Рішення № 16937521, 05.07.2011, Господарський суд Чернігівської області

05.07.11

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів тел.67-28-47

просп.Миру,20 тел.698-166

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

05 липня 2011 року Справа №8/69

За позовом: Приватного підприємства «Деліція», вул. Заводська, 2-В, м. Буча, Київська область, 08292

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянспродукт Трейд», вул.Боженка,106, м. Чернігів, 14005 (вул.Любецька, 60, м. Чернігів, 14021)

про стягнення 113140грн.69коп.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 111025грн.43коп. боргу за товар, отриманий по видатковим накладним за період з лютого по квітень 2011 року на підставі договорів дистрибуції №08/10 від 01.01.2010р., №09/10 від 01.01.2010р., №10/10 від 01.01.2010р. та 2115грн.26коп. пені, нарахованої за період з 04.04.2011р. по 16.05.2011р.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення поштового відправлення (т.2, а.с.145). Уповноважений представник позивача в судове не з’явився, про поважність причин неявки суду не повідомлено. Витребувані судом документи надані не в повному обсязі без пояснень причин ненадання всіх документів.

Представник відповідача в засідання господарського суду не з’явився. Як вбачається з матеріалів справи, копії ухвал господарського суду, в яких зазначалося про дату та час судового засідання по розгляду даної справи, направлялися відповідачу на адреси, відомості щодо яких містяться в матеріалах справи, а саме: м.Чернігів, вул.Боженка,106; м.Чернігів, вул.Любецька, 60, та повернулись до суду неврученими адресату у зв’язку із закінченням терміну зберігання рекомендованих відправлень на підприємстві поштового зв’язку та відсутності за вказаною адресою.

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ №706988 (т.1, а.с.140) станом на 08.06.2011р. місцезнаходженням відповідача є: м.Чернігів, вул.Боженка, 106, на яку, як зазначено вище, господарським судом надсилалися копії ухвал суду з відомостями про дату, час та місце розгляду справи.

За змістом ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвали надсилаються сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвали надсилаються за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судом вжиті передбачені господарським процесом заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду даної справи.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у господарських засіданнях є правом сторін, яким сторони не скористалися, судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, будь-яких клопотань від сторін до початку судового засідання не надійшло, а тому суд приходить до висновку про можливість вирішення спору в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі доказами.

В зв’язку з відсутність в судовому засіданні представників сторін, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів не проводилася.

Дослідивши в ході розгляду справи по суті матеріали справи, надані позивачем додаткові докази, суд ВСТАНОВИВ:

01 січня 2010р. між Приватним підприємством «Деліція»(Компанія за умовами договору, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянспродукт Трейд»(Дистриб’ютор за умовами договору, відповідач у справі) укладено договір дистриб’юції №08/10, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався відвантажити відповідачу, а відповідач зобов’язувався прийняти та оплатити товари, які є власністю компанії «Деліція».

При цьому, відповідно до ст.13 вказаного договору право власності та ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від позивача до відповідача з моменту поставки товару на склад відповідача та підписання сторонами видаткової і товарно-транспортної накладних, які засвідчують отримання відповідачем товару.

Відповідно до п.1.3. даного договору всі продажі товарів позивачем відповідачу протягом терміну даного договору регулюються умовами цього договору, якщо інше додатково не узгоджено з позивачем.

Згідно зі ст.10 договору термін дії договору встановлено сторонами з 01.01.10р. по 31.12.10р. Договір вважається автоматично продовженим на аналогічний термін, якщо за один місяць до завершення терміну його дії жодна з сторін письмово не повідомить про намір припинити дію договору.

01.01.2011р. між сторонами договору підписано додаткову угоду №5 до договору дистриб’юції №08/10 від 01.01.10р., в якій сторони домовилися про продовження дії договору до 31.12.2011р.

01 січня 2010р. між Приватним підприємством «Деліція»та Прилуцькою філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянспродукт Трейд»(Дистриб’ютор за договором) в особі директора філії Бурдело В.М., який діє на підставі Положення про філію, укладено договір дистриб’юції №09/10, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався відвантажити Дистриб’ютору, а Дистриб’ютор зобов’язувався прийняти та оплатити товари, які є власністю компанії «Деліція».

01 січня 2010р. між Приватним підприємством «Деліція»та Ніжинською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянспродукт Трейд»(Дистриб’ютор за договором) в особі директора філії Красковського В.В., який діє на підставі доручення №1 від 10.11.09р., укладено договір дистриб’юції №10/10, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався відвантажити Дистриб’ютору, а Дистриб’ютор зобов’язувався прийняти та оплатити товари, які є власністю компанії «Деліція».

Зміст всіх трьох укладених договорів є ідентичними один одному.

Аналіз змістів укладених договорів дистриб’юції №08/10 від 01.01.10р., №09/10 від 01.01.10р., №10/10 від 01.01.10р. свідчить, що за своєю правовою природою відносини, які виникли між сторонами цих договорів, є відносинами поставки, а тому підпадають під правове регулювання норм статей 264-271 Господарського Кодексу України та статті 712 Цивільного Кодексу України.

Крім того, в силу ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічна норма міститься у ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона (постачальник) зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні (покупцеві) товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В частині 3 ст.265 Господарського кодексу України міститься імперативна норма, відповідно до якої сторонами договору поставки можуть бути суб’єкти господарювання, зазначені у п.п.1,2 частини 2 ст.55 цього ж Кодексу.

В ч.2 ст.55 Господарського кодексу України наведений вичерпний перелік суб’єктів господарювання, до яких віднесені господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Отже, виходячи із приписів Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що стороною договору поставки можуть бути тільки юридичні особи, або громадяни, які у встановленому законом порядку зареєстровані як підприємці та здійснюють господарську діяльність.

Як встановлено судом вище, договори дистриб’юції №09/10 та №10/10 укладені позивачем з Прилуцькою та Ніжинською філіями ТОВ «Альянспродукт Трейд».

Відповідно до ст.95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Суд, з метою з’ясування наявності у Ніжинської та Прилуцької філій відповідача компетенції на укладення договорів поставки, в яких вони зазначені як Сторона за договором (Дистриб’ютори), двічі ухвалами від 01.06.11р. та від 14.06.11р. вимагав від позивача представити документи, що підтверджують повноваження директорів філії на укладення договорів.

Позивачем вказані вимоги суду не виконані, відповідні докази не представлені. Будь-які пояснення про поважність причин ненадання витребуваних судом документів позивачем не надіслані.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем без поважних причин не надано витребувані судом документи, які мають суттєве значення для з’ясування обставин щодо правомірності укладення договорів саме філіями, а відтак щодо виникнення у відповідача зобов’язань по цих договорах. За наявними у справі матеріалами встановити такі обставини не представляється можливим.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, у разі неподання позивачем без поважних причин витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, господарський суд залишає позов без розгляду.

Отже, судом залишається без розгляду позов в частині стягнення 44561грн.76коп. боргу за товар, переданий Ніжинській та Прилуцькій філіям по договорах №09/10 від 01.01.10р. та №10/10 від 01.01.10р., а також в частині стягнення пені в сумі 901грн.62коп., нарахованої за неналежне виконання зобов’язань по договорах №09/10 від 01.01.10р. та №10/10 від 01.01.10р.

З огляду на вищевикладене, спір вирішується в частині позовних вимог про стягнення 66463грн.67коп. боргу та 1213грн.64коп. пені, обчисленої за період з 04.04.11р. по 16.05.11р. , заявлених на підставі договору №08/10 від 01.01.10р., укладеного з юридичною особою –ТОВ «Альянспродукт Трейд».

На виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору №08/10 від 01.01.10р. позивач в період з 28.02.2011р. по 04.04.2011р. по видатковим накладним №РН-0000728 від 28.02.11р., №РН-0000729 від 28.02.11р., №РН-0000883 від 07.03.11р., №РН-0000884 від 07.03.11р., №РН-0000885 від 07.03.11р., №РН-0000987 від 14.03.11р., №РН-0000989 від 14.03.11р., №РН-0001116 від 21.03.11р., №РН-0001117 від 21.03.11р., №РН-0001118 від 2103.11р., №РН-0001119 від 21.03.11р., №РН-0001244 від 28.03.11р., №РН-0001246 від 28.03.11р., №РН-0001247 від 28.03.11р., №РН-0001392 від 04.04.11р., №РН-0001393 від 04.04.11р., №РН-0001395 від 04.04.11р. передав відповідачу продукцію на загальну суму 66463грн.63коп.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві вказує, що по договору №08/10 від 01.10.10р. за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 66463грн.67коп., посилаючись при цьому як на фактичні обставини, на яких ґрунтується його вимога, лише на вищезазначені накладні. Отже, в основу позову позивачем покладені конкретні видаткові накладні, по яких передавався товар, складені за період з 28.02.11р. по 04.04.11р.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача та відбитками штампів на видаткових та товарно-транспортних накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.1, а.с.40-90). Повноваження осіб на отримання товару визначені у Генеральній довіреності від 03.01.11р. (т.2, а.с.12), в якій засвідчено відбиток штампу Товариства та підписи осіб, що уповноважені на одержання товарно-матеріальних цінностей (продуктів харчування) по накладних.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем зобов’язань за договором в частині відвантаження та передачі відповідачу товару.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.5.1. договору відповідач зобов’язувався розраховуватися за отриманий товар на 28 календарний день, який починає відраховуватися з дати отримання продукції та підписання видаткових і товарно-транспортних накладних.

Виходячи із приписів ст.253 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку, та враховуючи вимоги ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України в частині визначення дня закінчення строку, суд приходить до висновку, що останнім днем платежів по оплаті вартості отриманої відповідачем продукції є:

по накладних №РН-0000728 від 28.02.11р., №РН-0000729 від 28.02.11р. –28 березня 2011р.;

по накладних №РН-0000883 від 07.03.11р., №РН-0000884 від 07.03.11р., №РН-0000885 від 07.03.11р. –04 квітня 2011р.;

по накладних №РН-0000987 від 14.03.11р., №РН-0000989 від 14.03.11р. –11 квітня 2011р.;

по накладних №РН-0001116 від 21.03.11р., №РН-0001117 від 21.03.11р., №РН-0001118 від 21.03.11р., №РН-0001119 від 21.03.11р. –18 квітня 2011р.;

по накладних №РН-0001244 від 28.03.11р., №РН-0001246 від 28.03.11р., №РН-0001247 від 28.03.11р. –26 квітня 2011р. (на 25 квітня 2011р. припадає вихідний день);

по накладних №РН-0001392 від 04.04.11р., №РН-0001393 від 04.04.11р., №РН-0001395 від 04.04.11р. –03 травня 2011р.

Відповідач свої зобов’язання по оплаті поставленої продукції належним чином не виконав.

Як свідчать наявні у справі копії банківських виписок з рахунку позивача (т.2, а.с.70-82,121-126) відповідачем у період з 03.03.11р. по 25.05.11р. (після отримання продукції по накладних від 28.02.11р.) сплачено позивачеві грошові кошти в сумі 54502грн.98коп.

При цьому, аналіз банківських виписок свідчить, що визначаючи підстави для сплати коштів, відповідач у реквізиті «призначення платежу»вказував, що оплата здійснюється за кондитерські вироби згідно з договором №08/10 від 01.01.10р.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку основного боргу (акту звірки взаємних розрахунків на 08.06.11р. –т.2, а.с.127-129), позивачем здійснювалися поставки продукції відповідачу на підставі договору №08/10 від 01.01.10р. й до 28.02.11р., в зв’язку з чим станом на 28.02.11р. у відповідача існували зобов’язання по оплаті продукції в сумі 43404грн.22коп.

Приймаючи до уваги, що відповідачем в період з 03.03.11р. платежі здійснювалися без посилання на конкретні накладні, по яких отримано товар, позивач правомірно направляв отримані грошові кошти на оплату попередніх поставок.

Разом з тим, в платіжних документах №1248 від 17.05.2011р. на суму 3000грн. (т.2, а.с.121), №1262 від 20.05.2011р. на суму 2000грн. (т.2, а.с.123), №1270 від 23.05.2011р. на суму 5098грн.80коп. (т.2, а.с.126) відповідачем зазначено, що кошти перераховуються як оплата продукції згідно з накладною №728 від 28.02.2011р. В платіжному документі №1286 від 25.05.2011р. на суму 1000грн. (т.2, а.с.125) відповідачем зазначено про оплату продукції згідно з накладною №884 від 07.03.2011р.

Відповідно до п.3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/8976, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені у вказаному реквізиті платіжного доручення.

Чинним законодавством не передбачається право отримувача грошових коштів на власний розсуд змінювати призначення платежу, визначеного платником, та направляти отримані грошові кошти на оплату інших зобов’язань.

Вартість продукції, переданої позивачем відповідачу по видатковій накладній №РН-0000728 від 28.02.11р. становить 10098грн.80коп. (т.1, а.с.40). Відповідачем на оплату продукції за цією накладною також сплачено 10098грн.80коп., про що свідчать банківські виписки з рахунку позивача від 17.05.11р., від 20.05.11р. та від 24.05.11р. Отже, суд приходить до висновку, що продукція, отримана відповідачем по вказаній накладній, оплачена останнім в повному обсязі 24.05.2011р.

Вартість продукції, переданої позивачем відповідачу по видатковій накладній №РН-0000884 від 07.03.11р. становить 145грн.61коп. (т.1, а.с.49). Відповідачем на оплату продукції за цією накладною сплачено 1000грн., тобто на 854грн.39коп. більш, ніж вартість отриманого товару, про що свідчать банківська виписка з рахунку позивача від 25.05.11р. Отже, суд приходить до висновку, що продукція, отримана відповідачем по вказаній накладній, оплачена останнім в повному обсязі саме 25.05.11р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості по оплаті продукції, переданої відповідачу по накладних, які покладені позивачем в основу даного позову, в сумі 55364грн.84коп.

Але при цьому суд враховує, що, як вбачається із поштового штемпелю на конверті, позовна заява була надіслана до господарського суду 24.05.11р., а останній платіж в сумі 1000грн. здійснено відповідачем 25.05.11р. Тобто на момент звернення позивача до суду заборгованість становила 56364грн.84коп., що є меншим від суми боргу, заявленої до стягнення позивачем (66463грн.67коп). Факт сплати відповідачем 25.05.11р. грошових коштів в сумі 1000грн. розцінюється судом як врегулювання спору в цій частині, тому щодо стягнення боргу в сумі 1000грн. спір між сторонами врегульований, а відтак в силу п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського кодексу України провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань по оплаті вартості отриманої продукції у встановлений договором строк, на момент розгляду справи по суті доказів повного погашення заборгованості за поставлену продукцію відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 55364грн.84коп. боргу.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу підлягають частковому задоволенню.

Посилаючись на п.6.2. договору №08/10 позивач просить стягнути з відповідача 1213грн.64коп. пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, яка нарахована за період з 04.04.11р. по 16.05.11р.

Положеннями ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Порушення боржником взятих на себе зобов’язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті боржником неустойки.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасної оплати відповідачем отриманої продукції, тому вимоги позивача щодо стягнення пені є правомірними.

Проте, виходячи із принципів господарського судочинства щодо покладення на сторони обов’язку доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх або заперечень, саме позивач має довести розмір нарахованої ним пені.

Аналіз наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені свідчить, що пеня обчислена ним на суму боргу, яка, за твердженням позивача, виникла по всіх накладних, що додані до матеріалів справи. При цьому, позивачем не враховано момент настання строків оплати продукції, поставленої відповідачу по видаткових накладних №РН-0000883 від 07.03.11р., №РН-0000884 від 07.03.11р., №РН-0000885 від 07.03.11р., №РН-0000987 від 14.03.11р., №РН-0000989 від 14.03.11р., №РН-0001116 від 21.03.11р., №РН-0001117 від 21.03.11р., №РН-0001118 від 2103.11р., №РН-0001119 від 21.03.11р., №РН-0001244 від 28.03.11р., №РН-0001246 від 28.03.11р., №РН-0001247 від 28.03.11р., №РН-0001392 від 04.04.11р., №РН-0001393 від 04.04.11р., №РН-0001395 від 04.04.11р., який встановлений судом вище.

Факт наявності станом на 04.04.11р заборгованості саме в сумі 66463грн.67коп., виходячи з якої обчислена пеня, не підтверджується матеріалами справи, а тому суд приходить до висновку, що розрахунок пені складений всупереч умовам договору, та є таким, що не відповідає фактичним обставинам. В зв’язку з чим, вимоги про стягнення 1213грн.64коп. пені є необгрунтованими, і задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги мають бути задоволені частково в сумі 55364грн.84коп. основного боргу по договору №08/10 від 01.01.10р.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням 1000грн., щодо якої припинено провадження у справі.

Керуючись ст.ст.55,193,264,265 Господарського кодексу України, ст.ст.95,253,254,530,549,610,611,692,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.49,75, 80 п.1-1, 81 ч.1 п.5, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянспродукт Трейд», вул..Боженка, 106, м.Чернігів (ідентифікаційний код 36823357, п/р 26003057001963 в ЧФ КБ «Приватбанк», МФО 353586) на користь Приватного підприємства «Деліція», вул..Заводська, 2-В, м.Буча, Київська область (ідентифікаційний код 31202174, п/р 26009059731900 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) 55364грн.84коп. боргу, 563грн.65коп. державного мита та 117грн.57коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 1213грн. 64коп. пені в задоволенні позову відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення 1000грн. боргу припинити.

В частині стягнення 44561грн.76коп. боргу та 901грн.62коп. пені позов залишити без розгляду.

Суддя Т.Г. Оленич