Рішення № 16936341, 20.06.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2011 р.Справа № 5013/517/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/517/11

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Інвестиційна компанія "Айко"

до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 5210,04 грн.,

присутні представники сторін:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 55 від 30.03.2011 року;

відповідача - не був присутній.

Відкрите акціонерне товариство "Інвестиційна компанія "Айко" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 5210,04 грн., з яких: 3785,18 грн - грошова сума згідно п. 2.1 Договору; 788,14 грн - грошова сума згідно п. 2.5 Договору; 495,81 грн - втрати від інфляції; 140,91 грн - три відсотки річних.

Відповідач відзиву на позовну заяву, пояснень по суті спору або клопотань господарському суду не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення йому поштового відправлення № 0033819 (т. 2 а.с. 1) з ухвалою суду від 25.05.11 про відкладення розгляду справи до 20.06.2011.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, господарський суд встановив, що позов є обгрунтованим за наступних обставин.

01.04.2009 року між відкритим акціонерним товариством "Інвестиційна компанія "Айко" (Сторона 1) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Сторона 2) укладено договір про спільне використання приміщень, за умовами якого сторони домовились про спільне, платне використання нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно п. 2.1. Договору, Сторона 2 сплачує Стороні 1 щомісячно грошову суму у розмірі 1179,30 грн для подальшого розрахунку з третіми особами та компенсації витрат по утриманню нежитлового приміщення.

Згідно п. 2.2. Договору, Сторона 2 сплачує суму визначену в п. 2.1. даного Договору не пізніше 02 числа наступного за звітним місяця, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Сторони 1.

Пунктами 2.4.- 2.6. Договору встановлено, що плата за комунальні послуги (теплову енергію і вивіз сміття) та строки її здійснення встановлюються на підставі договорів на обслуговування Сторони 2, укладених з комунальними підприємствами, що вказані у п. 1.2. цього Договору.

Оплата за електроенергію та спожиту воду здійснюється пропорційно установленій потужності електроприладів та чисельності працівників Сторони 2 за показниками загальних лічильників. Розрахунки за електроенергію та спожиту воду Сторона 2 здійснює з Стороною 1 у відповідності до наданих рахунків шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Сторони 1.

Плату за електроенергію та воду Сторона 2 здійснює на протязі 3-х днів з моменту надання Стороною 1 рахунку.

Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 25.12.2009 року (п. 5.1. Договору).

У поясненні наданому представником позивача повідомлено про те, що під час укладення договору про спільне використання приміщення від 01.04.2009 року сторонами підписано акт прийому-передачі приміщення, однак вказаний акт в матеріалах справи відсутній з тих підстав, що 23.06.2010 року сталася пожежа, яку ліквідовано пожежно-рятувальною службою 23.06.2010 року. Проте, залиттям водою приведено у непридатність документи за 2006, 2007, 2008, 2009 роки, що підтверджується світлокопією акта від 23.06.2010 та світлокопією листа відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності Кіровоградського міського управління Державного пожежного нагляду від 30.06.2010 року № 01-24/4283. Сторонами укладено новий договір про спільне використання приміщення у 2010 році, який діяв до 31.12.2010 року. Під час передачі приміщення відповідачем повернуто ключі від приміщення, проте акт прийому - передачі фізична особа - підприємець ОСОБА_1 відмовився підписати.

Позивач виставляв відповідачу рахунки на сплату витрат по утриманню нежитлового приміщення та відшкодування витрат вказаних у п.п. 2.1 ,2.5. Договору (том 1 а.с. 14 - 40).

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, компенсацію витрат по утриманню нежитлового приміщення та компенсацію витрат на оплату електроенергії та спожитої води здійснив лише частково. Часткова оплата підтверджується банківськими виписками (том 1 а.с. 41 - 43). Зокрема, відповідач вніс платежі по утриманню приміщення в розмірі 6645,92 грн - 01.09.09 та в розмірі 182,60 грн - 01.06.09, а також вніс платежі за електроенергію та воду в розмірі 29,29 грн та 514,61 грн - 15.05.09; 91,87 грн та 1158,36 грн. - 15.09.09.

Позивач надіслав відповідачу повторно листа № 86 від 17.09.2009 року з вимогою сплатити заборгованість з витрат по утриманню нежитлового приміщення та витрат на оплату електроенергії та спожитої води.

Заборгованість відповідача по договору про спільне використання приміщень від 01.04.2009 року за період з 01.05.2009 року до 01.01.2010 року становить 3 785,18 грн., що підтверджується обгрунтованим розрахунком позивача (том 1 а.с. 75).

За розрахунками позивача за відповідачем рахується заборгованість з витрат на оплату електроенергії та спожитої води, яка за період з 15.04.2009 року по 15.12.2009 року становить 788,14 грн. (том 1 а.с. 76).

При вирішенні спору господарський суд виходить з наступних положень законодавства.

Правилами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, що передбачено ст. 204 ЦК України.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

З огляду на зазначені норми договір про спільне використання приміщень від 01.04.2009 року є обов'язковим до виконання сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

На підставі викладеного та умов договору вимоги про стягнення 3785,18 грн. заборгованості по утриманню нежитлового приміщення та 788,14 грн. заборгованості на оплату електроенергії та спожитої води, підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Позивач обчислив інфляційні втрати за період з січня 2010 року по березень 2011 року у загальній сумі 495,81 грн.

Однак, за розрахунком господарського суду інфляційні втрати з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з січня 2010 року по березень 2011 року на суму заборгованості в розмірі 3785,18 грн. становлять 482,04 грн., тобто меншу суму.

Отже, вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню частково на суму 482,04 грн.

Позивач правомірно нарахував три проценти річних в розмірі 140,91 грн. за період з 01.01.2010 року по 30.03.2011 року на суму заборгованості в розмірі 3785,18 грн. (том 1 а.с. 135), тому ця вимога підлягає задоволенню.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі на державне мито в сумі 102,00 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій, відповідач допустив прострочення виконання свого грошового зобов'язання.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (25028, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь відкритого акціонерного товариства "Інвестиційна компанія "Айко" (25006, м. Кіровоград, вул. К.Маркса, буд. 31/36, ідентифікаційний код 13751877):

заборгованість по утриманню нежитлового приміщення в розмірі 3785,18 грн., заборгованість з оплати електроенергії та спожитої води в розмірі 788,14 грн.; втрати від інфляції в розмірі 482,04 грн.; три проценти річних в розмірі 140,91 грн., а також судові витрати на державне мито в сумі 102,00 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.А. Змеул

Повне рішення

складено 23.06.11