Постанова № 16942092, 12.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2011 р.                                                                       справа № 2а-23578/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17 год.10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Наумової К.Г.

при секретарі                                                  Чухляк О.О.

Постановлена у нарадчій кімнаті о 17 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Наумової К.Г.

При секретарі судового засідання – Чухляк О.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» (м.Костянтинівка)

до Східної митниці (м. Донецьк)

Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області(м.Донецьк)

          Головного управління Державного казначейства України у м.Києві (м.Київ)

про визнання неправомірною відмову, визнання недійсної картки відмови, визнання недійсним рішення та стягнення надмірно сплачених коштів

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 за довір.,

від першого відповідача – ОСОБА_2 за довір., ОСОБА_3 за довір., ОСОБА_4

від другого відповідача – не з»явився

від третього відповідача – не з»явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал» (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східної митниці (надалі митниця) , Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (надалі ГУДКУ) та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання неправомірною відмови Східної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що виражені в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700030001/0/00016 від 14.04.2010р. та визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030001/0/00016 від 14.04.2010р.; визнання недійсним рішення від 14.04.2010р. №700000006/2010/000295/2 про визначення митної вартості товару до ВМД №700030001/2010/000717 від 14.04.2010р. за резервним методом – методом №6; стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплачених коштів в розмірі 17522,77 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.

Позивач зазначив, що 25 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Арсенал” та Компанією “Baramist Limited”, Великобританія, було укладено контракт № 808, відповідно до якого продавець зобов’язався поставити, а покупець прийняти та сплатити на умовах DAF (згідно правил ІНКОТЕРМС 2000) російсько-український кордон, цинк металевий марки ЦО, ЦОА або ЦВ в чушках. Контрактом передбачені умови оплати товару, яка здійснюється впродовж 30 календарних днів з моменту поставки товару.

01.03.2010 р. покупцем та продавцем на виконання цього контракту було підписано додаток № 68 , відповідно до якого у березні 2010 р. продавець зобов»язався на умовах DDU ст. Микитівка (згідно правил ІНКОТЕРМС 2000) продати, а покупець прийняти у власність та сплатити за цинк металевий в чушках марки ЦВ, ЦВО, ЦОА (ГОСТ 3640-94) загальною кількістю 256 тонн(+/- толеранс 5%). Відповідно до додатку № 68 до договору ціна товару розраховується як середньоарифметичне значення офіційних цін на цинк на LME за п’ять ринкових днів LME, починаючи з дати, наступної після дати постановки штемпелю станції відправлення на залізничній накладній на поставляєму партію товару + премію та відображається у рахунках, виставлених продавцем на адресу покупця.

Відповідно до офіційних цін на цинк на Лондонській біржі металів середньоарифметична ціна на цин за п’ять ринкових днів(08.03.2010р., 09.03.2010р., 10.03.2010р., 11.03.2010р., 12.03.2010р.) склала 2333,60 доларів США за одну тонну. Відповідно до контракту та додатку до нього, на підставі вказаних даних, продавець 15.03.2010 р. виставив рахунок-фактуру (інвойс) №64, в якому кількість поставляємого товару склала 61.002 тонн, ціна за тонну 2448,80 доларів США, загальна вартість 149381,70 доларів США (в національній валюті 1184044,17грн.).

14.04.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Арсенал” було надано до Східної митниці вантажну митну декларацію № 700030001/2010/000717 із зазначенням митної вартості товару за методом №1(за ціною договору щодо таких товарів, які імпортуються). 14.04.2010 р. Східною митницею видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030001/0/00016 від 14.04.2010 р. та рішення про визначення митної вартості товарів від 14.04.2010 р. № 700000006/2010/000295/2, відповідно якого митна вартість вантажу визначена за методом №6(«резервний метод).

Позивач вимушений був звернутися до митного органу із заявою про надання дозволу на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов’язання. Після отримання дозволу на випуск вантажу у вільний обіг, позивач надав нову ВМД №700030001/2010/000730 від 15 квітня 2010 року з коригуванням митної вартості товару, що призвело до нарахування митним органом та сплаті позивачем податку на додану вартість в необгрунтованому розмірі, а саме переплатою у сумі 17522,77 грн.

Позивач вважає, що дії митного органу по визначенню митної вартості за методом №6, перерахуванню обов»язкових платежів та списанню з рахунків позивача ПДВ в необґрунтованому розмірі грубим порушенням чинного законодавства.

Крім цього, позивач зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості від надав документи, необхідні митному органу, цим самим забезпечив можливість Митниці перевірити достовірність заявленої декларантом митної вартості товару.У зв»язку з визначенням митним органом митної вартості товару, виникла неправомірна переплата податку на додану вартість.

Позивач зазначив, що надав митному органу всі необхідні документи, які підтверджують визначення митної вартості товарів за методом №1. Отже, дії митного органу по визначенню митної вартості товарів за методом №6 позивач вважає незаконними.

Митниця проти позову заперечує та посилається на наступне. Митний орган здійснює контроль за правильністю визначення вартості імпортних товарів, який здійснюється у відповідності до Порядку, затвердженого постановою КМУ № 339 від 09.04.1998 року. Під час контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення позивачем за ВМД, встановлено, що заявлена митна вартість товару значно нижча у порівнянні з цінами на подібні товари, згідно цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. На підставі вищевикладеного для підтвердження заявленої митної вартості товарів посадовою особою митного органу позивачеві було запропоновано додатково надати документи, які в повному обсязі не було надано.

Враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів, а також відсутність у митного органу об»активного джерела інформації, а саме документів на ідентичні та подібні товари, які на час здійснення митного оформлення оцінюваних товарів, імпортовані на митну територію України та час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів, а також необхідної інформації для визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості, митним органом було здійснено коригування митної вартості товару, з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ та прийнято рішення щодо можливості застосування шостого резервного методу визначення митної вартості зазначених товарів відповідно до чинного законодавства. Митниця також посилається на оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 23.04.2008 року № 720/100/13-08.

У додаткових запереченнях Митниця зазначила, що саме заниження митної вартості спірного товару позивачем призводить до обгрунтованих сумнівів митниці щодо її достовірності, правильності визначення. Крім цього, під час контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено факти, які ще раз підтверджують, що вимога митного органу надати додаткові документи на підтвердження митної вартості за ціною договору, були цілком вмотивованими та обґрунтованими.

Про необхідність подати додаткові документи декларанта було повідомлено письмово, про що 14.04.2010р. зроблено запис на декларації митної вартості. На ДМВ також є запис – «Додатково документи надати не маємо можливості» та проставлено дату, прізвище та особистий підпис декларанта – ОСОБА_5Тобто, фактично декларант від подання додаткових документів відмовився. Достатність згідно до вимог діючого законодавства визначає саме митний орган, а не декларант вантажу..

ГУДКУ України у Донецькій області заперечень проти позову до суду не надано, судом отримана заява про розгляд справи без участі його представника.

ГУДКУ у м. Києві надіслало пояснення по справі, у яких зазначило, що ним будь-яких протиправних дій відносно позивача не здійснювалось, що підтверджується тим, що позивач не вказує на Головне управління, як на порушника своїх прав, та у позовній заяві не зазначив причинно-наслідкового зв»язку між діяннями Головного управління та завданням шкоди позивачу, та надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал» та Компанією «Baramist Limited» 25 січня 2008 р. був укладений контракт № 808. Відповідно до умов контракту, продавцем поставлявся на умовах DAF (згідно правил Інкотермс 2000) на українсько-російський кордон цинк металевий марки ЦО, ЦАО або ЦВ в чушках.

21.12.2009 р. сторонами підписано додаток №62 до контракту, відповідно до якого п.3.3 контракту викладений в наступній редакції: Загальна сума контракту складає орієнтовано 31000000 дол.США та уточнюється сумуванням вартостей, вказаних у всіх спеціальних додатках до контракту, на підставі яких здійснюються поставки цинку.Ціна кожної партії цинку фіксується у відповідному спеціальному Додатку до контракту.

01.03.2010 р. покупцем та продавцем на виконання цього контракту було підписано додаток № 68 , відповідно до якого у березні-квітні 2010 р. продавець зобов»язався на умовах DDU ст. Микитівка (згідно правил ІНКОТЕРМС 2000) продати, а позивач прийняти у власність та сплатити за цинк металевий в чушках марки ЦВ, ЦВО, ЦОА (ГОСТ 3640-94) загальною кількістю 256 тонн(+/- толеранс 5%).

Відповідно п.6 цього додатку ціна товару розраховується як середньоарифметичне значення офіційних цін на цинк на LME за п’ять ринкових днів LME +115,2 дол. США.

У пункті 7 цього додатку зазначено, що котирувальний період для даної партії товару встановлюється за п»ять ринкових днів на LME , починаючи з дати, наступної після дати постановки штемпелю станції відправлення на залізничній накладній на поставляєму партію товару.

За розрахунком позивача відповідно до даних офіційних цін на цинк на лондонській біржі металів середньоарифметична ціна на цинк за п’ять ринкових днів (08.03.2010 р., 09.03.2010 р., 10.03.2010р., 11.03.2010р., 12.03.2010р.) склала 2333,60 доларів США за 1 тонну. 02.06.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальність «Арсенал» отримано рахунок-фактуру № 64 від 15.03.2010р. , в якому кількість/нетто склала 61.002 тонн, ціна за 1 тонну становить 2448,8 доларів США (за курсом долару 7,9263 грн.), загальна вартість 149381,70 доларів США, в національній валюті 1184044,17 грн.

Відповідно до положень ст. 1 Митного Кодексу України митною декларацією є письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

07.06.2010 р. позивачем надано вказаний товар до Східної митниці для митного оформлення за вантажною митною декларацією № 700030001/2010/000717. Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим ст. 266 Митного кодексу України.

Для підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем були надані документи, передбачені ст. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766, а саме: облікова картка № 70003/2/08/00320 від 12.03.2010р., З/д накладну №Ж 0298942 від 05.03.2010р., товаро-супроводжувальний документ №315 від 05.03.2010р. (пакувальний лист та сертифікат якості на Товар), рахунок-фактуру (інвойс) №64 від 15.03.2010р., контракт №808 від 25.01.2008р., додаток № 62 від 21.12.2009р., додаток № 66 від 24.02.2010р., додаток №68 від 01.03.2010р., довідка ОДПІ м. Костянтинівка від 12.01.2010р., експортна декларація страни походження товару № 51416/05030/0000138 від 05.03.2010р.

Листом за №11-41/3523 від 29.04.2010р. митний орган витребував у декларанта наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості товару: прайс-лист фірми-виробника товару(оригінал), калькуляція собівартості імпортованого товару, фірми-виробника(оригінал), пакувальні листи, ліцензійний чи авторський договір(контракт), сертифікат про походження товару, договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів, інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини, прибуткові(товарні) накладні(ордери) на імпортований товар, платіжні документи, що підтверджують факт оплати за імпортований товар(банківські виписки. Платіжні доручення), оборотно-сальдові відомості за рахунками 201/281,632, інформація щодо вартості товару за мережі «Інтернет».

Товариством з обмеженою відповідальністю “Арсенал” було надано на вимогу Східної митниці витребувані нею документи, а саме: копію листа ТОО “Казцинк” № 50-16-30-338 від 26.03.2010 р. щодо неможливості надання прайс-листа фірми-виробника товару та калькуляції формування собівартості імпортованого товару; копію сертифікатів про походження товарів форми СТ-1 № KZ UA 0 07 00390 від 02.03.2010 р.; копії прибуткових накладних №ПН-0001044 від 12.04.2010р., №ПН-0001052 від 15.04.2010р., №ПН-0001053 від 15.04.2010р., копії платіжних документі, що підтверджують факт оплати за імпортований товар: платіжне доручення № 56 від 27.04.2010 р., №57 від 29.04.2010р., №58 від 30.04.2010р., №59 від 06.05.2010р., №60 від 12.05.2010р., №63 від 18.05.2010р., банківські виписки б/н від 27.04.2010р., 29.04.2010р., 30.04.2010р., 06.05.2010р., 12.05.2010р.. 18.05.2010р.; копію обігово-сальдової відомості за рахунками 281/632 за другий квартал 2010р., інформацію зовнішньоторговельної біржової організації про вартість товару, а саме дані офіційних цін на кольорові метали на Лондонській біржі металів станом на 22.02.2010р., 26.02.2010р., 08.03.2010р.

У листі зазначено, що ліцензійного чи авторського договору(контракту) не існує взагалі.

Крім цього, додатково позивачем було надано Митниці копію рахунку-фактури №10006309 від 05.03.2010р., де зазначена ціна товару 2,025 дол. США.

Позивач зазначив, що Митниця не прийняла до уваги додаткові документи.

Східною митницею було прийняте рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000295/2 від 14.04.2010 р. до вантажної митної декларації №700030001/2010/000717, в якому митна вартість товару, ввезеного позивачем, визначена за 6 резервним методом в розмірі 2,63 доларів США за одиницю .

14.04.2010 року Східною митницею була видана картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030001/0/0006 у зв’язку із неможливістю прийняття вантажної митної декларації.

Позивач звернувся з заявою за №10/124 від 13.04.2010р. до Східної митниці про надання дозволу на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов»язання , на яку отримав лист за №11-41/2921 від 14.04.2010р. про прийняття рішення щодо можливості випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов»язання шляхом сплати до державного бюджету обов»язкових платежів згідно з митною вартістю товарів, визначених митним органом.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Арсенал” було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару не за ціною контракту, а за ціною, яка була визначена митним органом.

Позивачем була подана нова вантажна митна декларація № 700030001/2010/000730 від 15.04.2010 року з коригуванням митної вартості товару, що призвело до переплати податку на додану вартість на 17522,77 грн. , який підлягав сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 266 МКУ передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Крім цього, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 11 вищезгаданого порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Відповідно до п.13 Порядку декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Пунктом 14 Порядку встановлено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Судом встановлено, що позивачем були надані митному органу певні документи для підтвердження заявленої митної вартості у підтвердження декларації митної вартості №700030001/2010/000717 від 14.04.2010 року .

Позивачем не надано до митного органу договори та розрахунки з третіми особами, в той час коли надані документи, однозначно свідчать про їх наявність та той факт, що митне оформлення товару здійснювалося не за прямими договорами. Так, продавцем товару згідно зовнішньоекономічних контрактів є іноземний контрагент Компанія ‘Baramist Limited”, Великобританія, а виробником та відправником є ТОО “Казцинк”, Казахстан.

Також з наданих позивачем митному органу документів було встановлено, що в залізничній накладній №Ж 0298942 від 05.03.2010р зазначено, що вантаж експортний йде по контракту з „Balkan Minerals”d.o.o (Сербія) № 50-16/2010-9 від 08.02.2010 р.; рахунку фактурі №10006309 від 05.03.2010 р. товар відправлявся ТОО “Казцинк” в Україну (ст. Микитівка, м. Костянтинівка) вантажоотримувачу ТОВ “Арсенал”, але при цьому покупцем товару зазначено фірму „Balkan Minerals”DOO (Сербія) відповідно до договору 50-16/2010-9 від 08.02.2010 р.

Даний договір був запитаний митний органом, проте наданий позивачем не був. Враховуючи, що договірні стосунки продавця та виробника спірного товару з наведеною Сербською фірмою могли суттєво вплинути на формування митної вартості, митним органом правомірно було відмовлено в митному оформленні з підстав не підтвердження позивачем правильності обчислення ним заявленої митної вартості.

Відсутність калькуляції виробника товару також унеможливила прийняти заявлену митну вартість, як достовірну. При цьому встановлено, що вартість, за якою товар експортувався виробником, вказана в рахунку-фактурі №10006309 від 05.03.2010 р., в експортній декларації № 51416/19020/0000101, тощо – 2,025 доларів США за кілограм, відрізняється від заявленої позивачем 2448,8 доларів США за кілограм. Враховуючи наявність договірних стосунків, інформації, які суми були включені до вартості імпортованого товару, позивачем до митниці не надано. Інформації інших незалежних (зовнішньоторговельних та біржових) організацій, експертних висновків, які б могли надати об’єктивні відомості щодо вартості даного товару. позивачем надано також не було.

Крім цього, з інформації з ЄАІС ДМСУ, наданою митницею до матеріалів справи за період з 30.03.2010р. по 30.06.2010р., вбачається, що ціна на аналогічний товар за 12.04.2010р., 15.04.2010р., складала 2,63 дол. за 1 кг., таким чином, відповідач має повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару за наявності підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

          За таких обставин, у Митниці виник обгрунтоваий сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару. При визначенні митної вартості товару за методом 6 Митниця мотивувала неможливість застосування методів 2-5 визначення митної вартості .

Митні органи у відповідності до ст. 41 Митного кодексу України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Аналіз вищевказаних норм права дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Враховуючи зазначене, а також приписи ст. 11 Митного кодексу України про те, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи, що саме цими органами має виконуватись комплекс завдань, зумовлений цілями та конкретним змістом митної політики, а також напрямками державної діяльності в сфері зовнішньої та внутрішньої політики, суд вважає, що питання встановлення митної вартості та її контролю не може бути предметом вирішення будь якого іншого органу, окрім митних органів. Рішення митного органу щодо митної вартості може бути піддано судовому контролю лише на предмет перевірки його вимогам закону та компетенції цього органу.

Таким чином, враховуючи суперечливість наявних документів та недостатність інформації щодо формування ціни імпортованого товар, а також за відсутності будь-яких інших відомостей, що дозволили б застосувати другий - п’ятий методи визначення митної вартості, Східною митницею правомірно було відмовлено в митному оформлені застосований шостий резервний метод для визначення митної вартості товару.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведена правомірність заявлених позовних вимог, тому суд вважає вимоги позивача такими, що є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Митним кодексом України, Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766, ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» до Східної митниці , Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області та Головного управління Державного казначейства України у м.Києві про визнання неправомірною відмови Східної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що виражені в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700030001/0/00016 від 14.04.2010р. та визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030001/0/00016 від 14.04.2010р.; визнання недійсним рішення від 14.04.2010р. №700000006/2010/000295/2 про визначення митної вартості товару до ВМД №700030001/2010/000717 від 14.04.2010р. за резервним методом – методом №6; стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплачених коштів в розмірі 17522,77 грн. - відмовити.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається на ім’я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Постанову підписано 17 травня 2011 р.

Суддя                                                                                 Наумова К.Г.