Постанова № 16941177, 11.05.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2011 р. м. ВінницяСправа № 2а/0270/1475/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,

при секретарі судового засідання: Оніщенко Петрі Анатолійовичу

за участю представників сторін:

позивача : Федорченко Р.О.

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: державної податкової інспекції у м. Вінниці

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Амюс" ЛТД

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась державна податкова інспекція у м. Вінниці (далі позивач) із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Амюс" ЛТД (далі відповідач) із позовом про стягнення заборгованості в сумі 2 418 383,92 грн., мотивуючи його тим, що станом на 21.03.2011року за відповідачем рахується податковий борг по сплаті податку на додану вартість, податку на прибуток та комунального податку на зазначену суму.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини та додані у справу докази, просила позов задовольнити.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся завчасно та належним чином за юридичною адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи з його участю, а після зясування думки представника позивача дійшов висновку за можливе розглянути справу без участі відповідача або його повноважного представника відповідно до положень ст. 128 КАС України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши докази і їх сукупності, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Амюс" ЛТД здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію № 20111836 від 18.10.1994р. (а.с.26)

На податковий облік ТОВ "Амюс" ЛТД взяте у ДПІ у м. Вінниці 20.10.1994 р. (а.с.26а).

Судом встановлено, що на момент винесення рішення по справі за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку на додану вартість в сумі 1144245,63 грн., що підтверджується податкової декларацією з податку на додану вартість № 19049 від 20.09.2010р. (а.с.9-12), податкової декларацією з податку на додану вартість № 227480 від 20.10.2010р. (а.с.13-16), податковим повідомленням-рішенням № 0009281600/0 від 15.11.2010р. (а.с.19), податковим повідомленням-рішенням № 0012051600/0 від 14.12.2010р. (а.с.20); заборгованість зі сплати податку на прибуток в сумі 1273986,12 грн., що підтверджується корінцем податкового повідомлення-рішення № 0000023500/0 від 18.02.2010р. (а.с.17), заборгованість зі сплати комунального податку в сумі 152,17 грн., що підтверджується корінцем податкового повідомлення-рішення № 0000043500/0 від 18.02.2010р. (а.с. 21).

Крім того, заборгованість за відповідачем підтверджується актом перевірки № 41/35-30/20111836 від 12.02.2010 р. (а.с.22-25), витягом з облікової картки платника податків станом на 31.12.2010 р. (а.с.27-31), а також розрахунком заборгованості станом на 21.03.2011р. (а.с.5).

Крім того, судом також встановлено, що позивачем направлялись на адресу відповідача перша податкова вимога форми "Ю1" від 09.03.2010р. № 1/340 (а.с.7) та друга податкова вимога від 26.04.2010р. № 2/521 (а.с.8).

Вказані податкові вимоги залишились без виконання. Заходи, спрямовані на погашення податкової заборгованості, не призвели до добровільного погашення недоїмки відповідачем.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” (чинному, на момент виникнення податкового боргу) до загальнодержавних (обовязкових платежів) належить податок на додану вартість. Сума даного податку в повному обсязі зараховується до державного бюджету.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент виникнення податкового боргу) відповідач є платником податку на додану вартість.

Пунктом 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону України встановлено порядок визначення сум податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України та строки проведення розрахунків.

Згідно з п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість” платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 10.4 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість” контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Стосовно податкової заборгованості з податку на прибуток, то відповідно до п.п.2.1.1 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( в редакції, чинній на момент виникнення податкового боргу) відповідач є платником податку на прибуток.

За ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону, від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованому згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

За п. 20.1. ст. 20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

За ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" (в редакції, чинній на момент виникнення податкового боргу) комунальний податок належить до місцевих податків і зборів. Відповідно до вказаного Декрету комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ст. 19 місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

За ст.22 зазначеного Декрету відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями.

Відповідно до п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинному на момент виникнення податкового боргу) узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що платники податків зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Частиною 1 статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність, сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно з п. 3.1.1. ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобовязаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обовязків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.

Пунктом 54.5. ст. 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем не було оскаржено в адміністративному порядку донарахованої податковим органом суми боргу, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, заявлена в позові сума підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

При винесенні рішення суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів в спростування позовних вимог.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Амюс ЛТД" податкову заборгованість в сумі 2 418 383 (два мільйона чотириста вісімнадцять тисяч триста вісімдесят три) грн. 92 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 17.05.2011р.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович