Рішення № 16939964, 06.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.11 Справа№ 5015/2603/11

З а позовом: Відкритого акціонерного товариства «Завод ім.Фрунзе», м.Харків

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Стрий Львівської області

про стягнення 3588,53 грн. заборгованості

Суддя Кітаєва С.Б.

при секретарі Стасів І.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник (довіреність від 15.04.11 р)

в ід відповідача: не зявився

Судом розяснено представнику позивача зміст ст.ст.20,22 ГПК України. Заяви про відвід судді від сторін до суду не надходили.

Суть спору: Відкритим акціонерним товариством «Завод ім.Фрунзе», м.Харків, заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Стрий Львівської області, про стягнення 3588,53 грн. заборгованості, у тому числі :3260,14 грн боргу, 247,12 грн. інфляційних, 81,27 грн 3% річних. Позивач просить відшкодувати йому понесені судові витрати.

Ухвалою від 17.05.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 08.06.2011р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в зазначеній ухвалі.

Відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 20.05.11 р, що підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

В судове засідання 08.06.11 року явку повноважного представника забезпечив позивач. Вимоги ухвали про порушення провадження у справі виконав частково.

Відповідач з невідомих суду причин явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву, витребовуваних документів, в тому числі й доказів перерахування позивачу коштів, суду не подав.

За таких обставин, з метою недопущення порушення змагальності і рівності сторін перед законом та судом, створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також для правильного вирішення спору, суд вважав за необхідне відкласти розгляд справи.

Ухвалою від 08.06.2011 р розгляд справи відкладено на 06.07.2011 року.

05.07.11 р в канцелярії суду за вхідним №15061/11 зареєстровано письмові пояснення позивача по заявлених вимогах. Просить позов задоволити.

06.07.11 р в канцелярії суду за вхідним №15208/11 зареєстровано представником позивача Уточнення позовних вимог в якому, зокрема, наведено уточнений розрахунок інфляційних втрат за період з 17.06.10 р по 17.02.11 р в сумі 234,73 грн та 3% річних за період з 17.06.10 р по 17.04.11 р в сумі 79,04 грн. У поданому уточненні позивач просить стягнути з відповідача 3260,14 грн. основного боргу, 234,73 грн інфляційних втрат, 79,04 грн 3 % річних а також стягнути втрати, пов»язані із сплатою державного мита. Витрати на ІТЗ в сумі 236 грн. просить покласти на позивача.

В судове засідання 06.07.11 р позивач явку повноважного представника забезпечив. Представник позивача просить заявлені вимоги із врахуванням уточнення від 06.07.11 р ( вх.№15208/11) задоволити. Стверджує , що 31.08.2009 р по накладній №ЗиФ-175747 ВАТ «Завод ім.Фрунзе»відвантажив ФОП ОСОБА_1 продукцію на загальну суму 6447 грн. Відповідач, незважаючи на заявлену позивачем претензію, лише частково, в сумі 3187,34 грн. розрахувався з позивачем за отриману продукцію. Станом на момент звернення позивача з позовом до суду борг складав 3260,14 грн. За час розгляду даної справи відповідач розрахунку з позивачем не провів, 3260,14 грн. йому не перерахував. Окрім основного боргу, позивач нарахував і просить стягнути 3% річних в сумі 79,04 грн ( за період з 17.06.10 р по 17.04.11 р) та 234,73 грн. інфляційних втрат (за період з 17.06.10 р по 17.02.11 р).

З невідомих суду причин відповідач в жодне із судових засідань явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву, доказів проведення повного розрахунку з позивачем за отриману продукцію суду не надав. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Позивач подав Довідку Серія АЄ №464238 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка містить відомості про відповідача станом на 02.06.11р. Довідкою підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 включена до ЄДР; реєстраційний номер фізичної особи-підприємця НОМЕР_2; місце проживання : 82400, АДРЕСА_1.

Саме адреса, відомості про яку містить Єдиний державний реєстр, вказана позивачем у позовній заяві як місце проживання відповідача. На цю адресу позивач скерував відповідачу копії позовної заяви з долученими до неї документами, а суд ухвалу від 17.05.2011 р про порушення провадження у даній справі та ухвалу від 08.06.2011 року про відкладення розгляду справи на 06.07.11 р.

Таким чином, відповідач належним чином і своєчасно повідомлявся судом про знаходження в провадженні суду даної судової справи, про дату , час , місце її розгляду, про документи, які витребовуються від відповідача. Відповідач , як підтверджується наявними у справі матеріалами, кореспонденцію суду отримував за зазначеною адресою, однак, явку представника в жодне із судових засідань не забезпечив, відзиву та документів не подав, заперечень проти позовних вимог не висловив; клопотання, заяви до суду не скеровував.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами із врахуванням Уточнення позовних вимог від 06.07.11 р, яке зареєстроване за вхідним №15208/11 в канцелярії суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд встановив наступне.

31 серпня 2009 року відповідно до видаткової накладної №ЗиФ-175747 ВАТ «Завод ім.Фрунзе»відпустило фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 продукцію на загальну суму 6447,48 грн.

31.08.2009 року ВАТ «Завод ім.Фрунзе»виписав та вручив наручно ФОП ОСОБА_1 рахунок-фактуру №ЗиФ-0052030 на суму 6447,48 грн. Як встановлено, ФОП ОСОБА_1 по зазначеному рахунку сплачено лише авансовий внесок в сумі 3000,00 грн. Під час сплати авансового платежу на суму 3000,00 грн, згідно із зазначеним рахунком, до цього ж рахунку відповідачем було самостійно включено дооплату на суму 5633,74 грн згідно з рахунком №ЗиФ-0049067 від 03.08.2009 р ., а відтак виписка банку по рахунку ВАТ «Завод ім..Фрунзе»від 31.08.2009 р на суму 8633,74 грн. фактично відображає дві суми, зокрема:

3000,00 грн авансовий платіж згідно з рахунком №ЗиФ-0052030 від 31.08.2009 р ( видаткова накладна № ЗиФ-175747 від 31.08.2009 р на суму 6447,00 грн);

5633,74 грн дооплата згідно з рахунком №ЗиФ-0049067 від 03.08.2009 ( видаткова накладна №172546 від 12.08.2009 р на суму 10633,74 грн).

Окрім того, як пояснив позивач, в погашення заборгованості по видатковій накладній №175747 від 31.08.2009 р на суму 6447,00 грн. було зараховано переплату в сумі 187,34 грн, яка виникла по видатковій накладній ЗиФ-180749 від 28.09.2009 р на суму 5560,14 (виписка банку по рахунку позивача від 28.09.2009 р на суму 5747,48 грн).

Із врахуванням наведеного , сума заборгованості становить 3260,14 грн (6447,48-3000,00 -187,34 ).

Як встановлено судом, видаткова накладна №ЗиФ-175747 від 31.08.2009 р підписана особисто ФОП ОСОБА_1 та завірена печаткою відповідача. Продукція відпускалась на підставі замовлення, згідно рахунку-фактури №СФ ЗиФ-0052030 від 31.08.2009 р. Продукція отримана ФОП ОСОБА_1 на суму 6447,48 грн, отримана без претензій та зауважень. Більше того, продукція частково оплачена відповідачем і в призначені платежу від 31.08.2009 року вказано зазначений рахунок-фактуру.

Видаткова накладна містить відомості про найменування продукції, одиницю виміру, кількість , ціну на одиницю виміру, вартість по кожній позиції. Продукція відпущена позивачем і отримана відповідачем. Товар не повернутий, претензій чи зауважень ФОП ОСОБА_1 не висловлено.

Зазначені обставини свідчать про виникнення між сторонами господарських відносин, за якими у позивача виникло зобов»язання передати продукцію, погоджену сторонами, у власність відповідача, а у відповідача прийняти цю продукцію і сплати позивачу її вартість .

Відповідно до п.1 ст.181 ГК України , допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків, правочини можуть бути двосторонніми.

В силу ч.2 ст.205 ЦК України , правочин, для якого законом не встановлена обов»язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правочих наслідків.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст..525 ЦК України).

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

10.08.10 р позивач скерував відповідачу по місцюзнаходження ( місцю проживання) на адресу, відомості про яку містить Єдиний державний реєстр, претензію від 08.06.10 р з вимогою погасити заборгованість в сумі 3260,14 грн. основного боргу; претензія залишена відповідачем без відповіді та розгляду. (копія поштового конверта, у якому надсилалась відповідачу претензія, повернутого поштовим відділенням з відміткою «за терміном зберігання», долучено до матеріалів справи).

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи , чи місце проживання фізичної особи підприємця ( як у даному випадку) з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню (місцю проживання, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб»єкта господарювання.

Із врахуванням того, що претензія відіслана 10.06.10 р, положень ч.2 ст.530 ЦК України, яка передбачає , що боржник повинен виконати обов»язок по оплаті у семиденний строк,- з 17.06.10 р позивач нараховує відповідачу інфляційні нарахування та три проценти річних, вважаючи що з цієї дати починається протермінування відповідачем по оплаті отриманої продукції.

Слід зазначити, що приписи частини 2 ст.530 ЦК України не встановлюють обов»язкової форми вимоги кредитора про виконання зобов»язання; останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, рахунку-фактури так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, тощо. Тому, виходячи з принципу диспозитивності у господарському праві та процесі (диспозитивність - це можливість суб»єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд), суд дійшов висновку, що рахунок-фактура, який виписаний позивачем на отримання товару і отриманий відповідачем, що відповідач засвідчив підписанням видаткової накладної, завірянням її печаткою, отриманням товару на умовах, що погоджені сторонами у видатковій накладній, слід вважати вимогою виконання зобов»язання по оплаті отриманого товару.

Як вбачається зі змісту видаткової накладної№ЗиФ-175747 від 31.08.09 р , яка підписана сторонами і завірена їхніми печатками, умовою продажу продукції сторони визначили попередню оплату. В накладній , іде посилання на рахунок-фактуру СФ ЗиФ-0052030 від 31.08.09 р , який виписаний в день відпуску продукції, рахунок-фактура отриманий відповідачем особисто, що останній підтвердив підписом на видатковій накладній і печаткою.

В рахунку вказано, що він дійсний для оплати протягом 3 банківських днів. Платіжним дорученням від 31.08.2010 р відповідач частково оплатив вказаний рахунок-фактуру, чим визнав його умови. Кошти поступили позивачу на рахунок 01 вересня 2009 року, тобто, в межах строку, встановленого у рахунку-фактурі.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи , 10.08.10 р позивач скерував відповідачу претензію з вимогою про погашення боргу, яка не розглянута боржником. При цьому, суд не бере до уваги те, що претензія не вручена поштовим відділенням відповідачу, оскільки скеровувалась останньому за адресою, відомості про яку містить Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд розглядає спір в межах заявлених вимог ( в даному випадку в межах уточнених позовних вимог).

Вимога позивача про стягнення 3260,14 грн. основного боргу обгрунтована і підлягає задоволенню.

У відповідності із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України в уточненні позовних вимог від 06.07.11 р позивач просить стягнути з відповідача 234,73 грн. інфляційних втрат ( період з 17.06.10 р по 17.02.11 р) та 3% річних в сумі 79,04 грн ( період з 17.06.2010 р по 17.04.2011 р).

Вказані вимоги заявлені підставно та обґрунтовано, не спростовані відповідачем , підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести та підтвердити належними і допустимими доказами ті обставини, на яких грунтуються заявлені нею вимоги чи заперечення на позов.

Відповідач не надав суду доказів в спростування обставин, на яких грунтуються заявлені позивачем вимоги.

Позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати (витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн) покладаються на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України, і підлягають стягненню з останнього на користь позивача.

Оскільки позивач відмовився від стягнення 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то в цій частині судові витрати покладаються на нього.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4-3,32,33, 34, 43, 49, 75, 82,84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги, згідно уточнення позовних вимог від 06.07.2011 р (вх.№15208/11) задоволити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер фізичної особи-підприємця НОМЕР_2;ІПН НОМЕР_1; місце проживання : 82400, АДРЕСА_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод ім.Фрунзе»(61001, м.Харків, вул.Плеханівська,126, код ЄДРПОУ 00236010) 3260,14 грн. основного боргу, 79,04 грн 3% річних, 234,73 грн. інфляційних втрат, 102,00 грн. держмита.

3.Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4.Витрати на ІТЗ в розмірі 236,00 грн. покласти на позивача.

В засіданні 06.07.11 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повне рішення складено 11.07.11 р.

Суддя