Рішення № 16940499, 20.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

20 червня 2011 року справа № 5020-687/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торговий дім «Кампус Коттон Клаб»

(ідентифікаційний код 23721570,

03150, м. Київ, Печерський район, вул. Димитрова, 6)

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Інвест»

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 89, кВ. 19,

ідентифікаційний код 36127301)

про стягнення 40515,81 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ТОВ “Торговий дім “Кампус Коттон Клаб”) - ОСОБА_1 - представник, довіреність № 28/11-Свс від 25.12.2010;

Відповідач (ТОВ “Тонус Інвест”) не зявився.

Сутьспору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон Клаб»звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Інвест»про стягнення 42515,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу №17 від 06.04.2010 в частині належної та своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою від 06.05.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 19.05.2011.

У судовому засіданні 19.05.2011 представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, враховуючи те, що відповідачем було добровільно сплачено частину боргу у розмірі 2000,00 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 40515,81 грн., з яких суму заборгованості за прострочений товар у розмірі 29243,72 грн., суму пені за прострочення виконання грошового зобовязання у розмірі 2587,53 грн., 50% річних з простроченої суми у розмірі 8684,56 грн., а також просить покласти на відповідача витрати позивача по сплаті державного мита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів.

Ухвалою суду від 19.05.2011 означена заява була прийнята судом до розгляду.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 19.05.2011 на 06.06.2011, 06.06.2011 на 20.06.2011.

У судове засідання 20.06.2011 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було підписано уповноваженим представником відповідача 09.06.2011, про причини незявлення не сповістив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Позивач у судовому засіданні виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених у заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В

06.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон Клаб»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус Інвест»(покупець) укладений договір купівлі-продажу №17 (далі Договір) (арк.с. 23-24), згідно з умовами якого продавець зобовязався протягом дії Договору передати покупцю товари окремими партіями за цінами в асортименті (за номенклатурою) у кількості, що погоджуються сторонами у накладних, які є невідємною частиною договору (Товар), а покупець зобовязався прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених договором.

Згідно з пунктом 1.2 Договору, ціни на товар визначаються сторонами в накладній на момент передачі партії товару. Загальна сума договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту, загальної кількості товару, проданому відповідно до умов договору (п.1.3).

Відповідно до розділу 2, Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін. Договір діє до 31.12.2010. Строк дії договору щорічно продовжується відповідно до пункту 2.3.

У разі відсутності до дати закінчення чергового строку дії Договору офіційного письмового повідомлення, надісланого рекомендованим листом, від будь-якої із сторін про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного року включно, але не довше, ніж 31 грудня 2014 року.

Таким чином договір вважається діючим і на дату розгляду справи.

Згідно з пунктом 3.1 Договору, продавець зобовязаний передавати покупцю товар окремими партіями в строки, кількості та асортименті (номенклатурі), що погоджені сторонами в накладних.

Відповідно до пункту 3.2 Договору покупець зобовязаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару після приймання зазначеної партії на складі Продавця, протягом встановленого сторонами в накладній строку розрахунків. Якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, а строк розрахунків у накладній не зазначений, покупець зобовязаний провести повний розрахунок протягом двох банківських днів з моменту приймання зазначеної партії товару на складі продавця. Розрахунок проводиться в гривнях шляхом перерахування суми вартості партії товару на поточний рахунок продавця. За погодженням сторін покупець має право проводити розрахунок (повністю або частково) готівкою через каси продавця у встановленому чинним законодавством порядку, або проводити розрахунок у порядку повної або часткової попередньої оплати вартості товару. Погашення заборгованості також може буде здійснено покупцем (за попереднім письмовим погодженням) шляхом зустрічної передачі товару, взаємозаліку однорідних боргових зобовязань або іншим способом, не забороненим чинним законодавством.

За порушення умов договору сторони несуть взаємну цивільну-правову відповідальністю, передбачену чинним законодавством України (п. 5.1. Договору).

За змістом статті 5.2, у випадку затримки оплати товару покупець, за вимогою продавця сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, що нараховується за несплачену суму за кожний день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення.

Відповідно до пункту 5.4 Договору, у разі, якщо прострочення платежу триватиме більше чотирнадцяти календарних днів, продавець має право крім стягнення передбачених пунктом 5.2 суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та пені, додатково стягнути з покупця 50% річних від простроченої суми за весь період прострочення (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 7.1 Договору, накладні, за якими передається товар, а також додаткові угоди та інші двосторонні документи до Договору, підписані уповноваженими представниками сторін, вважаються невідємною частиною договору.

Сторони домовилися вважати належним чином уповноваженими представниками сторін із питань погодження цін, кількості, асортименту (номенклатури), місця та умов доставки, строків передачі та строків оплати товару (п.п 1.1, 1.2, 3.1, 3.2 Договору) осіб, що підписують від імені сторін накладні або інші двосторонні документи, які є невідємною частиною договору.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками останніх.

У виконання зобовязань за договором позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується наступними накладними: №РСвс-361 від 20.08.2010 на суму 8894,50 грн.(строк оплати до 19.09.2010); №РСвс-362 від 20.08.2010 на суму 456,00 грн. (строк оплати до 19.09.2010); №РСвс-402 від 10.09.2010 на суму 13395,20 грн. (строк оплати до 11.10.2010); №РСвс-403 від 10.09.2010 на суму 5628,96 грн. (строк оплати до 11.10.2010); №РСвс-438 від 01.10.2010 на суму 14313,40 грн. (строк оплати до 31.10.2010); №РСвс-439 від 01.10.2010 на суму 2865,36 грн. (строк оплати до 11.10.2010) (арк.с. 26-33), а всього на суму 45553,42 грн.

Однак, позивачем обовязки за договором купівлі-продажі в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару належним чином виконані не були.

Відповідач оплатив поставлену продукцію лише частково, у період з 29.09.2010 по 25.03.2011 (вже після закінчення терміну оплати товару, згідно з накладними), ним було сплачено лише 14309,70 грн.

12.01.2011, 01.02.2011 позивач звертався до відповідача з вимогами погасити наявну заборгованість у розмірі 35243,72 грн. (арк.с. 36, 37).

Гарантійним листом від 25.02.2011 №30 відповідач зобовязався оплатити заборгованість за наступним графіком: 04.03.2011 у розмірі 6000,00 грн.; 09.03.2011 у розмірі 600000 грн., 16.03.2011 у розмірі 6000,00 грн.; 23.03.2011 у розмірі 6000,00 грн., 30.03.2011 у розмірі 6000,00 грн., 06.04.2011 у розмірі 4243,72 грн. (арк.с. 35).

Однак зобовязання відповідачем не були виконані належним, чином.

Несплата суми заборгованості за Договором і стала причиною для звернення позивача до Господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 31243,72 грн., суму пені за прострочення виконання грошового зобовязання у розмірі 2587,53 грн., 50% річних з простроченої суми у розмірі 8684,56 грн.

Судом встановлено, що після направлення позивачем позовної заяви до суду 29.04.2011, відповідачем було добровільно сплачено частину основної заборгованості у розмірі 2000,00 грн., що підтверджується наявними у справі матеріалами.

Враховуючи означене, позивачем було надано заяву про уточнення позовних вимог, в частині зменшення розміру основного боргу на суму, яка була сплачена відповідачем. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 29243,72 грн., суму пені за прострочення виконання грошового зобовязання у розмірі 2587,53 грн., 50% річних від простроченої суми у розмірі 8684,56 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором Товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 3.2 Договору покупець зобовязаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару після приймання зазначеної партії на складі Продавця, протягом встановленого сторонами в накладній строку розрахунків. календарних днів з дати відвантаження продукції покупцеві по кожної із груп товарів.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобовязання щодо оплати за отриманий товар не виконав.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості у розмірі 29243,72 грн. - станом на дату розгляду справи суду не представлені.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості в сумі 29243,72 грн. є обґрунтованими, та такими, що підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума пені у розмірі 2587,53 грн.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом статті 5.2 Договору у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою продавця сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, що нараховується за несплачену суму за кожний день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996 №543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевірив розрахунок пені, наданий позивачем (арк.с. 8), в тому числі щодо розміру облікової ставки НБУ, що брався до уваги при розрахунку, а також розміру заборгованості і періоду прострочення та визнав його таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а заявлена сума пені у розмірі 2587,53 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також позивач просить суд стягнути з Відповідача 50% річних у розмірі 8684,56 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 5.4 Договору, у разі, якщо прострочення платежу триватиме більше чотирнадцяти календарних днів, продавець має право крім стягнення передбачених пунктом 5.2 суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та пені, додатково стягнути з покупця 50% річних від простроченої суми за весь період прострочення (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Суд перевірив розрахунок 50% річних (арк.с. 9), зроблений позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 50% річних в сумі 8684,56 грн. також підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 29243,72 грн., сума пені 2587,53 грн., сума 50% річних 8684,56 грн., а всього 40515,81 грн.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 425,16 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Інвест»(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 89, кВ. 19, ідентифікаційний код 36127301) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон Клаб»(ідентифікаційний код 23721570, 03150, м. Київ, Печерський район, вул. Димитрова, 6) суму основного боргу у розмірі 29243,72 грн., суму пені 2587,53 грн., суму 50% річних 8684,56 грн., а всього 40515,81 грн. (сорок тисяч пятсот пятнадцять грн. 81 коп.).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Інвест»(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 89, кВ. 19, ідентифікаційний код 36127301) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон Клаб»(ідентифікаційний код 23721570, 03150, м. Київ, Печерський район, вул. Димитрова, 6) витрати по сплаті державного мита в сумі 425,16 грн. (чотириста двадцять пять грн. 16 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддяпідпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 21.06.2011