Рішення № 16937480, 07.07.2011, Господарський суд Чернігівської області

07.07.11 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"05” липня 2011 р. Справа № 10/79

Позивач: Фізична особа підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Краснянська”,

с. Красне, Чернігівський район, Чернігівська область, 15572

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 12018,42грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1, особисто, паспорт

відповідач:не з”явився

Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Краснянська”про стягнення основної заборгованості в сумі 5400грн., пені в сумі 2696,32грн., 3% річних в сумі 410,10грн., інфляційних втрат в сумі 1512,00грн. та 2000грн. моральної шкоди, а всього на загальну суму 12018,42грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору № 18 про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них від 05.10.08р.

Відповідач був двічі повідомлений про розгляд справи за адресою, вказаною в витязі з ЄДР про державну реєстрацію відповідача (а.с. 23) станом на 04.07.11р., відзив на позов не надав, правом участі в судовому розгляді справи не скористався, тому суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач усно заявив клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволені судом.

В судовому засіданні позивач підтримав позов в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення поважного позивача, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

В С Т А Н О В И В :

05 жовтня 2008р. між сторонами був укладений Договір № 18 про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунків за них, згідно з яким позивач (виконавець) зобов”язується на свій ризик виконати завдання відповідача (замовника) по обмолоту кукурудзи на території господарства відповідача в обсягах 30 га ( п.2.1).

Відповідно до п. 2.3. Договору, відповідач разом з позивачем подекадно проводять приймання виконаних робіт і складають акт, в якому вказується обмолочена площа та вартість виконаної роботи.

Згідно п. 3.4. Договору, відповідач зобов”язаний забезпечити розрахунки за виконані позивачем роботи в обсягах і на умовах, визначених в цьому договорі.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.4 Договору, відповідач зобов”язується проводити розрахунки за виконані обсяги робіт подекадно (десять днів), згідно актів виконаних робіт. Розрахунок за виконані роботи проводиться в готівковій або безготівковій формі по ціні 180,00 грн. (сто вісімдесят грн.. 00 коп.) за один гектар обмолочених площ. Кінцевий розрахунок за цим договором проводиться відповідачем не пізніше 20 календарних днів після завершення робіт.

Позивач (виконавець) виконав роботи по обмолоту кукурудзи, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом № 1 виконаних робіт від 18.10.08р. на суму 5400,00 грн. в матеріалах справи ( а.с.10).

Відповідач не розрахувався із позивачем, на момент подання позову до суду відповідач має заборгованість перед позивачем за виконані позивачем роботи у сумі 5400,00 грн.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Враховуючі те, що матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за виконані позивачем роботи в сумі 5400.00 грн., суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 5400,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п. 4.5 Договору, у разі прострочення оплати виконаних робіт відповідач сплачує позивачу пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, дійсної на момент оплати.

Позивач, згідно розрахунку в матеріалах справи просить стягнути з відповідача пеню за період з 07.11.08р. по 20.05.11р. включно в сумі 2696,32 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи те, що відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе зобовязань щодо оплати за виконані позивачем роботи, але в звязку із допущенням позивачем арифметичної помилки в розрахунку пені (а саме помилка в визначені періоду нарахування пені) (а.с.12,13), суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення пені за період з 10.11.08р. по 10.05.09р. підлягають частковому задоволенню в сумі 642,18 грн.

Судом не застосовується позовна давність в один рік до вимог про стягнення пені, визначена п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України , оскільки згідно з вимогами ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України , позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.( ч.3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту ( ч.4,5 ст.267 ЦКУ).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 07.11.08р. по 20.05.11р. в сумі 410,10 грн. та інфляційні в сумі 1512,00 грн.

Враховуючи те, що відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе зобовязань щодо несвоєчасної оплати за виконані позивачем роботи, але в звязку із допущенням позивачем арифметичної помилки в розрахунку 3% річних (а саме помилка в визначені періоду нарахування 3% річних) (а.с.12,13), суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних за період з 10.11.08р. по 20.05.11р. підлягають частковому задоволенню в сумі 408,71 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню в заявленому розмірі 1512,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2000,00 грн. моральної шкоди.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 N 4 ( v0004700-95 ) (з наступними змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру немайнових витрат та урахуванням інших обставин. При цьому суд має право виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Позивачем не були надані докази в підтвердження отримання ним моральної шкоди, а тому суд відмовляє позивачу в задоволенні у відшкодуванні 2000,00 грн. моральної шкоди.

При поданні позову, позивачем було сплачене державне мито у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством: ціна позову-12018,42 грн., сплаті підлягає 120,18 грн.( 1%), сплачене 185,20 грн.

Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

У відповідності до ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, державне мито підлягає поверненню, якщо воно сплачено у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, у звязку з чим позивачу підлягає поверненню державне мито в розмірі 65,02 грн.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи вищевикладене з відповідача підлягає стягненню держмито в сумі 79,63 грн. та 156,37 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 78 ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма “Краснянська” (15572, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Красне, вул. Радянська, 26-А, р/р2600200018359 в Укрексімбанку м. Чернігів, МФО 353649, код 35583309) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в Укрексімбанку м. Чернігова, МФО 353649) боргу в сумі 5400,00грн., пені в сумі 642,18 грн., 3% річних в сумі 408,71 грн., інфляційні в сумі 1512,00грн., 79,63 грн. державного мита, 156,37 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

2. В іншій частині в позові відмовити.

3. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в Укрексімбанку м. Чернігова, МФО 353649) з державного бюджету надмірно сплачене державне мито у розмірі 65,02 грн. (перераховане платіжним дорученням № 105 від 25 травня 2011 року загальною сумою 185,20 грн. (рахунок №31111095700002), оригінал знаходиться у справі 10/79).

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.Г.Мурашко