Рішення № 16940093, 30.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.11 Справа№ 5015/1753/11

за позовом заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі

позивача: публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»

до відповідача квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова

про стягнення заборгованості

ціна позову: 370810,70грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від прокурора Яворський Я.Т., прокурор відділу;

позивача - ОСОБА_1, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність в матеріалах спарви

Суть спору:

Заступник прокурора Львівської області звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»з позовом до квартино-експлуатаційного відділу м.Львова про стягнення заборгованості; ціна позову 1980743,19грн.

13.05.2011р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про уточнення (зменшення) позовних вимог, та 24.05.2011р. Позивачем подано клопотання про уточнення прохальної частини даної заяви, які (заява та клопотання) підтримані Прокурором. Відповідно до поданих документів, Прокурор та Позивач просять стягнути з Відповідача 370810,70грн. заборгованості, в тому числі 332527,41грн. основного боргу, 28757,15грн. пені, 2225,61грн. процентів, 7300,53грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/1753/11 від 31.03.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15год. 20хв. 28.04.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 28.04.2011р., 10.05.2011р. В судовому засіданні 24.05.2011р. оголошено перерву.

Представникам Учасників по явці оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровано (оголошено) Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господасрького суду Львівської області, наявні в матеріалах спарви повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення Учасників про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обовязки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуалдьного кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання зявився, позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог та клопотання до неї підтримав повністю, протии зменшення розміру неустойки не заперечив.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог та клопотання до неї підтримав повністю, проти зменшення розміру неустойки не заперечив.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; клопотання про відкладення розгляду справи від 28.04.2011р.; заяву про уточнення позовних вимог з додатками копій розрахунків боргу, копій установчих документів Позивача, копії рішення господарського суду Львівської області по справі №9/89, клопотання про уточнення прохальної частини заяви про уточнення позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання зявилась, позовні вимоги заперечила повністю.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано суду наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; заперечення на позовну заяву; копію положення про Відповідача; копію довідки та витягу про включення Відповідача в ЄДРПОУ; копію листа Відповідача Позивачу №219 від 31.01.2011р.; копію платіжного доручення №212 від 31.01.2011р.; копію акту звірки розрахунків між Сторонами від 01.01.2011р.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Прокурором визначено інтереси Держави у заявленому позові тим, що частка держави у статутному капіталі ПАТ «Львівгаз»становить 22,554%.

Щодо стягнення 332527,41грн. основного боргу.

30.12.2008р. між Позивачем (Облгаз) та Відповідачем (Споживач) укладено договір №3035 з постачання та транспортування природного газу для потреб бюджетних установ та організацій (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого, предметом Договору є надання Споживачу Облгазом послуг з постачання та транспортування природного газу (надалі постачання газу), а Споживач здійснення оплати згідно умов цього Договору.

Відповідно до п.6.1 Договору, ціна газу по даному Договору узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Додатковою угодою №2 до Договору визначено ціну Договору.

Відповідно до п.7.1 Договору, оплата за постачання та транспортування газу здійснюється Споживачем шляхом оплати грошовими коштами на рахунок Облгазу в наступному порядку: по 50% від запланованих для поставки обсягів газу у поточному звітному місяці до 10 та до 20 числа місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється до 05 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п.7.2 Договору, датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Облгазу або дати внесення Споживачем готівкових коштів в касу Облгазу.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Обсяги газ зазначено у підписаних та скріплених відбитками штемпелів Сторін актах приймання-передачі природного газу за період з квітня по грудень 2009р.

Відповідно до доданого до заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог розрахунку основного боргу, борг Відповідача перед Позивачем за період з квітня по грудень 2009р. становить 332527,41грн.

Відповідачем наведено доводи та представлено докази здійснення часткових оплат, проте, за січень 2011р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Учасниками не наведені доводи та не подан докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем за період з квітня по грудень 2009р., здійснення повної чи часткової оплати зазначеного боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 332527,41грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 2225,61грн. 3% річних та 7300,53грн. інфляційних нарахувань.

До заяви про уточнення позовних вимог,яку підтримано та підписано Прокурором та Позивачем, додано розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, проведені за період з 06.05.2009р. по 05.02.2010р., вихідними даними для яких є сума боргу на відповідну дату та кількість днів прострочення, розмір відсотків 3% річних та індекси інфляції за відповідні періоди.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2225,61грн. 3% річних та 7300,53грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 28757,15грн. пені.

До заяви про уточнення позовних вимог Прокурором та Позивачем додано розрахунок пені, проведений за період з 06.05.2009р. по 05.06.2010р., вихідними даними для якого є сума боргу, що розрахована відповідно до нарахувань помісячно, величина облікової ставки НБУ за відповідні періоди.

Відповідно до п.8.3 Договору, за несвоєчасну оплату за спожитий природній газ та його транспортування Споживач сплачує на користь Облгазу, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі ціну позову та розмір розрахованої пені, враховуючи також те, що згідно довідки з ЄДРПОУ №1/06 Відповідач є установою, (головним підприємством) якого є Міністерство оборони України, а згідно доводів позовної заяви, Позивача та Прокурора, та згідно статуту Позивача, частка недержавного капіталу в статутному фонді Позивача становить 77,77,45%, та те, що Відповіач фінансується з державного бюджету України, суд приходить до висновку про можливість зменшення розміру пені.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведенного розрахунку, суд ввжає, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають до задоволенню, проте, враховуючи зменшення розміру пені, до стягнення підлягає 16000грн. пені.

Відповідно до ч.4 ст.90 Господарського процесуального кодексу України, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Враховуючи вищенаведене, необгрунтування Відповідачем у поданій заяві доводів щодо «рейдерських атак»та те, що судом не виявлено при вирішенні господарського спору ознак дії, переслідуваної у кримінальному порядку, суд приходить до висновку, що надсилання повідомлення про факт «рейдерських атак»на Відповідача органам внутрішніх справ чи прокуратури є передчасним.

Проте, враховуючи вимоги ст.95, п.3 ч.2 ст.97 Кримінально-процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне та необхідне скерувати Дрогобицькому міжрайонному прокуророві Львівської області заяву Відповідача в частині протиправного поглинання чи захоплення підприємства.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

30.05.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.06.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.121, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 2, 4-7, 33, 34,43, 49, 82-87, 90, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193,230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст.95,97 Кримінально-процесуального кодексу України, ст.ст.1,3 ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610,611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (79016, м.Львів, Львівська обл., вул.Шевченка, буд.3 А, ідентифікаційний код 07638027) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»(79039, м,Львів, вул.Золота, буд.42, ідентифікаційний код 03349039) 332527,41грн. основного боргу, 2225,61грн. 3% річних, 7300,53грн. інфляційних нарахувань, 16000грн. пені.

3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (79016, м.Львів, Львівська обл., вул.Шевченка, буд.3 А, ідентифікаційний код 07638027) в доход державного бюджету (р/р 31119095700006, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ 22389406, код платежу - 22090200) 3580,54 грн. державного мита, та в доход державного бюджету (р/р 31218264700006, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22050003, символ звітності банку-264) 228,92грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя