Рішення № 16936100, 24.06.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2011 р.Справа № 5013/709/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Агрохім"

до: селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3

про стягнення 23403,68 грн.,

представники сторін: позивача - ОСОБА_1., довіреність від 27.07.10; відповідача - ОСОБА_2., довіреність б/н від 11.10.10, були присутні в судовому засіданні 15.06.11 та 20.06.11.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 20.06.11 і до 24.06.11 о 14 год. 30 хв., про що представникам сторін повідомлено під розпис (а.с. 60). Після перерви представники сторін в судове засідання 24.06.11 не з'явилися.

Приватне підприємство "Агрохім" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з фермерського господарства "ОСОБА_3" втрати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1586,49 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 9609,09 грн., штраф у розмірі 7206,81 грн. та пеню в розмірі 5001,29 грн. в зв'язку з неналежним виконанням договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу № 40а/05-08 від 05.05.2008 року.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 04.05.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5013/709/11.

Відповідач позовні вимоги відхилив, зазначивши що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. При цьому відповідач посилається на те, що позивач намагається вже втретє покарати відвпоідача за одне й те саме правопорушення - несвоєчасне виконання грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу № 40а/05-08 від 05.05.2008 року. Також відповідач подав господарському суду заяву від 17.06.2011 року про застосування строків позовної давності та реалізації господарсько-правової відповідальності при вирішенні справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив наступне.

В силу частини 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

До позовної заяви позивачем додано копію рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.06.2009р. по справі №16/76 із якого слідує, що у травні 2009 року приватне підприємство "Агрохім" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_3" про стягнення основного боргу в розмірі 34 036, 96 грн., штрафу в розмірі 6431,51 грн., відсотків за користуванням товарним кредитом в розмірі 7 952, 05 грн., відсотків за користуванням чужими коштами в розмірі 5 749, 58 грн. та пені за прострочення виконання зобовязань в розмірі 3 449, 75 грн. (з урахуванням заяви про уточнення ціни позову та позовних вимог).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. від 30.06.2009р. по справі № 16/76 позов задоволено частково. Стягнуто з СФГ "ОСОБА_3" на користь ПП "Агрохім" 40 920, 55 грн. суми заборгованості, в тому числі: 21 438, 36 грн. основного боргу, 3 215, 00 грн. штрафу, 5 749, 58 грн. відсотків за користування чужими коштами, 2 565, 56 грн. пені, 7 952, 05 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 576, 20 грн. державного мита та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

У розгляді зазначеного спору у справі № 16/76 брали участь приватне підприємство "Агрохім" та фермерське господарство "ОСОБА_3".

У даній справі № 5013/709/11 беруть участь ті самі сторони, тому факти, встановлені рішенням господарського суду у справі № 16/76, мають преюдиціальне значення, не мають доводитися знову при вирішенні спору в справі № 5013/709/11.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. від 30.06.2009р. по справі №16/76 встановлені наступні факти.

"05.05.2008 року між приватним підприємством "Агрохім" (надалі - продавець) та фермерським господарством "ОСОБА_3" (надалі - покупець) укладено договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу № 40а/05-08 (надалі - договір №40а/05-08 від 05.05.2008 року).

Сторонами погоджено предмет договору, умови, строки та порядок придбання товару, його ціну та умови оплати.

Відповідно до пунктів 1.1., 2.2. договору №40а/05-08 від 05.05.2008 року продавець зобов'язується передати покупцю у власність товари, згідно з специфікаціями та на умовах визначених у додатках до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товари та сплатити за них грошову суму у розмірі та порядку, що передбачені цим договором та відсотки за користування товарним кредитом. Сторони домовилися, що під датою передачі товару розуміють дату складання видаткової накладної.

Згідно пунктів 3.3., 3.7. договору №40а/05-08 від 05.05.2008 року відсотки за користування товарним кредитом встановлюються в розмірі 40 % річних. Оплата за товар здійснюється покупцем до 20.09.2008 року.

Пунктом 4.1. договору №40а/05-08 від 05.05.2008 року передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами, діє протягом двох років з моменту його укладення, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору №40а/05-08 від 05.05.2008 року та додатку до нього №1 від 05.05.2008 року (специфікація на товар) передано, а відповідачем прийнято обумовлений товар на загальну суму 21438,36 грн., що підтверджується видатковою накладною №АХ-0000813 від 22.05.2008 року та довіреністю №018144 від 22.05.2008 року.

Однак, відповідач на виконання умов п. 3.7. договору №40а/05-08 від 05.05.2008 року не здійснив плату за отриманий товар в сумі 21438,36 грн.

Таким чином, сума заборгованості складає 21438,36 грн."

Факт укладення між приватним підприємством "Агрохім" та фермерським господарством "ОСОБА_3" договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу № 40а/05-08 від 05.05.2008 року та передачі у власність відповідача товару встановлені рішенням господарського суду від 30.06.2009р. по справі № 16/76, а також поданими позивачем доказами - зазначеним договором, видатковою накладною № АХ-0000813 від 22.05.08, довіреністю від 22.05.08 ЯНХ № 018144.

За п. 1.1. договору №40а/05-08 продавець зобовязується передати покупцю у власність товари, згідно з специфікацією та на умовах визначених у додатках до цього договору, які є невідємною частиною цього договору, а покупець зобовязується прийняти згадані товари та сплатити за них грошову суму у розмірі та порядку, що передбачені цим договором та відсотки за користування товарним кредитом.

Відповідно з договором позивач передав у власність відповідача соняшник НК-Мелдімі в кількості 8,00 п.о., соняшник Флексісол у кількості 10,00 п.о., соняшник Артимис у кількості 6,00 п.о. на суму 21 438,36 грн., що підтверджується видатковою накладною №АХ-0000813 від 22.05.08р. та довіреністю ЯНХ № 018144 від 22 травня 2008 р.

Пунктом 2.2. договору №40а/05-08 сторони передбачили, що у цьому договорі під датою передачі товару розуміють дату складання видаткової накладної.

Згідно п. 3.7. договору №40а/05-08 оплата за товар здійснюється покупцем наступним чином: 21 438, 36 грн. в т. ч. ПДВ 3 573, 06 грн. до 20 вересня 2008р.

Господарський суд Кіровоградської області у рішенні по справі № 16/76, керуючись ст. ст. 67, 179, ч. 2 ст. 216, ст. 230, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. ст. 546, 549, 625, 655, 694, 695 Цивільного кодексу України, задовольнив позовні вимоги ПП "Агрохім" частково, стягнувши з СФГ "ОСОБА_3" 21 438, 36 грн. основного боргу, 5 749, 58 грн. відсотків за користування чужими коштами за період з 20.09.08р. по 15.05.09р., 7 952, 05 грн. відсотків за користування товарним кредитом за період з 18.06.08р. по 22.05.09р., 2 565, 56 грн. пені за період з 20.09.08р. по 20.03.09р.

Позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 6431,51 грн. господарський суд задовольнив частково, зменшивши розмір стягуваного штрафу до 3215,00 грн.

Отже, рішенням господарського суду у справі №16/76 до відповідача вже була застосована відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді штрафу в розмірі 30% від суми боргу - стягнуто штраф у розмірі 3215,00 грн.

Господарський суд виходить з того, що пунктом 6.3. договору №40а/05-08 встановлено, що у випадку несвоєчасного здійснення розрахунку за товар покупець зобовязаний сплатити продавцю штраф в розмірі 30% від суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що розраховується від суми заборгованості за кожен день прострочення здійснення покупцем розрахунків та відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 40% річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно приписів частин 1-2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, штраф, на відміну від пені, не обчислюється за кожен день прострочення виконання зобов'язання, а обчислюється одноразово у відсотках від суми невиконаного зобов'язання.

У даній справі суд дійшов до висновку про те, що штраф повторному стягненню з відповідача не підлягає. Розрахунок штрафу відхиляється як безпідставний, тому позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7206,81 грн. залишається без задоволення.

Позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково в розмірі 1182,34 грн. з огляду на наступне.

У відповідності до частини 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За умовами пункту 6.4. договору №40а/05-08 сторони домовилися, що нарахування неустойки, відсотків за користування чужими коштами здійснюється з дати прострочення умов оплати до дати виконання винною стороною зобов'язань в межах позовної давності, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.2. договору №40а/05-08 сторони встановили, що строк позовної давності по вимогам, що випливають з даного договору, є договірним та становить 3 роки.

В силу частини 1 статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно правил статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно правил статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сторони не подали суду доказів укладення в письмовій формі договору про збільшення спеціальної позовної давності до вимог про стягнення саме неустойки (штрафу, пені). Пунктом 7.2. договору №40а/05-08 не передбачено, що між сторонами було досягнуто згоди про збільшення спеціальної позовної давності тривалістю в один рік до вимог про стягнення конкретно неустойки (пені, штрафу).

Отже, пеня та відсотки за користування чужими коштами мають обчислюватися з дати прострочення оплати до дати виконання винною стороною зобов'язань в межах позовної давності, встановленої законом.

Відповідач допустив прострочення виконання свого грошового зобов'язання про сплату 21 438, 36 грн. основного боргу за товар з 20.09.2008 року.

Із постанови державного виконавця відділу ДВС Бобринецького районного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 16.08.2010 вбачається, що заборгованість за наказом № 16/76 від 05.10.2009 (в тому числі 21 438, 36 грн. основного боргу) сплачено платіжним дорученням № 289 від 13.08.2010. При цьому факт надходження коштів від відділу державної виконавчої служби позивач засвідчив випискою банку з рахунку від 13.08.2010 (а.с. 17).

До вирішення спору по суті відповідач подав господарському суду заяву від 17.06.2011 року про застосування строків позовної давності та реалізації господарсько-правової відповідальності при вирішенні справи.

Стосовно застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, пов'язаних з триваючими порушеннями зобов'язання, у тому числі про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, то суд виходить з наступного.

В силу приписів пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, що передбачено частиною 5 ст. 261 ЦК України.

Як встановлено частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В даному випадку пеня стягується у відсотках (дві облікові ставки НБУ) від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, тому строк позовної давності (тривалістю один рік) починається для кожної вимоги про сплату пені окремо за кожний прострочений день до дати виконання винною стороною зобов'язань за договором купівлі-продажу.

У поданому позивачем розрахунку пеня обчислена позивачем за період з 01.07.09 по 13.08.10.

Позов поданий 29.04.11, тому пеня може бути стягнена в межах позовної давності в один рік за період з 29.04.10 по 13.08.10.

Господарським судом відхиляється поданий позивачем розрахунок пені як неправомірний, а пеня обчислюється судом за період прострочення відповідачем сплати коштів з 29.04.10 по 13.08.10, за який пеня становить 1182,34 грн.

Підлягають стягненню з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 40% річних, що нараховані на основний борг за період з 01.07.09 по 13.08.10, що становить 9609,09 грн., тобто вимогу в цій частині позову слід задовольнити виходячи з наступного.

У відповідності до приписів статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 40 % річних, встановлених договором.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.06.2009р. по справі № 16/76 стягнуто з СФГ "ОСОБА_3" на користь ПП "Агрохім" 40 % відсотків за користування чужими коштами за період з 20.09.08 по 15.05.09, а в даній справі відсотки стягуються за період з 01.07.09 по 13.08.10.

Встановлені договором купівлі-продажу (пункт 6.3.) відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 40 % є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто, зазначені відсотки не є неустойкою (штрафом, пенею), тому до вимог про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 40 % застосовується загальна позовна давність тривалістю три роки.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а встановлені проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Господарським судом відхиляється поданий позивачем розрахунок втрат від інфляції який місить арифметичні помилки. Втрати позивача від інфляції на суму 21438,36 грн. боргу за період липень 2009р. - липень 2010р. слід обчислювати, виходячи з встановленого індексу інфляції за кожен місяць, сумарний індекс інфляції за цей період становить 106,6533. Виходячи з цих розрахунків вимога про стягнення втрат від інфляції підлягає задоволенню частково на суму 1426,37 грн.

Господарським судом відхиляються як безпідставні заперечення відповідача проти пені, втрат від інфляції та 40 % річних за користування чужими грошовими коштами, як безпідставні з огляду на зазначені вище обставини, оскільки за умовами укладеного сторонами договору купівлі-продажу пеня та відсотки за користування чужими коштами мають обчислюватися з дати прострочення оплати до дати виконання винною стороною зобов'язань в межах позовної давності. Втрати позивача з урахуванням встановленого індексу інфляції боржник має компенсувати за весь час прострочення.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на державне мито справі та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Агрохім" (25009, м. Кіровоград, вул. Комарова, 74, ідентифікаційний код 23694198):

втрати від інфляції в сумі 1426,37 грн; 40 % річних в сумі 9609,09 грн; пеню в сумі 1182,34 грн;

судові витрати у справі на державне мито в розмірі 122,53 грн та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 123,56 грн.

У решті позову відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.А. Змеул

Повне рішення

складено 29.06.11