Рішення № 16937115, 25.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

25 травня 2011 року справа № 5020-630/2011 За позовомСевастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора

(99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 8)

в інтересахСхідно-Чорноморського державного басейнового управління

державиохорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та

в особі регулювання рибальства, ідентифікаційний код 35014808

(99014, м. Севастополь, вул. Правди, 10)

доРиболовецького колгоспу „Путь Ильича”,

ідентифікаційний код 03889184

(99058, м. Севастополь, Набережна порту, 17)

про відшкодування збитків в розмірі 17547,76 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

прокурор (Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор) Радулов А.Д., прокурор відділу прокуратури м. Севастополя, посвідчення №684 від 09.03.2011;

позивач (Східно-Чорноморське державне басейнове управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства) ОСОБА_1, провідний юрисконсульт, довіреність №7 від 04.01.2011;

відповідач (Риболовецький колгосп „Путь Ильича”) Павленко В.В., голова, протокол №1 від 23.03.2009;

відповідач (Риболовецький колгосп „Путь Ильича”) ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 24.03.2011.

Обставини справи:

21.04.2011 Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор (далі прокурор) звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Східно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (далі позивач) з позовом до Риболовецького колгоспу „Путь Ильича” (далі відповідач) про відшкодування збитків в розмірі 17547,76 грн, завданих порушенням правил рибальства.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача економічних та екологічних інтересів держави з боку Риболовецького колгоспу „Путь Ильича”, що завдало збитків рибному господарству.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 26.04.2011 порушено провадження у справі №5020-630/2011, розгляд справи призначений на 18.05.2011.

У судовому засіданні 18.05.2011 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 25.05.2011.

Після перерви розгляд справи був продовжений.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, на надання письмового відзиву на позов. Усно пояснив, що підставою для відшкодування збитків є факт вчинення винною особою адміністративного правопорушення. Утім, постановою Балаклавського районного суду м.Севастополя від 12.04.2011 провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, на думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши прокурора, представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2011 старшим державним інспектором Євпаторійського територіального відділу Східно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (держрибоохорони) складений протокол №008849/99 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно помічника бригадира бригади №2 Риболовецького колгоспу „Путь Ильича” ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 /арк. с. 10/.

Як убачається з протоколу, ОСОБА_3 не забезпечив достовірного ведення журналу обліку виловлених водних живих ресурсів та зазначив в ньому /арк. с. 16/ і в квитанції №1043 про здачу риби від 07.02.2011 /арк. с. 14/, що вага виловленої (переданої) риби луфар складає 240 кг. Однак, контрольним зважуванням встановлено, що фактична вага даної риби 301 кг, тобто різниця між фактичною вагою та вагою, заявленою в журналі та квитанції №1043, склала 61 кг.

На підставі Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушень правил рибальства та охорони водних живих ресурсів, затвердженої спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.07.2004 №248/273, уповноваженою особою провідним іхтіологом відділу іхтіології Євпаторійського територіального відділу Східно-Чорноморської держрибоохорони розрахований розмір збитків, нанесених рибному господарству внаслідок порушення правил рибальства РК „Путь Ильича”, який склав 17547,76 грн /арк. с. 12/.

Вищенаведене стало підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 361 Закону України „Про прокуратуру” передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави.

Відповідно до статті 13 Конституції України, статей 3, 4, 6 Закону України „Про тваринний світ”, статті 39 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” обєкти тваринного світу (в тому числі риби, ссавці, членистоногі, молюски та інші) знаходяться під охороною держави та належать до ресурсів загальнодержавного значення.

Абзацом четвертим пункту 3 Положення про державний комітет рибного господарства України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №42 від 24.01.2007, визначено, що одним із основних завдань Держкомрибгоспу України є здійснення державного управління, регулювання та контролю у сфері охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів.

Відповідно до пункту 4.2 Положення про Східно-Чорноморське державне басейнове управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства /арк. с. 30-34/ на Східно-Чорноморську держрибоохорону покладено контроль за ловом (добуванням) водних живих ресурсів, за станом їх запасів, дотриманням положень і правил з їх охорони та регулювання рибальства. Тому саме цей орган має представляти інтереси держави в спірних правовідносинах.

Отже, подача прокурором даного позову в інтересах держави в особі Східно-Чорноморського державного басейнового управління і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства є правомірною.

Статтею 5 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно зі статтею 34 Закону України „Про тваринний світ” користувачі обєктами тваринного світу в установленому законодавством порядку зобовязані додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків використання обєктів тваринного світу, а також використовувати тваринний світ у способи, що не допускають порушення цілісності природних угруповань і забезпечують збереження тварин, яких не дозволено використовувати.

Відповідно до пунктів 9.9.2, 9.9.3 Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 08.12.1998 №164, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 09.03.1999 за №147/3440, забороняється зберігати обєкти промислу, невраховані чи заборонені до вилову, частини їхнього тіла, а також приймати (здавати) виловлені обєкти одного виду під іншою назвою або без видової назви; вести неточно облік та подавати неточні звітні облікові дані про райони та обєкти промислу, обсяги вилучення водних живих ресурсів та заготівлю ікри.

Стаття 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” покладає на підприємства, установи, організації та громадян обовязок відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 1172 Цивільного кодексу України унормовано, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на будь-яку форму права і за яку чинним законодавством передбачена відповідальність.

Визначення особи як правопорушника нероздільно повязано з необхідністю доведення наявності причинно-наслідкового звязку між винною дією особи та настанням негативних наслідків.

Вина є умовою відповідальності за правопорушення, тобто винною дією є невиконання, неналежне виконання або відмова від виконання зобовязання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного звязку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У даному випадку прокурор та позивач мають довести наявність протиправної поведінки відповідача, шкідливого результату такої поведінки (шкоди) і причинного звязку між протиправною поведінкою боржника і шкодою, а відсутність вини у заподіянні шкоди, має доводити відповідач.

Відповідачем надана постанова Балаклавського районного суду міста Севастополя від 12.04.2011 про закриття провадження у справі №3-624/11 про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 85 КУпроАП відносно ОСОБА_3 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення /арк. с. 64/.

Виходячи з положень частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, дане судове рішення є обовязковим для суду щодо фактів, які ним встановлені і мають значення для вирішення спору.

Зазначеним рішенням встановлена відсутність самої події і складу адміністративного правопорушення. Тобто прокурором і позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтується позовна вимога про відшкодування збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушень працівником відповідача правил рибальства та охорони водних живих ресурсів.

Натомість відповідачем доведено не лише відсутність у діях ОСОБА_3 вини як однієї зі складових адміністративного правопорушення, а й усього складу адміністративного правопорушення та самої події.

Виходячи з принципів належності та допустимості доказів у господарському процесі (статті 32-34 ГПК України), суд відхиляє доводи прокурора та позивача, які випливають з постанови про порушення дисциплінарного провадження від 19.05.2011 /арк. с. 63/ стосовно того, що старший державний інспектор Євпаторійського територіального відділу Східно-Чорноморського державного басейнового управління і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства Сухий Андрій Павлович у протоколі №008849/99 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 невірно кваліфікував вчинене останнім правопорушення, що, в свою чергу, спричинило закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, позивач не довів факту порушення відповідачем (працівником відповідача) правил рибальства та охорони водних живих ресурсів та заподіяння цим правопорушенням шкоди (збитків) рибному господарству.

За викладених обставин позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити.

Суддя підпис В.О.Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

06.06.2011.