Рішення № 16939998, 05.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.11 Справа № 5015/2272/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства «Львів-Металбуд», м. Львів,

До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»від імені якого діє філія «Західне регіональне управління АТ «Банк «Фінанси та Кредит», м.Львів,

Третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_5, м. Львів

про визнання недійсним договору та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1. представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: ОСОБА_2. - представник (довіреність в матеріалах справи)

Від третьої особи: не зявився,

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники сторін не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Львів-Металбуд», м. Львів, до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»від імені якого діє філія «Західне регіональне управління АТ «Банк «Фінанси та Кредит», м. Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Шпак Лесі Стефанівни, м. Львів, про визнання недійсним договору поруки від 05.07.2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Львівське регіональне управління»Банку «Фінанси та Кредит»та Приватним підприємством «Львів-Металбуд»та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 22.04.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12.05.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач 20.04.2011 року рекомендованою поштою № 79019 0207304 6, відповідач 28.04.2011 року рекомендованою поштою № 79019 0207282 1 та № 04050 1113306 1 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 12.05.2011 року було відкладене на 24.05.2011 року з підстав, наведених у відповідній ухвалі суду

24.05.2011 року судове засідання відкладено на 07.06.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Судове засідання 07.06.2011 року відкладено на 21.06.2011 року.

21.06.2011 року судове засідання відкладено на 05.07.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 05.07.2011 року представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноваженого представника в судове засідання забезпечив, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа в судове засідання не зявилася, причин неявки суду не повідомила, хоча була належно повідомлена про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач Приватне підприємство «Львів-Металбуд»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32053687, знаходиться за адресою: 79019, Львівська область,

м. Львів, вул. Жовківська, 30, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ серії АЄ № 327869 (докази в матеріалах справи).

Позивач у своїй господарській діяльності керується Статутом приватного підприємства «Львів-Металбуд», зареєстрованим Відділом реєстрації та ліцензування Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 22.07.2002 року, 01.08.2002 року взятим на облік Державною податковою інспекцією у Галицькому районі міста Львова за № 10188 та затвердженим 17.11.2002 року засновником Приватного підприємства «Львів-Металбуд»із змінами, проведеними 17.06.2008 року за № 14061050003000241(надалі - статут) (докази в матеріалах справи).

Відповідач Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 22403603, знаходиться за адресою: 01000, м. Київ, вул. Артема, 60 (докази в матеріалах справи).

Філія «Західне регіональне управління»Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», не є юридичною особою, знаходиться за адресою: 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Банківська, 5 та здійснює свою діяльність у відповідності до Довіреності від 01.02.2007 року, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3. та зареєстрованою у реєстрі за № 299.

05.07.2008 року між Приватним підприємством «Львів-Металбуд»від імені ОСОБА_4 (поручитель), Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит»в особі заступника директора Львівської обласної дирекції Філії «Львівське регіональне управління»Банку «Фінанси та Кредит»(надалі відповідач, банк, кредитор) та ОСОБА_5 (надалі третя особа, боржник) укладено договір поруки (надалі договір).

Згідно пункту 1.3. статті 1 статуту власником підприємства є ОСОБА_5, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Вказаний договір укладений в письмовій формі, підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно пункту 1.1. договору поручитель зобовязується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником своїх зобовязань за Кредитним договором від 05.07.2011 року № 1-320/192 (надалі кредитний договір) укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржнику наданий кредит в розмірі 690000, 00 доларів США з оплатою по процентній ставці 14,5 відсотків річних.

Відповідно до пункту 1.2. договору підставою договору є дійсна вимога кредитора бо боржника, встановлена кредитним договором.

Розділом 2 договору встановлено обовязки сторін.

Так, пунктом 2.1. договору встановлено, що у випадку невиконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до пункту 2.2. договору поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, в тому числі по основному боргу, сплаті комісійної винагороди, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентах, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Розділом 3 договору встановлено порядок виконання зобов'язань поручителем.

Пунктами 3.1.-3.4. договору встановлено, що у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором у зазначені в ньому строки, поручитель зобовязується не пізніше двох банківських днів з моменту повідомлення кредитора про невиконання боржником своїх зобов'язань (письмового або телетрансмісійного) сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор, шляхом перерахування її на рахунок кредитора будь-яким способом, вказаним кредитором.

Моментом сплати суми боргу поручителем є дата зарахування коштів на рахунок кредитора. У випадку недотримання поручителем строків оплати грошових коштів кредитору, поручитель зобовязаний сплатити кредитору пеню в розмірі одного відсотка від суми вимоги за кожен день прострочення.

Якщо перерахована поручителем сума недостатня для повного перекриття боргу на день надходження коштів, то погашення заборгованості проводиться в наступній черговості: в першу чергу погашаються прострочені проценти за користування кредитними коштами, у другу чергу нараховані проценти за користування кредитними коштами та комісійна винагорода відповідно до умов кредитного договору, у третю чергу погашається основний борг по кредиту, а в четверту неустойка та збитки.

Розділом 5 договору передбачено порядок припинення поруки.

Так, пунктом 5.1. договору встановлено, що порука припиняється із припиненням зобовязання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобовязання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя.

Згідно статті 7.6. статуту на Приватному підприємстві «Львів-Металбуд»створюється і діє виконавчий орган директор.

Статтею 7.7. Статуту встановлено, що при призначенні директора Приватного підприємства «Львів-Металбуд»з ним укладається трудовий контракт, в якому визначаються права, строк призначення, обовязки та відповідальність перед власником Приватного підприємства «Львів-Металбуд»та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених трудовим контрактом та законодавством України.

Згідно статті 7.8. статуту директором може виступати власник Приватного підприємства «Львів-Металбуд». У такому випадку трудовий контракт не укладається.

Статтею 7.10. визначено, що директор діє від імені Приватного підприємства «Львів-Металбуд»і вправі без спеціального доручення, зокрема, розпоряджатися майном Приватного підприємства «Львів-Металбуд», представляти Приватне підприємство «Львів-Металбуд»у відносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, у стосунках з підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, у тому числі з іноземними, а також з громадянами, укладати від імені Приватного підприємства «Львів-Металбуд»договори та угоди, доручати іншим особам їх укладення, видавати довіреності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 4 статті 62 ГК України підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Згідно приписів частин 1 та 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;

Згідно частини 3 статті 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно частини другої статті 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з приписами статті 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобовязання є порука.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору і якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 339 ГК України основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції.

Статтею 345 ГК України передбачено, що кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали: Договору поруки від 05 липня 2007 р., Кредитний договір №1-320/192 від 05 липня 2007 р. та договори забезпечення повернення кредитних коштів, дослідивши докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Судові витрати, згідно з ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 77, 82 85, 116 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суддя

05.07.2011 року підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення, оформлена та підписана відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.