Рішення № 16937376, 30.06.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2011 Справа № 5024/875/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Малацковській М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

до Херсонської міської Ради, м. Херсон

третя особа на стороні позивача: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, м. Херсон

про визнання недійсними п. п. 1.1 п. 1, п. п. 3.1 п.1, п.п. 4.1 п. 1, п.8 рішення ХL сесії Херсонської міської ради V скликання від 08.10.2010 року №1662

за участю

представників сторін:

позивача: представник ОСОБА_3 - дов. № 1797 від 10.06.11 р.

відповідача: головний спеціаліст юридичного відділу ОСОБА_4 - дов. № 9-16-9/21 від 06.01.11 р.

третьої особи: представник ОСОБА_3 - дов. №1654 від 30.05.11 р.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою у якій просить скасувати п.п. 1.1 п.1, п.п. 3.1 п.1, п.п. 4.1 п. 1 п.8 рішення ХL сесії Херсонської міської ради У скликання від 08.10.2010р. №1662 в частині зобов'язання приватних підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в місячний термін з моменту закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки передати до земель запасу Херсонської міської ради земельну ділянку на умовах, визначених договором оренди.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач заперечує проти позову, з підстав викладених у відзиві на позов.

Відповідач заявив клопотання про припинення провадження у господарському суді у зв'язку з непідсудністю цієї справи господарським судам. Зазначене клопотання суд відхиляє, оскільки судом було відмовлено у прийнятті позову до провадження однак, зазначена ухвала була оскаржена у апеляційному порядку та постановою Одеського апеляційного господарського суду скасована.

Після закінчення розгляду справи, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи. заслухавши представників сторін та третьої особи, суд

в с т а н о в и в:

Згідно свідоцтва про право власності № 0019, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 114 від 21 березня 2000 року, позивач по справі є власником 50/100 частин приміщення склопункту по АДРЕСА_1

Інші 50/100 приміщення склопункту належать третій особі по справі - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2.

16.07.2008 року на підставі рішення ХVII сесії Херсонської міської ради V скликання від 23.11.2007 року № 640 між відповідачем та позивачем з третьою особою по справі було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0.0362 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договір зареєстровано в Херсонському міському відділі Херсонської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 16 вересня 2008 року № 040871300195.

Земельна ділянка площею 0.0362 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 передавалася в оренду під розміщення нерухомого майна, належного позивачу та третій особі на праві власності.

Пунктом 8 вказаного договору сторони погодили термін його дії - до 31.12.2008 року. 18.02.2009 р. на ХХV сесії Херсонської міської ради V скликання було прийнято рішення №1046 про продовження терміну дії договору оренди до 31.06.2010року, у зв'язку з чим у червні 2009 року між сторонами була підписана додаткова угода до договору оренди, яка зареєстрована в Херсонському міському відділі Херсонської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 26 червня 2009 року за № 040871300195.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі"( в редакції чинній до 17.02.11) у разі якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Листом-повідомленням від 19.03.2010 року за вих. №01-23-246 відповідач повідомив, що по закінченню терміну дії договору оренди приватні підприємці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають переважне право перед іншими особами на поновлення договору на новий термін, для реалізації якого до Херсонської міської ради має бути подано відповідну заяву не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди.

Намір на продовження терміну дії договору оренди був підтверджений орендарями заявою від 07.05.2010 року (вхідний №115-1010-20/15).

Жодних заперечень з приводу продовження терміну дії договору оренди від відповідача не надійшло ані станом на 31.06.2010 року (дату закінчення строку оренди), ані протягом місяця після закінчення строку договору.

По закінченні терміну дії договору позивач та третя особа продовжували сплачувати оренду плату та користуватися земельною ділянкою (як уже зазначалося, земельна ділянка передавалася в оренду під розміщення нерухомого майна, що виключало можливість її невикористання).

З огляду на вище зазначене, договір оренди 16.07.2008р. підлягав поновленню строком до 31.06.2012 року.

Проте, у листопаді 2011 року із супровідним листом № 115-1010-20/15 від 02.11.2010 року, відповідач надіслав орендарям копію витягу із рішення ХL сесії Херсонської міської ради V скликання від 08.10.2010 року № 1662, пунктами 1.1, 3.1, 4.1 та 8 якого було вирішено:

-припинити дію договору оренди земельної ділянки, після закінчення строку його дії, укладеного між Херсонською міською радою та приватними підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - земельної ділянки площею 0,0362 га по АДРЕСА_1 під склопунктом (підпункт 1.1. пункту 1 рішення);

-визнати таким, що втратив чинність пункт 2.5 рішення міської ради від 23.11.2007р. № 640 про надання приватним підприємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 0,0362 га по АДРЕСА_1 під склопунктом (підпункт 3.1. пункту 3);

-визнати таким, що втратив чинність після закінчення строку дії договір оренди земельної ділянки, укладений між Херсонською міською радою та приватними підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований в Херсонському міському відділі Херсонської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 16 вересня 2008 року № 040871300195 (підпункт 4.1. пункту 4);

-зобов'язати суб'єктів господарювання, зазначених у п. 1 цього рішення, в місячний термін з моменту закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки передати до земель запасу Херсонської міської ради земельні ділянки на умовах, визначених договором оренди (пункт 8).

Суд дійшов висновку, що вищезазначені пункти рішення ХL сесії Херсонської міської ради V скликання від 08.10.2010 року № 1662 є незаконними та підлягають скасуванню з огляду на наступне:

Як уже зазначалося, відповідно до ч. 3 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі"( в редакції чинній на день винесення спірного рішення) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Таким чином, вказана норма передбачає обов'язкову пролонгацію договору оренди земельної ділянки (поновлення на той самий строк і на тих самих умовах) в разі відсутності письмових заперечень орендодавця у формі листа-повідомлення протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Отже, відсутність з боку відповідача письмових заперечень щодо продовження терміну дії договору протягом місяця з моменту його закінчення та факт користування орендарями земельною ділянкою унеможливлювали прийняття рішення про припинення дії договору оренди та про визнання його таким, що втратив чинність через три місяці після закінчення передбаченого договором терміну оренди.

Не надавши орендарям письмових заперечень проти поновлення договору протягом місяця після закінчення строку оренди, відповідач не мав повноважень вирішувати питання про припинення дії договору.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За статтею 9 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Підставою для набуття права користування земельною ділянкою (в тому числі на умовах оренди) є відповідне рішення уповноваженого органу (стаття 116 Земельного кодексу України).

За статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Із положень Цивільного кодексу України та ЗУ "Про оренду землі" вбачається, що у випадках та в порядку, встановлених чинним законодавством договір оренди землі може бути або змінено, або припинено або поновлено.

При цьому, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 31 ЗУ "Про оренду землі" по закінченню терміну дії - договір оренди землі припиняється.

Статтею 13 ЦК України унормовано, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Тобто, п.п. 4.1. п. 4 оскаржуваного рішення прийнято відповідачем не лише всупереч ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", а й всупереч ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 13 ЦК України, п.1 ч. 1 ст. 31 ЗУ "Про оренду землі", оскільки законодавством не передбачено право сторони за договором визнавати його таким, що втратив чинність.

Як слідує з вищезазначеного незаконність рішень про припинення договору оренди тягне за собою незаконність рішення про повернення земельної ділянки та про визнання таким, що втратило чинність рішення про передачу земельної ділянки в оренду.

Нерухоме майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить позивачу та третій особі на праві власності.

Відповідно до ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Реалізація права власності на будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці в повній мірі можлива при умові наявності прав на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, та яка необхідна для його обслуговування.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 2 ЗК України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до п. 3 ст. 78, ст. 80 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Отже, у спірних правовідносинах Херсонська міська рада виступає суб'єктом земельних відносин реалізуючі права власника на земельну ділянку.

Відповідно до пунктів 4, 5 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також: зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Таким чином, вирішуючи питання про визнання втратившим чинність пункту 2.5 рішення міської ради від 23.11.2007р. № 640 про надання приватним підприємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 0,0362 га по АДРЕСА_1 під склопунктом та про зобов'язання приватних підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в місячний термін з моменту закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки передати до земель запасу Херсонської міської ради земельну ділянку на умовах, визначених договором оренди, відповідач фактично позбавив позивача та третю особу можливості користуватися належним їм на праві власності нерухомим майном, що суперечить вищезазначеним положенням цивільного законодавства.

Відповідно до Роз'яснень ВАС України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення, в зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту порушення такого права не встановлено, у суду немає правових підстав задовольняти позовні вимоги.

При розгляді зазначеної справи суд досліджував вищеперераховані підстави при наявності яких може бути визнано недійсним (скасованим) акт ненормативного характеру.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її позовні вимоги.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу Ради. Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, зміст встановлено ст.12 Земельного кодексу України (чинного з 01.01.02), відповідно до вимог якої, радам надано право розпорядження землями територіальних громад, зокрема, передачу земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України п.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Система, засади організації та діяльності органів місцевого самоврядування в Україні визначені законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". За змістом статті 2 вказаного Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Із огляду на встановлені факти та проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що Херсонська міська Рада, прийнявши спірні п.п.1.1,3.1,п.1, п.8 рішення № 1662 від 08.10.10 перевищила свої повноваження, що визначені чинним законодавством.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Понесені позивачем витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсними п.п. 1.1 п. 1, п.п. 3.1 п.1, п.п. 4.1. п.1, ХL сесії Херсонської міської ради V скликання від 08.10.2010 року № 1662.

3. Визнати недійсним п.8 рішення ХL сесії Херсонської міської ради V скликання від 08.10.2010 року № 1662 в частині зобов'язання приватних підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в місячний термін з моменту закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки передати до земель запасу Херсонської міської ради Земельну ділянку на умовах, визначених договором оренди.

4. Стягнути з Херсонської міської ради (м. Херсон, пр. Ушакова,37, код 26347681) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) 340 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Немченко

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 07.07.2011р.