Рішення № 16939104, 13.07.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.11р.Справа № 5005/3512/2011

За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 56216,88 грн.

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довір. № 202 від 01.01.11 року - заступник начальника

ОСОБА_2 довір. № 166 від 01.01.2011 року начальник станції Інгулець

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 14/7201 від 11.04.11 року;

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» і просить стягнути 56216 грн. 88 коп. - боргу та судові витрати.

Розпорядженням №175 від 17.05.11р. щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ, у зв'язку з обранням безстроково судді Орєшкіної Е.В. на посаду судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду, справу передано для розгляду по суті судді Красота О.І.

Ухвалою господарського суду від 18.05.2011р. справу прийнято до провадження суддею Красота О.І.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та в позові просить відмовити.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

Оригінали документів, оглянуті у судовому засіданні, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2007 року між Державним підприємством «Придніпровська залізниця»(Позивач) та ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»(Відповідач) був підписаний договір № ПР/ДН-2-07-1807/ НЮп «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги»(далі Договір).

На виконання умов вказаного вище Договору, станцією Інгулець Придніпровської залізниці 13.09.2010 року було виставлено на колії станції маршрут з 56 вагонів для відправлення на станцію Комунарськ.

На підставі ст.. 24 Статуту залізниць України, Позивачем була проведена контрольна перевірка маси вантажу в 10 вагонах на 150-тонних статистичних тензометричних вагах станції Інгулець.

Перевіркою виявлено, що у вагоні № 65351421 було виявлено перевантаження вантажу понад вантажопідйомність на 250 кг., а у вагоні № 52740859 перевантаження понад вантажопідйомність на 200 кг.

Вказане перевантаження було зафіксовано комерційними актами серії АА № 035136/19, АА № 035135/18 від 13.09.2010 року відповідно, та актом загальної форми № 2646 від 13.09.2010 року відповідно до якого 10 вагонів взяті для контрольної перевірки маси вантажу (а.с. 17, 18, 22). Контрольна перевірка маси вантажу відбувалась в присутності представника Відповідача Пономарьової С.І.

Результати перевірки контрольного зважування та зважування зазначених вагонів після дозування у відповідності з вантажопідйомністю зафіксовано в книзі форми ГУ-78 та вказані акти та книга підписана тим же представником Відповідача (а.с. 14-16).

Подавання та забирання вагонів фіксувалося пам»ятками форми ГУ-45 № № 3481, 3482 та 3075 (а.с. 35-37).

Станцією Інгулець на підставі акту форми ГУ-23 № 2646 від 13.09.2010 року за фактично виконані залізницею послуги, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 13093077 були нараховані належні залізниці платежі, які було включено до накопичувальних карток № 14099039, № 17099041 (а.с. 10-11).

У відповідності до вимог ст.. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

З огляду на вказані обставини Позивач просить стягнути з Відповідача

·збір за зважування на вагах залізниці, на підставі п.п. 4.1 п. 4 розділу 3 Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Мінтрансу та зв»язку за два вагони у розмірі 150 грн. 40 коп.,

·штраф за неправильно зазначену масу вантажу, який розрахований у відповідності до вимог ст.. 118, 122 Статуту залізниць України у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення відповідно до двох вагонів у розмірі 29750 грн. 00 коп.,

·збір за маневрову роботу, на підставі п.п.1.8 п. 1 розділу 3 Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Мінтрансу та зв»язку за два вагони у розмірі 1 170 грн. 40 коп.,

·збір за зберігання вантажу, розрахований на підставі п.п.2.1 п. 2 розділу 3 Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Мінтрансу та зв»язку за два вагони у розмірі 15 612 грн. 00 коп.,

·за користування вагонами із застосуванням ставок, наведених у таблиці 1 розділу 5 Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Мінтрансу та зв»язку за два вагони у розмірі 166 грн. 40 коп.

Загальна сума яку просить стягнути Позивач з Відповідача становить суму у розмірі 56216 грн. 88 коп.

Відповідач надавши відзив на позов просить суд в задоволенні позовних вимог Позивачу відмовити в повному обсязі вказуючи на те, що вагони до направлення до станції Інгулець проходять зважування на власних вагах «Шенк»на яких при зважуванні вказаних вагонів перевантаження виявлено не було. Крім того вказані ваги проходять своєчасну перевірку Позивачем.

Тобто Відповідач посилаючись на зважування вагонів на власних вагах «Шенк»які проходять своєчасну перевірку Позивачем, фактично ставить під сумнів правильність показань вагів Позивача.

Відповідно до ст. 13 Статуту залізниць України, для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.

Для визначення маси вантажу зважуванням залізниці в місцях загального користування, а відправники та одержувачі вантажів, морські і річкові порти, які примикають до залізниць, в місцях незагального користування повинні мати необхідну кількість ваг і вагових приладів. Для навантаження масових насипних і навалочних вантажів їх відправники повинні використовувати вагові прилади, які визначають масу вантажу в процесі навантаження, чи механізовані дозувальні пристрої.

Стаття 14 Статуту залізниць України чітко вказує на те, що ваги і вагові прилади підлягають обов'язковій державній повірці і тавруванню в установленому порядку. Зважування вантажів на несправних вагах, а також на вагах з простроченими термінами повірки і таврування не дозволяється.

Залізниці на договірних засадах можуть приймати на технічне обслуговування (технічний нагляд, ремонт, контрольна повірка) ваги власників, призначені для зважування вантажів.

Повірка, таврування ваг та вагових приладів провадяться під час установки ваг, після виходу їх із капітального та середнього ремонту та періодично у терміни, встановлені Держстандартом.

З огляду на вказане вище, з такими доводами Відповідача суд погодитись не може з підстав того, що відповідно до технічного паспорту ваг № 55 (а.с. 31-34) вказані тензометричні ваги RW 150 пройшли контроль придатності (повірку) 17.08.2010 року з терміном дії ваг до 16.10.2010 року включно, що виключає можливість останніх про надання недостовірних даних при проведенні робіт при зважуванні вантажів. Крім того, Відповідачем не надано відповідних доказів з приводу наявності між сторонами будь-яких договірних відносин стосовно прийняття на технічне обслуговування (технічний нагляд, ремонт, контрольна повірка та інш.) ваг власника в особі Відповідача, які призначені для зважування вантажів (ст.. 14 Статуту).

В своєму додатковому відзиві та поясненнях Відповідач також вказує на безпідставність стягнення з останнього інших витрат пов»язаних з платою за користування вагонами, нарахування збору за маневрові роботи та інш.

З вказаними твердженнями Відповідача суд погодитись не може, так як ці твердження спростовуються матеріалами справи та наданими до суду доказами.

Крім того, суд також не може частково погодитися і з доводами Позивача в частині стягнення з Відповідача суми у розмірі 166 грн. 40 коп. за користування вагонами із застосуванням ставок, наведених у таблиці 1 розділу 5 Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Мінтрансу та зв»язку, так як відповідно до накопичувальної картки № 14099039 від 14.09.2010 року (а.с. 11) добор відповідно до відомості ГУ-46 № 13093077 повинен відповідати сумі 164 грн. 60 коп., що на 1 грн. 80 коп. менше заявлених в цій частині позовних вимог.

Таким чином вказана сума у розмірі 1 грн. 80 коп. заявлена Позивачем безпідставно та задоволенню не підлягає.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.02.2010 № 01-08/71 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України»пунктом 12 вказано, з посиланням на пункт 6.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225 яким роз'яснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Збитки (додаткові витрати, якщо вони є), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно зі статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Позивача обґрунтовані підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково з стягненням з Відповідача суми у розмірі 56 214 грн. 72 коп. штрафу та додаткових витрат, в решті позовних вимог в частині стягнення з Відповідача суми в розмірі 1 грн. 80 коп. повинно бути відмовлено.

Відповідно до вимог закону України «Про акціонерні товариства»№ 514-VI від 17.09.2008 року Відкрите акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»(50064, м.Кривий Ріг, вул.. Рудна, 47, р/р 260073106471 в АКБ «Юнекс», МФО 322539, ЄДРПОУ 00190905) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця»(49600, м.Дніпропетровськ, пр.К.Маркса, 108, р/р 26006000012 в ДФ АБ «Експрес-Банк», МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) 56 214 грн. 72 коп. штрафу та додаткових витрат, 556 грн. 54 коп. - витрат по сплаті державного мита, 233 грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

О.І. Красота Рішення підписано

13.07.11р.