначені соціальні виплати є соціальною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено у їх виплаті у разі призначення.

Реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймається. (У справах "Кечко проти України", "Войтенко проти України", "Іммобільяре Саффі проти Італії", "Бурдов проти Росії", Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань).

У своїх рішеннях, Європейський суд з прав людини також неодноразово зазначав, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Асигнування на виплату державних боргів може спричинити певні затримки у виконанні рішень з бюджету уряду, але неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області не суперечать вимогам чинного законодавства, постанова про накладення штрафу від 30.03.2011 року прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст.86, 94, 158-163, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

постановив:

У задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області про скасування постанови про накладення штрафу від 30.03.2011 року відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:О.В. Капинос