Рішення № 16936229, 15.06.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2011 р.Справа № 5013/710/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/710/11

за позовом: приватного підприємства "Агрохім", м. Кіровоград

до відповідача: селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1, с. Новоградівка Бобринецького району Кіровоградської області

про стягнення 51 751,15 грн.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 27.07.10 р.;

від відповідача - ОСОБА_1, керівник;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 15.01.11 р.;

від відповідача - ОСОБА_4, довіреність № б/н від 11.10.10 р.

Приватне підприємство "Агрохім" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_1" втрат від інфляції в розмірі 4544,21 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 27 120,55 грн., штрафу в розмірі 20 289,94 грн. та пені в розмірі 14 066,70 грн.

10.06.11 р. на адресу господарського суду Кіровоградської області надійшла заява про зменшення позовних вимог № 28/06-11 від 09.06.11 р., згідно якої позивач просить стягнути з фермерського господарства "ОСОБА_1" на користь приватного підприємства "Агрохім" боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 4544,21 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 12 850,30 грн., штрафу в розмірі 20289,94 грн. та пені в розмірі 14066,70 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що зменшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить до процесуальних прав позивача, а також те, що зазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд приймає зменшення розміру позовних вимог та розглядає вимоги позивача в редакції заяви № 28/06-11 від 09.06.11 р. (а.с. 28-29).

Згідно письмових заперечень на позовну заяву, відповідач позовні вимоги не визнає та вважає їх такими, що суперечать чинному законодавству. Посилаючись на норми ст. 61 Конституції України, ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідач вважає, що пеня є єдиним видом санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а тому нарахування позивачем штрафу, відсотків за користування чужими коштами та інфляційних втрат є безпідставним (а.с. 26-27, 60).

Розглянувши наявні матеріали справи, подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

01.03.06 р. між приватним підприємством "Агрохім" (далі - Продавець) та фермерським господарством "ОСОБА_1" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу № 20ТК/03-06 (далі - Договір, а.с. 15-16).

Відповідно до умов Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товари (насіння, засоби захисту рослин, ПММ), згідно з специфікацією та на умовах, визначених у додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти згадані товари та сплатити за них грошову суму у розмірі та в порядку, що передбачені цим Договором та відсотки за користування товарним кредитом (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору сторони домовились, що ціна, асортимент, кількість, одиниця виміру товару вказується в специфікаціях.

У розділі 2 Договору сторони обумовили умови, строк та порядок придбання товару.

Так, відповідно до п.п. 2.1.-2.2. Договору, сторони домовились, що товар передається Покупцю на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу. Передача товару Покупцеві здійснюється на складі Продавця, що розташований за адресою: м. Кіровоград, вул. Комарова, 74.

Продавець вважається таким, що виконав свій обов'язок по передачі товару Покупцю з моменту надання товару в розпорядження Покупця на підставі видаткової накладної.

В пунктах 3.1.-3.3. Договору сторони встановили, що ціна товару за цим Договором визначається у гривнях і є вільною.

Оплата за товар здійснюється у національній валюті України ( у гривнях) в сумі, яка вказана у відповідних Додатках до цього Договору, скоригованою на добуток множення суми, вказаної у відповідних Додатках на пропорцію між офіційним курсом НБУ долару США до гривні на дату оплати і курсом на дату підписання цього Договору. В разі, якщо офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату оплати товару дорівнює або є меншим офіційного курсу НБУ долара США до гривні на дату відвантаження такого товару, Покупець зобов'язується у розрахунку ціни такого товару для цілей його оплати використовувати офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату відвантаження такого товару.

Відсотки за користування товарним кредитом встановлюються в розмірі 19% річних.

Сума відсотків за користування товарним кредитом оплачується разом із оплатою загальної суми Договору та обчислюється за формулою, вказаною у п. 3.4. Договору.

Згідно п. 3.5. Договору нарахування відсотків за користування товарним кредитом починається з моменту отримання товару Покупцем і завершається після повної оплати вартості товару Покупцем.

Кінцева загальна сума Договору розраховується за формулою, вказаною в п. 3.6. Договору.

Відповідно до п. 3.7. Договору, оплата кінцевої загальної суми Договору здійснюється Покупцем на умовах відстрочки платежу до 01.09.2006 року.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення підписів печатками. Договір діє протягом двох років з моменту його укладення, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 4.1. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками позивача та відповідача.

Сторонами укладено Додаткові угоди до Договору № 1 від 01.06.07 р., № 2 від 20.09.07 р. та № 3 від 31.07.08 р., відповідно до умов яких наступні пункти Договору викладено в новій остаточній редакції:

"3.3. Відсотки за користування товарним кредитом встановлюються в розмірі 50% річних.

3.7. Оплата кінцевої загальної суми Договору здійснюється Покупцем до 15.08.2008 року.

4.1. Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення підписів печатками. Договір діє з моменту його укладення і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором" (а.с. 18 зв. бік, 19).

Згідно Специфікацій на товар, що є відповідно Додатками № 1 та № 2 до Договору та його невід'ємними частинами, сторони домовились про поставку товару, визначеного в Специфікаціях, на умовах оплати згідно п.п. 3.2.-3.9. Договору та шляхом самовивозу зі складу Продавця (а.с. 17-18).

Згідно Специфікації № 1 до Договору сторони домовились про поставку товару на загальну суму 138 097,69 грн., згідно Специфікації № 2 - на загальну суму 13082,52 грн.

Специфікації № 1 та № 2 до Договору підписані повноважними представниками Продавця та Покупця, скріплені круглими печатками сторін.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виконання позивачем умов Договору щодо поставки товару та неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо його оплати встановлено рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07.07.09 р. у справі № 15/63 (а.с. 11-13).

03.11.09 р. господарським судом на виконання рішення від 07.07.09 р. у справі № 15/63 видано відповідний наказ (а.с. 14).

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки, стверджує позивач, рішення суду у справі № 15/63 органами державної виконавчої служби в примусовому порядку було виконано лише 13.08.10 р., що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 16.08.10 р. (а.с. 32), відповідач зобов'язаний здійснити сплату на користь позивача інфляційних нарахувань, штрафу, пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та відсотків за користування товарним кредитом за період після прийняття господарським судом рішення у справі № 15/63, тобто з 08.07.09 р. по 13.08.10 р., та з урахуванням суми основного боргу, що була встановлена рішенням суду у справі № 15/63 в розмірі 61 408,21 грн. (а.с. 11-13).

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 4544,21 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 12850,30 грн., штраф у розмірі 20289,94 грн. та пеню в розмірі 14066,70 грн.

Пунктом 6.3. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасного здійснення розрахунку за товар Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю штраф в розмірі 30% від суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що розраховується від суми заборгованості за кожен день прострочення здійснення Покупцем розрахунків та відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 19% річних.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Зважаючи на норми чинного законодавства України та умови Договору, позивачем цілком обґрунтовано нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 4 544,21 грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами (19%) в сумі 12 850,30 грн. (а.с. 31).

При цьому, господарський суд не погоджується з запереченнями відповідача в цій частині.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Сплата індексу інфляції та процентів річних не є сплатою штрафних санкцій, це спеціальні правові наслідки прострочення боржником виконання грошових зобов'язань.

Вказані нарахування є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Оскільки, відповідно до змісту ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, позивачем здійснено нарахування індексу інфляції та 19% річних за період з 08.07.09 р. по 13.08.10 р. (до дати фактичного виконання грошового зобов"язання) у відповідності до вимог чинного законодавства України.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання та має триваючий характер, тобто нарахування пені здійснюється за кожний день прострочення.

Виходячи з кваліфікуючих ознак даного виду неустойки, враховуючи, що розрахунок пені в сумі 14 066,70 грн. (а.с. 31) відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, однією з кваліфікуючих ознак штрафу є його обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Вказуючи на заборгованість відповідача в сумі 61 408,21 грн. позивачем з посилання на пункт 6.3. Договору нараховано штраф в сумі 20289,94 грн..

В судовому засіданні предствник позивача, як на підставу нарахуння ним штрафу за період з 08.07.2009 р. по 13.08.10 р. зазначив саме невиконання відповідачем грошового зобов'язання після прийняття рішення суду у справі № 15/63 до фактичного погашення відповідачем суми основного боргу - 61 408,21 грн. (18.08.10 р.).

Однак, такі вимоги позивача не ґрунтуються на умовах Договору, оскільки за умовами Договору сплата відповідачем штрафу ставиться в залежність від факту несвоєчасного здійснення відповідачем розрахунку за отриманий від позивача. При цьому така санкція є одноразовою, тобто такою, що не ставиться в залежність від періоду, за який прострочено виконання грошового зобов"язання.

Оскільки позивачем, на підставі п.6.3 Договору, за несвоєчасне здійснення розрахунку за отриманий Товар в сумі 61 408,21 грн. рішенням у справі № 15/63 стягнуто з відповідача (а.с. 11-13), вимоги позивача у даній справі про стягнення з відповідача штрафу за прострочення розрахунку за Товар, зокрема, в період після прийняття господарським судом рішення у справі № 15/63, є безпідставним. Одноразова санкція передбачає застосування до боржника передбачений Договором штраф лише один раз. Подвійна сплата штрафу на підставі п. 6.3. Договору суперечить, як умовам самого Договору, так і нормам чинного законодавства.

Згідно ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що штраф є одноразовою санкцією та те, що за рішенням господарського суду від 07.07.09 р. у справі № 15/63 з відповідача за несвоєчасне здійснення розрахунку стягнуто штраф у розмірі визначеному Договором (30 %) виходячи із суми несвоєччасного здійснення розрахунку за Товар отриманий в сумі 61 408,21 грн., вимоги позивача в цій частині є такими, що не ґрунтуються на законі та умовах Договору, а тому є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині позовних вимог про стягнення штрафу позивачу слід відмовити.

При цьому, господарським судом враховано, що підставою пред"явленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафу, позивач зазначив невиконання відповідачем суми основного боргу (61 408,21 грн.) після рішення господарського суду у справі № 15/63, тобто за період 3 08.07.2009 р. по 13.08.2010 р., у зв"язку з чим господарський суд вважає, що підставою пред"явленої вимоги про стягнення штрафу у даній справі є інша підстава ніж у справі № 15/63.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 14.06.11 р. оголошувалась перерва до 15.06.11 р. о 15 год. 30 хв.

Керуючись ст. ст. 35, 49, 77, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 (27251, с.Новоградівка, Бобринецького району р/р 26003052901098 в „Приватбанк” м. Бобринець МФО 323583 код 30898817) на користь приватного підприємства „Агрохім” (25009, м. Кіровоград вул. Комарова 74, р/р 26005000001002 в ПАТ "Креді Агріколь Банк" м. Київ, МФО 300614, код 23694198 ) заборгованість в сумі 31 461, 21 грн., з яких: 4 544, 21 грн. - інфляційні втрати, 12 850,30 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами, 14 066, 70 грн. - пеня, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 314,61 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 143,96 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Суддя Л.С. Коротченко

Повне рішення складено - 20.06.2011 року.