Постанова № 16941935, 06.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2011 р. справа № 2а/0570/10515/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретарі

за участю представника позивача Латиніної А.М.,

представника відповідача Бистрова М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно промислове представництво «Альянс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000142344 від 06.06.2011

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно промислове представництво «Альянс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000142344 від 06.06.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 26.04.2011 по 13.05.2011 відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка за період грудень 2010, січень лютий 2011, наслідки якої викладені в акті перевірки від 23.05.2011 № 752/23-313/20345072.

За висновками акту перевірки відповідачем прийняте 06.06.2011 податкове повідомлення рішення № 0000142344, яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 223056 грн. у тому числі за основним платежем 178445 грн., штрафними санкціями 44611 грн.

Позивач зазначає, що порушення встановлено при перевірці взаємовідносин з ТОВ «ТО «Проксіма», ТОВ «Техмаш-сервіс 2006», ТОВ «Донтранском». З викладеного в акті перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про відсутність реального товарного характеру у вчинених правочинах та зазначеними контрагентами, перерахування позивачем коштів без мети настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження обєкту оподаткування. Відповідач вказує на нікчемність правочинів укладених між ним та вказаними контрагентами з огляду на те, що постачальниками бензину у другій ланці мають стан, відмінний від основного, а тому господарські операції ТОВ «ТПП «Альянс», ТОВ «ТО «Проксіма», ТОВ «Техмаш-сервіс 2006», ТОВ «Донтранском» піддаються сумніву стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та ін. Позивач не погоджується із спірним податковим повідомленням рішенням та висновками акту перевірки, вказує, що данні обставини не мають відношення до правомірності формування податкового кредиту.

Крім того, позивач зазначає, що у нього наявні договори із контрагентами, додатки до договорів, акти приймання передачі товару, товарно транспортні та залізничні накладні, податкові накладні, що підтверджують його право на форсування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями з урахуванням приписів Закону України «Про податок на додану вартість», Цивільного кодексу України. На підставі викладеного позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення рішення № 0000142344 від 06.06.2011.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи адміністративного позову, просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача не погодився із адміністративним позовом та надав письмові заперечення, де зазначив, що перевіркою, проведеною ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Цивільного кодексу України. Представник відповідача вказує, що правочини, укладені ТОВ «ТПП «Альянс» із контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, а отже є нікчемними.

Представник відповідача зазначає, що у другій ланці ланцюга постачання нафтопродуктів стан платників податку відмінний від «основного», а тому операції ТОВ «ТПП «Альянс» із ТОВ «ТО «Проксіма», ТОВ «Техмаш-сервіс 2006», ТОВ «Донтранском» піддаються сумніву стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та ін. На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно промислове представництво «Альянс» зареєстроване як юридична особа 24.02.2002 виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 20345072. ТОВ «ТПП «Альянс» зареєстроване як платник податку на додану вартість та отримало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100304835, видане ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька 15.10.10.

Судом встановлено, що ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька у період з 26.04.2011 по 13.05.2011 проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно промислове представництво «Альянс» за період грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року, за наслідками якої складений акт від 23.05.2011 № 752/23-313/20345072. (т. 1 а.с. 8-178) та встановлено порушення підприємством пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 178445 грн.

З урахуванням результатів перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000142344 від 06.06.2011 яким визначене грошове зобовязання на суму 223056 грн., у тому числі за основним платежем 178445 грн., штрафними санкціями 44611 грн., яке є предметом судового оскарження. (т.1 а.с. 179)

Судом встановлено, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року від 20.01.2011 (т. 1 а.с. 180-188) ТОВ «Торгівельно промислове представництво «Альянс» було визначено податковий кредит у розмірі 3347556 грн., у тому числі 178445 грн. за спірними правовідносинами. Відповідно до додатку № 5 до декларації з ПДВ за грудень 2010 року, позивачем у розділі 2 Податковий кредит, відображено формування податкового кредиту за контрагентами ТОВ «ТО «Проксіма», ТОВ «Техмаш-сервіс 2006», ТОВ «Донтранском» (порядкові номери 109, 130, 50 відповідно).

Відповідно до даних акту перевірки податковим органом встановлено заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 178445 грн. в звязку з не підтвердженням податкового кредиту по ланцюгу до виробника.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327 (надалі Порядок), акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Відповідно до п.1.5 Порядку акт виїзної планової перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (п.1.6 Порядку). Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті виїзної планової перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7 Порядку).

Суд зазначає, що в акті перевірки не міститься інформація стосовно встановленого порушення, не зазначені причини виникнення розбіжностей між даними податкового органу та даними платника податків, відсутнє посилання на будь-які первинні документи, що підтверджують висновки податкового органу про неможливість підтвердження податкового кредиту по ланцюгу. Навпаки, податковий орган у акті перевірки зазначає, що на його запит довідки зустрічних перевірок відповідних податкових інспекцій, де знаходяться на обліку контрагенти позивача (ДПІ у Київському районі м. Донецька, ДПІ у Печерському районі м. Києва) не отримані. А отже, податковим органом у акті перевірки не обґрунтовано та не описано порушення позивачем пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що між ТОВ «Техмашсервіс 2006» (Продавець) та ТОВ «ТПП «Альянс» (Покупець) укладено договір купівлі продажу паливно мастильних матеріалів з використанням пластикових старт карт на АЗС від 28.08.2009 № 0855/22 відповідно до положень якого Продавець зобовязується передати у власність Покупця через систему АЗС з використанням пластикових старт карт паливно мастильні матеріали, а Покупець зобовязується приймати у власність ПММ та оплачувати їх. (т.2 а.с. 4-8) В обґрунтування правової позиції стосовно наявності відповідної господарської операції за якою відбулося формування податкового кредиту надано відповідні первинні документи, а саме накладну від 31.12.2010 № 186, податкову накладну від 31.12.2010 № 253 (т. 2 а.с. 13,14).

Судом також встановлено, що між ТОВ «ТО «Проксіма» (Продавець) та ТОВ «ТПП «Альянс» (Покупець) укладено договір від 12.07.2010 № 03-07-10 відповідно до положень якого Постачальник зобовязується поставляти Покупцю нафтопродукти узгодженими партіями, а покупець зобовязується їх оплатити та прийняти. Вартість, найменування, кількість та умови поставки по залізниці визначаються в Додатках до договору.( т.2 а.с. 15-17) В обґрунтування правової позиції стосовно наявності відповідної господарської операції за якою відбулося формування податкового кредиту позивачем надано відповідні первинні документи, а саме додаток до договору від 02.12.2010 в якому визначено умови придбання товару, залізничні станції відправлення та отримання нафтопродуктів, акт приймання передачі нафтопродуктів від 06.12.2010, податкова накладна від 06.12.2010 № 649, залізнична накладна № 47083103, акти форми № 5-НП приймання нафтопродуктів за кількістю від 13.12.2010 (т.2 а.с. 18-26).

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «Донтранском» (Продавець) та ТОВ «ТПП «Альянс» (Покупець) укладено договір купівлі продажу нафтопродуктів від 07.02.2008 № О-18/01 10 відповідно до положень якого Продавець зобовязується поставити, а Покупець прийняти та сплатити на умовах, викладених у Договорі нафтопродукти , асортимент, кількість і ціна яких зазначена в накладних документах та/або рахунку фактурі. (т.2 а.с. 27-28) Відповідно до п. 2.1 Договору постачання здійснюється автомобільним транспортом Покупця. В обґрунтування правової позиції стосовно наявності відповідної господарської операції за якою відбулося формування податкового кредиту позивачем надано відповідні первинні документи, а саме товарно транспортна накладна від 01.12.2010 № 1411, видаткова накладна від 01.12.2010 № РН-1003364, податкова накладна від 01.12.2010 № 3620 (т.2 а.с. 29-31)

Фактична сплата позивачем за поставку товару з боку контрагентів підтверджується відповідними платіжними дорученнями і сторонами не оспорюється. При цьому, у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що сумніву стосовно наявності відповідних господарських операцій немає, більш того, представники відповідача зазначили, що відповідні податкові зобовязання з боку контрагентів ТОВ «ТПП «Альянс» були сплачені до бюджету у повному обсязі, розбіжностей щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА України немає. Зазначена обставина підтверджується також роздруківкою деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України стосовно підприємств ТОВ «ТО «Проксіма», ТОВ «Техмаш-сервіс 2006», ТОВ «Донтранском». Крім того, представником відповідача на вимогу суду було надано роздруківку з електронної бази даних Додатку № 5 до декларації з ПДВ за грудень 2010 року контрагентів позивача - ТОВ «ТО «Проксіма», ТОВ «Техмаш-сервіс 2006», ТОВ «Донтранском», з якого вбачається, що вказані підприємства відобразили суму ПДВ у розділі 1 Податкові зобовязання за спірними господарськими операціями.

Суд зазначає, що законодавче визначення поняття «первинний документ» закріплене положеннями ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас ч.1, 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідні первинні документи, надані до суду, а також до перевірки податковому органу за змістом та формою є первинним документом у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містить інформацію про здійснену господарську операцію.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Матеріалами справи підтверджено наявність належним чином оформлених податкових накладних, які можуть бути підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту звітного періоду відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», виданих на адресу ТОВ «ТПП «Альянс». Крім того, вказані податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2010 року (т.1 а.с. 196-247)

Як встановлено у судовому засіданні, позивачем у повному обсязі та арифметично правильно визначено суму податкового кредиту згідно податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

З урахуванням викладеного, суд не знаходить підтвердження факту вчинення позивачем порушень пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 178445 грн.

Що стосується ознак нікчемності угод укладених позивачем із контрагентами передбачені ч. 1,5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 228 ЦКУ, покладених відповідачем в основу висновків акту перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1,5 ст. 203 ЦКУ,- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦКУ,- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 204 ЦКУ,- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 228 ЦКУ,- правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ст.206 ЦКУ,- усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Дослідженням у судовому засіданні матеріалів справи суд не вбачає ознак (підстав) нікчемності угод укладених позивачем із контрагентами. До того ж відповідачем не надано доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку.

Судом встановлено, що ознаками нікчемності угод, відповідач вважає субєктивні обставини, зокрема такі, як відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності

Разом з тим, відповідачем не наведено жодної норми закону, яка б встановлювала необхідні умови для ведення господарської діяльності, та наразі для виконання зобовязань за спірними угодами. До того ж законодавчо не встановлено таких ознак нікчемності угод як наявність або відсутність у субєкта господарювання необхідних умов для ведення господарської діяльності.

З урахуванням наведених норм права та наданих до матеріалів письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем ст.ст. 203,215, п.1 ст. 216,228 ЦК України є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами у справі.

Крім того, суд враховує інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, де узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено, що про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Судом у судовому засіданні вищевказані обставини були перевірені і не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач не довів суду законну підставу нарахування позивачу грошових зобовязань, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно промислове представництво «Альянс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька та визнає недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000142344 від 06.06.2011.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно промислове представництво «Альянс» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000142344 від 06.06.2011- задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька № 0000142344 від 06.06.2011 в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно промислове представництво «Альянс», код ЄДРПОУ 20345072, м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 55, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 06 липня 2011 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлено 11 липня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.