Рішення № 16939893, 06.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.11 Справа№ 5015/3291/11

За позовом: Міністерства юстиції України, м. Київ,

до відповідача:державного підприємства "Львіввугілля", м. Сокаль,

за участю третьої особи:Державного казначейства України, м. Київ,

про: стягнення 42000,00 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:ОСОБА_1 довіреність від 04.07.2011 р.,

відповідача :ОСОБА_2 довіреність №8/55-1 від 17.05.2011 р.,

третьої особи:не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Міністерства юстиції України до державного підприємства "Львіввугілля", за участю третьої особи Державного казначейства України, про стягнення 42000,00 грн. Ухвалою від 16.06.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 06.07.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_3 проти України" №2387/06 від 15.102009 р. встановлено порушення Україною пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції і статті 1 Першого протоколу до Конвенції та зобовязано державу Україна виплатити заявнику ОСОБА_3 належні йому за рішенням Червоноградського міського суду Львівської області кошти у сумі 42000,00 гривень. Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду є обовязковими для виконання Україною. На виконання цього судового рішення із державного бюджету України ОСОБА_3 було сплачено належні йому кошти у сумі 42000,00 гривень. Враховуючи наведене, та керуючись частиною 4 статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позивач вимагає відшкодувати збитки, завдані Державному бюджету України внаслідок виплат відшкодування стягувачу.

Відповідач в судове засідання 06.07.2011 року зявився, подав заяву, в якій зазначив, що визнає в повному обсязі позовні вимоги про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України у сумі 42000,00 гривень.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_3 проти України" №2387/06 від 15.102009 р. встановлено порушення Україною пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції і статті 1 Першого протоколу до Конвенції та зобовязано державу Україна виплатити заявнику ОСОБА_3 належні йому за рішенням Червоноградського міського суду Львівської області кошти у сумі 42000,00 гривень.

Європейським судом при прийнятті цього рішення були встановлені наступні обставини:

10 листопада 2003 року Червоноградський міський суду Львівської області зобовязав державне підприємство "Львіввугілля" сплатити на користь ОСОБА_3 42000,00 грн. моральної шкоди, спричиненої підприємством через незабезпечення його житлом.

17 грудня 2003 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження відносно виконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 10.11.2003 р.

Зазначене вище рішення Червоноградського міського суду Львівської області набрало законної сили.

Відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємство паливно-енергетичного комплексу" 30 грудня 2005 року виконавче провадження було зупинено.

Крім того, як випливає із матеріалів справи Червоноградським міським судом Львівської області 11 грудня 2003 року видано виконавчий лист про стягнення з державного підприємства "Львіввугілля" на користь ОСОБА_3 коштів у сумі 42000,00 гривень моральної шкоди.

Оскільки це рішення не виконувалось, заявник звернувся з позовом до Європейського суду з прав людини.

За наслідками перевірки виконавчого провадження виконуючим обовязки начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Заразкою О.В., постановлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-1402 поновити у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження". Зазначене відображено у постанові №407/07-25/1п.43/2008 від 25.06.2008 р.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини із Державного бюджету України ОСОБА_3 було сплачено належні йому кошти у сумі 42000,00 грн. Цю обставину підтверджує платіжне доручення №384 від 13.04.2010 р., долучене до матеріалів справи.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

17 липня 1997 р. Україною ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (надалі Конвенція).

Відповідно до статті 14 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 р. міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб. Статтею 15 названого Закону встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Згідно зі статтею 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини (надалі Європейський суд) у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У зв'язку з обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України Верховною Радою України 23 лютого 2006р. прийнято Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.

Згідно зі статтями 3, 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України у тримісячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного. Названим Законом передбачено обов'язок Органу представництва звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачу (частина 4 статті 9).

Органом представництва згідно зі статтею 1 цього Закону є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006р. № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" таким органом є Міністерство юстиції України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначеного рішення Європейського суду з Державного бюджету України на рахунок ОСОБА_3 сплачено 42000,00 гривень.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що виплачена заявнику сума є збитками Державного бюджету України. Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина.

Як встановлено судом, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 10.11.2003 р. набрало законної сили та не було виконано. Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Крім того, статтею 129 Коституції України встановлено засади судочинства, серед яких визначено обовязковість рішення суду (пункт 9 частини 2). Це означає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а тому має відповідати вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, порушення відповідачем умов строкового трудового договору, а також невиконання судового рішення є протиправною поведінкою відповідача в цивільно-правовому розумінні.

Невиконання відповідачем рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 10.11.2003 р. призвело до порушення конституційних та цивільних прав заявника ОСОБА_3 Судом встановлено, що ОСОБА_3 виплачено з Державного бюджету України 42000,00 грн. Зазначена сума є шкодою, завданою Державному Бюджету України.

Причинний зв'язок полягає в порушенні відповідачем норм Конституції України, цивільного законодавства, зволіканні із виконанням рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 10.11.2003 р., наслідком чого є звернення ОСОБА_3 до Європейського суду, що в свою чергу спричинило негативні наслідки у вигляді збитків державі.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, наявність вини заподіювача шкоди призюмується відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.

Вина державного підприємства "Львіввугілля" є очевидною, оскільки відкриття виконавчого провадження не було першкодою для відповідача у виконанні обовязку, який покладався на нього рішенням Червоногардського міського суду Львівської області від 10.11.2003 р. щодо виплати заборгованості з відшкодування моральної шкоди.

Статтею 1191 ЦК України зазначено, що відшкодування шкоди, завданої іншою особою, зумовлює виникнення права зворотної вимоги до безпосереднього порушника у розмірі виплаченого відшкодування.

За таких обставин суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 42000,00 грн. збитків, завданих Державному бюджету України.

Відповідно до статті 35 ГПК України, рішення суду з цивільних справ, що набрало законної сили, є обовязковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Оскільки внаслідок виконання рішення Європейського суду у справі № 4208/03 державі заподіяно матеріальні збитки, то відповідно до статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статей 15-17 Цивільного кодексу України Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звертається до суду за захистом цивільних прав та інтересів у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, а саме за захистом прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами, поданими відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведені обставини, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., статтями 14, 15 Закону України "Про міжнародні договори України", статтями 2, 3, 8, 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статтями 2, 11, 15-17, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 1, 2, 4, 4-3, 7, 12, 15, 18, 22, 21, 32, 33, 34, 43, 44-49, 66, 77, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з державного підприємства "Львіввугілля" (адреса: вулиця Б.Хмельницького, 26, місто Сокаль, Львівська область, 80000; ідентифікаційний код 32323256) на користь держави збитки, завдані Державному бюджету України у розмірі 42000,00 грн., на рахунок Державної казначейської служби України 31116115700028, код банку 820172, ідентифікаційний код 20055032, банк одержувач Державне казначейство України в м.Києві. Стягувач Міністерство юстиції України (адреса: вулиця Городецького, будинок 13, місто Київ, 01001; ідентифікаційний код 00015622).

3.Стягнути з державного підприємства "Львіввугілля" (адреса: вулиця Б.Хмельницького, будинок 26, місто Сокаль, Львівська область, 80000; ідентифікаційний код 32323256) в доход Державного бюджету України 420,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2011 року.

Суддя