Рішення № 16935582, 08.06.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" червня 2011 р.Справа № 5013/859/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №5013/859/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Добробут", Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське

до відповідача: дочірнього підприємства "СП ОКТОПУС", м. Кіровоград

про стягнення 96316,00 грн

представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №36 від 17.05.2011 року;

від відповідача - участі не брав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Добробут" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою №37 від 17.05.2011 року про стягнення з дочірнього підприємства "СП ОКТОПУС" 96316,00 грн заборгованості, в тому числі: основного боргу в сумі 36000,00 грн, індексу інфляції в розмірі 57886,00 грн та 3% річних в сумі 2430,00 грн з покладенням на відповідача судових витрат.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про поворотну фінансову допомогу №17/ф від 07.11.2008 року.

В судовому засіданні 08.06.2011 року представник позивача позов підтримав повністю.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не подав, участь уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 32).

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, враховуючи, що явка уповноважених представників сторін обовязковою не визнавалась, а справу може бути розглянуто за наявними матеріалами, суд вирішує спір в даному судовому засіданні в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.11.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Добробут" (надалі - позикодавець) та дочірнім підприємством "СП ОКТОПУС" (надалі - позичальник) укладено договір про поворотну фінансову допомогу №17/ф (надалі - договір №17/ф від 07.11.2008 року, а.с. 9).

Відповідно до пункту 1.1 договору №17/ф від 07.11.2008 року позикодавець передає у власність позичальнику 416000,00 грн на вказаний строк, а позичальник зобов'язується повернути зазначену суму у встановлений термін.

Згідно положень пункту 2.1 договору №17/ф від 07.11.2008 року позичальник визнає борг в розмірі 416000,00 грн по відношенню до позикодавця та зобов'язується повернути вказаний борг в строк не пізніше 14.11.2008 року.

В пунктах 2.3, 2.4 договору №17/ф від 07.11.2008 року встановлено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві надану позику в повному розмірі до 14.11.2008 року в грошовій готівковій чи безготівковій формі.

Пунктом 2.5 договору №17/ф від 07.11.2008 року передбачено, що даний договір є безпроцентним.

Згідно пункту 6.1 договору №17/ф від 07.11.2008 року він вступає в силу після його підписання сторонами та діє до повного виконання його умов.

Договір №17/ф від 07.11.2008 року підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача.

Відповідно до положень статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір №17/ф від 07.11.2008 року за своєю правовою природою є договором позики, правовідносини за якими регулюються главою 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором №17/ф від 07.11.2008 року виконав належним чином та перерахував грошові кошти в сумі 416000,00 грн на рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №359 від 07.11.2008 року із призначеннями платежу "Зворотня фіндопомога згідно договору №17/ф від 07.11.2008 року" та випискою по банківському рахунку (а.с.10-11).

Натомість, відповідачем умови договору №17/ф від 07.11.2008 року належним чином не виконано, грошові кошти повернуто лише частково в сумі 380000,00 грн, про що свідчать виписки по банківському рахунку (а.с. 12-21). Залишок неповернутої суми становить 36000,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача 27.12.2010 року направлено претензію №66 від 27.12.2010 року з вимогою повернути надану фінансову допомогу в сумі 36000,00 грн, а також індекс інфляції в розмірі 54930,00 грн та 3% річних в сумі 2070,00 грн, що разом складає 93000,00 грн (а.с. 22-23). Зазначена претензія отримана відповідачем 04.01.2011 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 23 на звороті), однак вимоги, викладені в претензії залишенні відповідачем без задоволення.

За приписами частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання відповідачем умов договору №17/ф від 07.11.2008 року в частині повернення позивачу позики в розмірі 36000,00 грн та відновлення тим самим порушених майнових прав останнього на момент розгляду спору, сторонами господарському суду не надано.

Господарський суд враховує положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, зважаючи на дотримання позивачем у справі вимог вказаної процесуальної норми, вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Добробут" щодо стягнення з відповідача на користь позивача 36000,00 грн основного боргу є правомірними.

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 36000,00 грн боргу задовольнити повністю як обґрунтовано заявлені та не спростовані відповідачем.

Окрім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 57886,00 грн за період з 15.11.2008 року по 30.04.2011 року та 3% річних в сумі 2430,00 грн за період з 15.11.2008 року по 17.05.2011 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок індексу інфляції та 3% річних відповідає наведеній нормі та враховує строк, встановлений договором №17/ф від 07.11.2008 року, для повернення позики.

Позовні вимоги в частині стягнення 57886,00 грн індексу інфляції та 2430,00 грн 3 % річних підлягають задоволенню.

З огляду на викладені обставини, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 96316,00 грн заборгованості, в тому числі: основного боргу в сумі 36000,00 грн, індексу інфляції в розмірі 57886,00 грн та 3% річних в сумі 2430,00 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства "СП ОКТОПУС" (м. Кіровоград, вул. Шевченка, 18, кв. 12, ідентифікаційний код 30285705) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Добробут" (Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, вул. Автолюбителів, 5, ідентифікаційний код 30462236) 96316,00 грн заборгованості, в тому числі: основного боргу в сумі 36000,00 грн, індексу інфляції в розмірі 57886,00 грн та 3% річних в сумі 2430,00 грн, а також 963,16 грн державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання його повного тексту до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.М.Балик

Повне рішення складено - 09.06.2011 року.