Ухвала суду № 16939758, 08.07.2011, Господарський суд Кіровоградської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Кіровоградської області У Х В А Л А "08" липня 2011 р. Справа № 2/60 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Деревінської Л.В., розглянув справу № 2/60 від 08.09.2010 року

за заявою кредитора - приватного підприємства "СпецЗовнішКомплект", м. Світловодськ Кіровоградської області

до боржника - дочірнього підприємства ДАК "Хліб України "Хлібна база № 78", с. Злинка Маловисківського району Кіровоградської області

про банкрутство

ПРЕДСТАВНИКИ:

від кредитора ПП "СпецЗовнішКомплект" - ОСОБА_1, довіреність № 329 від 20.01.11;

від боржника - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 06.07.11 (в засіданні суду 07.07.11 р.); ОСОБА_3, довіреність № б/н від 18.05.11;

від прокуратури - участі не брали;

в засіданні суду 07.07.11 р. приймав участь представник ДАК "Хліб України" ОСОБА_4, довіреність № 02-14/451 від 29.06.11;

в засіданні суду 07.07.11 р. приймав участь представник Державного агентства резерву України- ОСОБА_5, довіреність № б/н від 02.06.11;

в засіданні суду приймав участь розпорядник майна, арбітражний керуючий Маменко С.Г.;

в засіданні суду приймав участь голова ліквідаційної комісії ДАК "Хліб України" Сергієнко С.О.

В засіданні суду 07.07.2011 року оголошувалась перерва до 08.07.2011 року.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, господарський суд ,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 02.12.2010 року господарський суд за результатами підготовчого засідання визнав вимоги ініціюючого кредитора приватного підприємства "СпецЗовнішКомплект", ввів процедуру розпорядження майном боржника, призначив розпорядником майна дочірнього підприємства ДАК "Хліб України "Хлібна база № 78" арбітражного керуючого Маменка С.Г. Зобов'язав розпорядника майна боржника, арбітражного керуючого Маменка С.Г. скласти реєстр вимог кредиторів відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та подати його до господарського суду на затвердження.

Державний комітет України з Державного матеріального резерву звернувся до господарського суду зі скаргою на дії розпорядника майна та просить суд зобов'язати визнати грошові вимоги до боржника в сумі 598280 грн. 92 коп. та включити їх до 3-ї черги реєстру вимог кредиторів.

Ці грошові вимоги не визнані боржником в повному обсязі оскільки Державним комітетом України з Державного матеріального резерву пропущено строк позовної давності, передбачений ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів підлягають розгляду у попередньому засіданні господарського суду.

Скарга обґрунтована наступним.

Між Держкомрезервом та боржником укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 31.08.1999р. Відповідно до вимог ст. 936, 944 ЦК України та ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (далі Закон) державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України. 21.03.2003р. уповноваженими особами комітету була проведена перевірка наявності, якісного стану та умов зберігання, обліку і звітності зерна держрезерву, які знаходяться на відповідальному зберігання у боржника.

При перевірці встановлено факт безтоварної закладки матеріальних цінностей, а саме: пшениці 3 класу в кількості 187, 726 т, що підтверджено актом від 21.02.2003р. та є порушенням Закону, ст. 936, 942, 949 ЦК України та Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матцінностями.

В зв'язку з наявними порушенням Закону, вимоги цього кредитора до боржника складають 598280 грн. 92 коп., з яких 311625 грн. 16 коп. вартість 187,726 т неповернених матеріальних цінностей державного резерву на момент 16.12.2010р. - дата опублікування оголошення про банкрутство боржника, виходячи із ціни 1660 грн. за тонну станом на 13.12.2010р., 1118267 грн. 38 коп. штраф за незакладення до держрезерву цінностей у розмірі 100 відсотків вартості безтоварно закладених матеріальних цінностей на момент встановлення цього факту - 21.02.2003р., виходячи із ціни 630 грн. за тонну станом на 21.02.2003р. та 168388 грн. 38 коп. пені, нарахованої за період з 21.02.2003 р. по 16.12.2010 р. - дата оголошення в газеті., нарахованих на підставі п.п. 7, 10, 16 ст. 14 Закону. Ціна встановлена відповідно до цінової довідки від 28.12.2010р. (а.с. 13 т. 5). Кредитор також просить зазначену суму вимог віднести до третьої черги реєстру вимог кредиторів.

Наявність вказаної заборгованості кредитор підтверджує поданими приймально-здавальними актами (охоронне зобов'язання), які, на його думку, є доказом одержання боржником 11.09., 14 та 19 грудня 1995р., 11 та 18 серпня 1999р. на зберігання матеріальних цінностей державного резерву (а.с. 14-18 т. 5), договором на відповідальне зобов'язання від 31.08.1999р. та актом від 21.02.2003р., складеним за результатами перевірки наявності, якісного стану та умов зберігання матеріальних цінностей держрезерву.

Аналізуючи доводи кредитора та боржника і розпорядника майна арбітражного керуючого, які заперечують вимоги, оскільки кредитором пропущено строк позовної давності, передбаченої ЦК України, на заявлення таких вимог, господарський суд прийшов до висновку, про те, що вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.

Кредиторами за статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство або які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 15 статті 11 вказаного Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює належні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи.

Вимогами ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" встановлено, що частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських та інших підприємствах та установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

Договір про відповідальне зберігання між кредитором та боржником укладено 31.08.1999р. і відповідно до п. 9.1 даний договір набуває чинності з часу його підписання. Тобто, на момент 11.09., 14 та 19 грудня 1995р., 11 та 18 серпня 1999р. підписання приймально-здавальних актів (охоронне зобов'язання) договору про відповідальне зберігання не було. Наявність підписаних боржником актів приймання - передачі форми Р-16, не може бути підтвердженням укладення між сторонами договору зберігання матеріальних цінностей державного резерву, так як зміст цих актів не містить посилання на Закон України "Про державний матеріальний резерв", а отже, не може бути підставою для виникнення прав та обов'язків і відповідальності зберігача матеріальних цінностей з державного резерву.

Також, суд встановив, що боржник не включений до переліку підприємств, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву і йому доведені номенклатура і обсяг накопичення матеріальних цінностей. При таких обставинах суд прийшов до висновку про наявність між сторонами відносин, які слід кваліфікувати як цивільно-правові зобов'язання зі схову відповідно до глави 36 Цивільного кодексу УРСР.

В зв'язку з цим посилання кредитора на висновки, викладені в акті перевірки від 21.02.2003р., як на доказ виникнення у боржника зобов'язання по поверненню до державного резерву в зв'язку з безтоварною закладкою матеріальних цінностей, вартості майна та сплаті фінансових санкцій за вказані порушення, є безпідставним та спростовується наступним.

Із названого акта вбачається, що факт безтоварного закладення пшениці 3 класу в кількості 187,726 тонни виявлено ще при здійсненні попередньої перевірки 24.10.2000р Надані кредитором приймальні акти за період 11.09., 14 та 19 грудня 1995р., 11 та 18 серпня 1999р. не містять посилання на діючий з 1997р. Закон України "Про державний матеріальний резерв". Вказані обставини свідчать про відсутність між сторонами правовідносин, що випливають із договору збереження майна державного матеріального резерву, які регулюються Законом України "Про державний матеріальний резерв".

Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у справі про банкрутство кредитори мають право заявляти грошові вимоги до боржника; кредитори з речево-правовими вимогами, зокрема, такими, що виникають із зобовязань про повернення майна, тільки у випадку відсутності майна, яке повинно бути повернене, можуть у відповідному законному порядку перевести ці вимоги на грошові зобовязання та звернутися із заявою про визнання грошових вимог і включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Заявником не надано доказів наявності вимоги до боржника про відвантаження зерна, зазначеного в акті від 21.02.2003р., як такого, що на думку кредитора, підлягає поверненню до державного резерву.

Відсутність вимоги до боржника про відвантаження зерна в натурі свідчить про відсутність у кредитора порушеного боржником права на витребування зерна, а отже, і на грошову вимогу до боржника в розмірі вартості зерна, яке на думку Державного комітету України з державного матеріального резерву, повинно бути повернуте боржником до держрезерву.

Стягнення з боржника пені та 100% штрафу вартості за оформлення безтоварних операцій із закладенням матеріальних цінностей до державного резерву, передбачених пунктами 7, 10 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", є самостійним примусовим заходом і застосовується як міра відповідальності за вчинення правопорушення, оскільки застосування таких санкцій пов'язується саме із встановленням факту правопорушення.

Крім того, при розрахунку суми грошових вимог заявником застосована ціна зерна, яка встановлена на дату опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі - 16.12.2010р., тоді коли ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачає нарахування вартості відсутніх матеріальних цінностей, виходячи із ринкової ціни зерна на день виявлення факту його відсутності (самовільного відчуження). Тим більше, що факт відсутності майна виявлений ще при перевірці 24.10.2000р.

З врахуванням викладеного та на підставі пунктів 7, 10, 16 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" господарський суд не визнає вимоги кредитора Держкомрезерву України до боржника в сумі 598280, 92 грн.

Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України по справі № 2/38 від 04.03.11 р. та по справі № 11/76 від 20.10.10 р.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Указом Президента України № 1085/2010 від 09.12.10 р. утворено Державне агентство резерву України, реорганізувавши Державний комітет України з державного матеріального резерву. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 794342 11.02.11р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію Державного агентства резерву України. Указом Президента України № 463/2011 від 13.04.11 р. затверджено Положення про Державне агентство резерву України.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

За викладених обставин, суд вважає за необхідне, залучити до участі у справі шляхом заміни кредитора Державного комітету України з державного матеріального резерву його правонаступником - Державне агентство резерву України (код 37472392), м. Київ, вул. Пушкінська, 28.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", ст.1, 14, 15 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4-1, 25, 33, 34, 43, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

У Х В А Л И В:

1. Залучити до участі у справі шляхом заміни Державного комітету України з державного матеріального резерву на його правонаступника - Державне агентство резерву України (код 37472392), м. Київ, вул. Пушкінська, 28.

2. В задоволенні заперечень (скарги) від 22.02.11 р. Державного агентства резерву України щодо невизнання заявлених кредиторських вимог відмовити.

3. Примірники ухвали направити кредиторам, включеним до реєстру вимог кредиторів (а.с.13-17 т. 9), боржнику, арбітражному керуючому Маменку С.Г., Державному департаменту з питань банкрутства, Сектору з питань банкрутства у Кіровоградській області Державного департаменту з питань банкрутства, прокуратурі Кіровоградської області, прокуратурі Маловисківського району Кіровоградської області.

Суддя Л. В. Деревінська