Постанова № 16941149, 11.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2011 р. 11:30 Справа №2а-6115/11/0170/21 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі Кузміній Ю.В. розглянувши за участю представників позивача ОСОБА_1 дов. б/н від 17.06.2011р., ОСОБА_2 дов. б/н від 17.06.2011р., Баженов Е.О. директор, паспорт НОМЕР_3, представника відповідача ОСОБА_4 дов. № 5/10 від 21.01.2011р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Транс Хліб»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим Транс Хліб» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправними дій працівників ДПІ в м. Сімферополі під час проведення перевірки та оформлення її результатів, скасування податкового повідомлення-рішення № 0004692301 від 19.05.2011р.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та мотивовані тим, що підприємством позивача було отримано від контрагентів продукцію (послуги) і відповідні податкові накладні, на підставі яких позивач включив зазначений в них ПДВ, сплачений постачальнику товару, до податкового кредиту. Однак відповідач в порушення норм чинного законодавства безпідставно зробив висновок про заниження позивачем податку на додану вартість на 31264,00 грн. та безпідставно нарахував штрафні (фінансові) санкції, про що прийняв спірне податкове повідомлення-рішення. Також позивач зазначає, що всі господарські операції підтверджуються документально.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченні та зазначив, що під час проведення перевірки встановлено включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними по взаємовідносинам із трьома контрагентами, що зазначені в акті перевірки. У звязку з викладеним відповідач вважає, що позивач занизив податок на додану вартість за період, що перевірявся на 31263,45 грн., отже оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З 14.04.2011р. по 28.04.2011р. відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р.. валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р.

За результатами проведення вказаної перевірки 10.05.2011р. відповідачем складений Акт № 5750/23-7/33713339 (а.с.11-44), в якому зафіксовано порушення позивачем зокрема п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартісь» в періоді, що перевірявся на загальну суму 31264 грн., у тому числі за червень 2010 року на суму 3622 грн., за липень 2010 року на суму 20560 грн., за вересень 2010 року на суму 7082 грн., яке покладене у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 19.05.2011р. про нарахування грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 39080,00 грн., у тому числі 31264,00 грн. за основним платежем та 7816,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.10).

Не погоджуючись із висновками зазначеного Акту перевірки позивач 11.05.2011р. оскаржив його до відповідача, але Листом від 18.05.2011р. вих. № 19769/10/23-7 відповідач повідомив позивача про правомірність висновків акту.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами законодавства, чинними у періоді, що був охоплений перевіркою.

Законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування покладається в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен подати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії, прийняти рішення.

Суть спору полягає в тому, що відповідач вважає, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними по контрагентам: у червні 2010р. ПП «Профтранс» - 3621,52 грн; у липні 2010р. ТОВ «Нікстройсервіс» - 7211,25 грн, ПП «Профтранс» - 2263,05 грн., ТОВ «Агро-Леон» - 11085,83 грн.; у вересні 2010р. ТОВ «Нікстройсервіс» - 7081,80 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток.

Суд вважає таку позицію відповідача безпідставною та необґрунтованою з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем до складу податкового кредиту у червні. Липні та вересні 2010 року були включені суми ПДВ по податковим накладним, отриманим, зокрема, від підприємств, що зазначені в акті перевірки (ПП «Профтранс», ТОВ «Нікстройсервіс», ТОВ «Агро-Леон»):

-у червні 2010р. від ПП «Профтранс» отримано податкові накладні № 815 від 25.06.2010р. на загальну суму 8588,70 грн., у т.ч. ПДВ 1431,45 грн. (а.с.62), № 731 від 09.06.2010р. на загальну суму 13140,40 грн., у т.ч. ПДВ 2190,07 грн. (а.с.57);

-у липні 2010р. від ТОВ «Нікстройсервіс» отримано податкову накладну № 162 від 09.07.2010р. на загальну суму 43267,50 грн., у т.ч. ПДВ 7211,25 грн.(а.с.78); від ПП «Профтранс» отримані податкові накладні № 920 від 03.07.2010р. на загальну суму 4492,80 грн., у т.ч. ПДВ 748,80 грн. (а.с.66), № 921 від 04.07.2010р. на загальну суму 9085,50 грн., у т.ч. ПДВ 1514,25 грн. (а.с.69); від ТОВ «Агро-Леон» отримано податкову накладну № 109 від 09.07.2010р. на загальну суму 66515,00 грн., у т.ч. ПДВ 11085,83 грн. (а.с.88);

-у вересні 2010р. від ТОВ «Нікстройсервіс» отримано податкову накладну № 461 від 16.09.2010р. на загальну суму 42490,80 грн., у т.ч. ПДВ 7081,80 грн. (а.с.81).

Отримання позивачем вищезазначених податкових накладних також підтверджується реєстром отриманих податкових накладних за червень, липень та вересень 2010р.(належним чином завірена копія залучена до матеріалів справи).

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Матеріали справи свідчать про те, що вищезазначені контрагенти позивача ПП «Профтранс», ТОВ «Нікстройсервіс», ТОВ «Агро-Леон» - на момент укладення договорів та виписки податкових накладних перебували платником податку на додану вартість, що повністю відповідає приписам Закону № 168, тому мали право укладати договори та виписувати податкові накладні.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Дослідивши вказані податкові накладні суд не вбачає, що вони були заповнені з порушенням зазначених вимог Закону про ПДВ.

Всі документів, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами були досліджені судом під час розгляду справи (копії залучені до матеріалів справи), це також зокрема: Договір № КТХ-35/П-10 від 08.06.2010р. на перевезення вантажив автотранспортом з додатком (а.с.54-56); Договір поставки № КТХ-43/П-10 від 09.07.2010р. зі специфікацією (а.с.73-77); Договір поставки КТХ-42/П-10 від 09.07.2010р. зі специфікацією (а.с.86-87);Акти сдачі-прийомки робіт (надання) послуг (а.с.58, 63, 67, 70); товарно-транспортні накладні (а.с.59-61, 64-65, 68, 71-72, 80,83,90-91); видаткові накладні (а.с.89).

Як вже зазначалось вище відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 формування податкового кредиту, право на відображення платником податку суми ПДВ у складі податкового кредиту, зокрема, у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі основні фонди використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Факт нарахування (уплати) такого податку позивачем підтверджений та не оскаржувався під час розгляду справи відповідачем. До матеріалів справи залучені належним чином завірені копії платіжних доручень (а.с.104-110).

Таким чином, позивач правомірно формував податковий кредит у податкових періодах червень, липень та вересень 2010р., правомірно включив суми ПДВ по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами до складу податкового кредиту у зазначених періодах.

Аналізуючи вищевикладені приписи податкового законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, тобто у періоді, що перевірявся, матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо правомірного формування податкового кредиту із зазначеними контрагентами у червні, липні та вересні 2010р., однак, відповідач безпідставно зробив висновок в акті перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість.

У звязку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 31264,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 7816,00 грн. та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В адміністративному позові позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004692301 від 19.05.2011р., без вимоги про визнання його протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004692301 від 19.05.2011р.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій працівників ДПІ в м. Сімферополі під час проведення перевірки та оформлення її результатів суд зазначає наступне.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, статтею 20 якого закріплені права органів державної податкової служби.

Згідно з п.п. 20.1. 4 п. 20.1 ст. 20 ПК України закріплено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

В свою чергу, ст. 77 ПК України визначений порядок проведення документальних планових перевірок. Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом (п.77.1, 77.2, 77.4 ст. 77 ПК України).

Матеріали справи свідчать про те, що перевірка проведена відповідачем згідно з нормами ст. 77 ПК України та Наказу відповідача від 01.04.2011р. № 1050 відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання. Позивач повідомлений про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 04.04.2011р. № 13993/10-23-7 та наказом від 01.04.2011р. № 1050. які вручені 04.04.2011р. головному бухгалтеру. Перевірку проведено з відома директора та у присутності головного бухгалтера. Даний факт не заперечувався представниками позивача під час розгляду справи.

Разом з тим, суд зазначає, що ст. 86 ПК України визначений порядок оформлення результатів перевірок , де у п. 86.1 зафіксовано, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів) (п. 88.3 ст. 86 ПК України).

Отже, аналізуючи вищезазначені приписи Податкового кодексу України, суд не вбачає протиправності дій працівників ДПІ в м. Сімферополі під час проведення перевірки та оформлення її результатів, у звязку з чим, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

В судовому засіданні 11.07.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 15.07.2011 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0004692301 від 19.05.2011р.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Транс Хліб» 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.