Рішення № 16939991, 04.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.11                                                                                           Справа № 5015/2423/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Аеро-Експрес”, с. Київ

до відповідача:Відкритого акціонерного товариства „Меблевий комбінат „Стрий”, м. Стрий Львівської області

про:стягнення 6908,12 грн.

                                                                                 Суддя Артимович В.М.

                                                                                 При секретарі Митник М.Б.

За участю представників:

від позивача: Чопик А.М.- представник;

від відповідача: Ковалишин А.З. –представник.

Представникам позивача та відповідача роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, оскільки представниками сторін відповідного клопотання не подавалось.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Аеро-Експрес”, м. Київ, надалі –позивач, до Відкритого акціонерного товариства „Меблевий комбінат „Стрий”, м. Стрий Львівської області, надалі –відповідач, про стягнення коштів в сумі 6908,12 грн., в тому числі 4814,02 грн. заборгованості, 407,29 грн. трьох процентів річних та 1686,81 грн. інфляційних нарахувань. В обґрунтування позовних вимог позивач покликається, зокрема, на наявність договору транспортного експедирування та неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по оплаті наданих йому позивачем послуг.

Ухвалою суду від 06.05.2011 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 18.05.2011 р.

Позивачем 10.05.2011 р. подано письмові пояснення до позову.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 18.05.2011 р. В судових засіданнях 01.06.2011 р. і 16.06.2011 р. оголошувались перерви.

27.05.2011 р. відповідач через канцелярію суду подав листа, до якого долучив відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач 04.07.2011 р. звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності щодо вимог позивача про стягнення заборгованості в сумі 2639,56 грн. та штрафних санкцій.

Представник позивача в судове засідання 04.07.2011 р. з’явився, надав пояснення по суті спору, просив позов задоволити повністю з підстав, викладних в позовній заяві, надав копії документів в обґрунтування позовних вимог. Представник відповідача, що з’явився в судове засідання 04.07.2011 р., надав платіжне доручення про сплату основного боргу в сумі 2174,46 грн., решта позовних вимог заперечив, навівши доводи, викладені у відзиві, просив застосувати щодо цих вимог позовну давність.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 04.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення в даній справі. Повний текст рішення виготовлений, оформлений і підписаний 11.07.2011 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

У відповідності до 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Нормою ст. 930 Цивільного кодексу передбачено, що договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931 Цивільного кодексу України).

Правовідносини в Україні щодо транспортного експедирування також регулюються нормами Господарського кодексу України та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Згідно ж ч. 2 ст. 316 Господарського кодексу України плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу, згідно якої ціна є істотною умовою господарського договору (ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України). Норма щодо істотності умови договору транспортного експедирування щодо розміру плати експедитору міститься і в ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Аналіз вказаної норми Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»дає підстави стверджувати, що кошти, які сплачуються замовником експедитору, включають в себе безпосередньо плату експедитору, якою вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування, та витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. У відповідності до ч. 10 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Доводи позивача про надання ним відповідачеві у лютому та квітні 2008 р. послуг з транспортного експедирування саме згідно укладеного з відповідачем договору транспортного експедирування та Генеральних умов перевезень TNT Express не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не представлено суду належним чином підписаних повноважними представниками сторін ні договору, ні Генеральних умов перевезень TNT Express. Також позивачем не надано суду доказів погодження відповідачем умов такого договору та Генеральних умов перевезень TNT Express в інший спосіб, передбачений чинним законодавством, за спірний період.

З матеріалів справи, зокрема з актів № 818539 від 18.04.2008 р. на суму 1080,07 грн., № 818539/ua від 18.04.2008 р. на суму 142,67 грн., № 817473 від 14.04.2008 р. на суму 840,23 грн., № 817473/ua від 14.04.2008 р. на суму 111,49 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх круглими печатками, вбачається, що позивачем надано відповідачеві послуги з експрес доставки (TNT) (транспортно-експедиторські послуги) на загальну суму 2174,46 грн., які відповідачем оплачені згідно платіжного доручення № 1267 від 01.07.2011 р.

Отже, провадження у справі в цій частині позовних вимог слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на відсутність договору транспортного експедирування у спірний період між позивачем і відповідачем, доводи, наведені в позовній заяві, про наявність заборгованості у відповідача згідно договору в сумі 2639,56 грн. є безпідставними та відповідно не підлягають задоволенню.

Слід відмітити, що позивачем в обґрунтування стягнення з відповідача коштів в сумі 2639,56 грн. не зазначено підстав про стягнення розумної плати в порядку ст. 931 Цивільного кодексу України та не подано належних і допустимих доказів в обґрунтування розміру такої плати.

Подані позивачем в обґрунтування позовних вимог в сумі 2639,56 грн. докази не підтверджують надання позивачем відповідачеві послуг по експрес доставці (послуг з транспортного експедирування), оскільки акти № РАС –02854/ua від 23.04.2008 р. на суму 263,57 грн. та № РАС –02854 від 23.04.2008р. на суму 2375,99 грн. не підписані повноважним представником відповідача та не скріплені його круглою печаткою. Із копій проформи–інвойсу від 29.02.2008 р., транспортної накладної GD226304282WW від 29.02.2008 р. та копій інших документів, поданих позивачем, не вбачається надання позивачем саме відповідачеві транспортно-експедиторських послуг, їх вартості та розміру витрат позивача, як експедитора.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач заявлені позовні вимоги мотивує направленням відповідачеві рахунку № РАС –02854 від 23.04.2008 р. на суму 2639,56 грн., рахунку № 817473 від 14.04.2008 р. на суму 951,72 грн., листа від 04.06.2008 р., претензії від 28.07.2008 р. та від 18.02.2009 р. Проте, будь-яких доказів надіслання зазначених вище документів відповідачеві позивач суду не представив, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем за допомогою належних і допустимих доказів обґрунтовано позовні вимоги лише в частині, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судові витрати у відповідності до норми ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В частині позовних вимог в сумі 2174,46 грн. провадження у справі № 5015/2423/11 припинити.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Меблевий комбінат „Стрий” (м. Стрий Львівської області) на користь Відкритого акціонерного товариства „Меблевий комбінат „Стрий”, м. Стрий Львівської області, сплачене державне мито в сумі 32,11 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 74,29 грн.

4. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя