Рішення № 16939879, 07.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.11 Справа№ 5015/3144/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрансгруп», м. Київ,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Овеа-Транс», м. Червоноград Львівської області,

Про стягнення з відповідача на користь позивача 7135, 64 грн., в т.ч. 5625, 00 грн. основного боргу, 580, 45 грн. пені, 30% річних в сумі 930, 19 грн. та стягнення судових витрат: 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 п/к (довіреність у справі),

Від відповідача: не прибув,

Представнику розяснено права та обовязки визначені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено та не подано. Представник не наполягав на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подав письмове клопотання.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрансгруп», м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Овеа-Транс», м. Червоноград Львівської області, про стягнення з відповідача на користь позивача 7135, 64 грн., в т.ч. 5625, 00 грн. основного боргу, 580, 45 грн. пені, 30% річних в сумі 930, 19 грн. та стягнення судових витрат: 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду від 08.06.2011 року порушено провадження у справі та судовий розгляд справи призначено на 16.06.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 16.06.2011 р. розгляд справи відкладено на 23.06.2011 р., а 23.06.2011р. за клопотанням відповідача (вх. № 14229/11 від 23.06.11р., яке було подано о 09 год. 50 хв.) розгляд справи відкладено на 07.07.2011р.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав наведених у тексті позовної заяви, просить позов задовольнити повністю.

Відповідач, втретє, без поважних причин, не направив у судове засідання повноважного представника, 23.06.2011р. подав через канцелярію господарського суду Заяву про ознайомлення з матеріалами справи та клопотанням про відкладення розгляду справи ( вх. № 14229/11).

Твердження відповідача викладені у Заяві про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи (вх. № 14229/11 від 23.06.2011р.), яке подано через канцелярію господарського суду о 09 год. 50 хв. 23.06.2011р. про те, що відповідач не отримував копії позовної заяви, не відповідає дійсності та спростовується поштовим фіскальним чеком № 5552 від 30.05.2011р. (оригінал в матеріалах справи) про надсилання відповідачеві копії позовної заяви з доданими до неї документами, тобто позивач надіслав відповідачу копію позову відповідно до ст. 56 ГПК України (в редакції , яка була чинною на час вчинення позивачем зазначених дій (зміни до вказаної статті набрали чинності з 18.06.2011р.).

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

01 вересня 2010 року між ТзОВ «Овеа-Транс» (надалі - Відповідач) та ТзОВ «Інтертрансгруп»(надалі - Позивач) було укладено Договір купівлі-продажу № 103 (надалі - Договір).

Зазначений Договір купівлі-продажу № 103 від 01 вересня 2010р. укладено у письмовій формі, підписаний представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає ст. 207 Цивільного кодексу України, а в силу статті 204 Цивільного кодексу України є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором купівлі продажу, відповідно до вимог статті 655 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.1 Договору - Позивач зобов'язався передавати Відповідачу шини для автомобілів по цінах, в асортименті, в кількості, які узгоджуються Сторонами в накладних, а Відповідач - прийняти шини та сплатити їх вартість на умовах визначених Договором.

Ціна товару та загальна його вартість визначені у розділі 2 Договору, строк дії договору у розділі 3 Договору.

Так, в п. 3.1. Договору передбачено, що вказаний договір діє з моменту його підписання і до 31 грудня 2011р.

Якість товару, упаковка визначена у розділі 4 Договору. Відповідальність сторін передбачена у розділі 5 Договору.

Так, п. 5.2. Договору передбачено, що у випадку затримки оплати товару за вимогою продавця покупець виплачує йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню нараховану на несплачену суму за кожен день прострочення сплати платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення.

Пунктом 5.4. Договору сторони передбачили, що у випадку якщо прострочення платежу продовжується понад тридцять календарних днів, продавець, має право стягнути з покупця 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України).

На виконання вищевказаного Договору, Позивач, 16 вересня 2010р. за накладною № 91, передав, а Відповідач, за довіреністю № 35 від 13 вересня 2010р. через ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 23.07.1997р. МВ УМВСУ м. Червонограда Львівської області) отримав товар: 1) шини 215 75 R 17.5 RZT 180 ХS дав.1, 4 шт., на суму 2983.33 грн.; 2) шини 215 75 R 17.5 RZT 180 ХS1, 3 шт. на суму 3337.50 грн., для автомобілів в кількості - 7 штук, на загальну суму з урахуванням ПДВ: 7 585,00 грн. (докази в матеріалах справи).

Як вбачається із накладної № 91 від 16 вересня 2010р., вона підписана представником Відповідача - ОСОБА_2 /особисто/ за довіреністю № 35 від 13 вересня 2010р.

Довіреність № 35 від 13.09.2010р. (Типова форма № М-2) видана ТзОВ «Овеа-Транс», Львівська обл., м. Червоноград, містить взірець особистого підпису ОСОБА_2, який засвідчено керівником підприємства. Довіреність № 35 від 13.09.2010р. підписана також Головним бухгалтером підприємства. Всі підписи зі сторони ТзОВ «Овеа-Транс»скріплено печаткою підприємства (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копія в матеріалах справи).

В судовому засіданні представник позивача стверджує, що претензій зі сторони Відповідача щодо кількості та якості товару не поступало, таких доказів не представив і Відповідач, отже свої зобов'язання Позивач за вищевказаним Договором виконав належним чином.

Станом на момент подання даної позовної заяви та на час постановлення рішення у справі, Відповідач за придбаний у позивача товар в повному обсязі не розрахувався.

Згідно бухгалтерської довідки № 15-05/211 від 18.05.2011р. за Відповідачем рахується заборгованість в сумі 5625,00 грн. (п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять грн. 00 коп.), оскільки 23 грудня 2010р. Відповідач, частково, борг у розмірі 4760,00 грн. погасив, що підтверджується квитанцією Львівської філії АТ «Брокбізнгесбанк»№ 26 від 23.12.2010р., Призначення платежу: «Разовий платіж за шини».

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, що ставляться до змісту зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо не почав виконувати зобов'язання, або не виконав його в строк, що передбачений договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 580 грн. 45 коп., яка нарахована відповідно до п. 5.2. Договору (Розрахунок в матеріалах справи). Пеня нарахована позивачем від суми основного боргу за період з 17.10.2010р. по 22.12.2010р., за період з 23.12.2010р. по 25.05.2011р., тобто разом за 220 днів прострочення, відповідно до ставки НБУ 7,75%, яка діяла у період за який нараховується пеня.

Суд не може погодитися з розрахунком пені, представленим позивачем, так як він суперечить вимогам частини 6 статті 232 ГК України.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У Договорі купівлі-продажу № 103 від 01.09.2010р. сторони не передбачили, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, строку (терміну) припинення нарахування неустойки у формі пені, відтак її нарахування припиняється згідно закону, через шість місяців (183 дні) від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

З огляду на наведене, пеня підлягає перерахунку і за період з 17.10.2010р. по 22.12.2010р., 66 днів прострочення платежу, від суми боргу 7585,00 грн., при ставці НБУ 7,75%, складає суму 212, 59 грн., за період з 23.12.2010р. по 18.04.2011р., включно, за 117 днів прострочення платежу, від суми боргу 5625,00 грн., при ставці НБУ 7,75%, складає 279 грн. 63 коп. (5625, 00 грн. борг * 0,16 (7,75%*2/100%)/365 - середньостатистична кількість днів року*117 днів прострочення платежу), а не 367,86 грн., як зазначив позивач. Разом розмір пені за вказаний вище період, тобто 183 дні прострочення платежу, складає суму 492 грн. 22 коп. ( 212,59 грн. + 279,63 грн.).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь відсотки річних в сумі 930,19 грн., які нараховано відповідно до п. 5.4. Договору та ст. 625 ЦК України (Розрахунок в матеріалах справи).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.4. Договору сторони передбачили, що у випадку якщо прострочення платежу продовжується понад тридцять календарних днів, продавець, має право стягнути з покупця 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведене, розмір відсотків річних 30% встановлений Договором, не суперечить статті 625 ЦК України, та складає загальну суму 930,19 грн., які нараховано за період: 1) з 17.11.2010р. по 22.12.2010р., від суми боргу 7585,00 грн., за 35 днів прострочення, у розмірі 30% = 218,20 грн., 2) з 23.12.2010р. по 25.05.2011р. за 154 дні прострочення, від суми боргу 5625,00 грн. = 711,99 грн., 218,20 грн. + 711,99 грн. = 930,19 грн.

Передбачені ст. 625 ЦК України три відсотки річних та інфляційні втрати не є неустойкою (штрафом, пенею), а належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених статтею 16 ЦУ України.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов”язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд, заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив докази по справі, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України. Позивачем за даним позовом сплачено 102,00 грн. державного мита, тобто у розмірі встановленому п/п «а»п. 2 ст. 3 Декрету КМ України «Про державне мито», яке за спором майнового характеру сплачується у розмірі 1% від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17,00 грн. * 6 = 102,00 грн.), відтак розмір сплачених позивачем судових витрат покласти на відповідача повністю.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 43-47, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 78, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ТзОВ «Інтертрансгруп»до ТзОВ «Овеа-Транс»задовольнити частково.

2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Овеа-Транс»(п. і. 80100, Львівська область, місто Червоноград, вулиця Шептицького, 29-а/7, код ЄДРПОУ 36016020) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрансгруп»(п. і. 03049, місто Київ, вулиця Фурманова, 1/7, код ЄДРПОУ 33260662) 5625 грн. 00 коп. основного боргу, 492 грн. 22 коп. пені, 930 грн. 19 коп. відсотків річних, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя