Рішення № 16935577, 24.05.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2011 р.Справа № 5013/599/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №5013/599/11

за позовом: приватного підприємства "Ареал", Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Суботці, вул. 60 річчя Жовтня, 29

до відповідача: закритого акціонерного товариства спільно українсько-англійське підприємство з іноземними інвестиціями "Регіональний агропромисловий центр", м. Кіровоград, вул. Тімірязєва, 76

про застосування наслідків недійсності правочину, стягнення 62312,88 грн.,

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 04.04.2011р.;

від відповідача - адвокат ОСОБА_2, довіреність №5 від 04.05.2011 р.

Приватним підприємством "Ареал" подано позовну заяву про застосування наслідків недійсності правочину, а саме: стягнення з відповідача коштів у розмірі 45000,00 грн., що оплачені позивачем на виконання договору, визнаного рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.07.2007р. недійсним.

24.05.2011р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 62312,88 грн. заборгованості, з яких: 45000,00 грн. основного боргу, 3572,88 грн. 3% річних, 13740,00 грн. інфляційних збитків, з покладенням на відповідача судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема збільшити розмір позовних вимог.

За викладених обставин, заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та просить відмовити у їх задоволенні з тих підстав, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду про стягнення спірних коштів.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.01.2007р. між спільним українсько-англійським підприємством у формі закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Регіональний агропромисловий центр" та приватним підприємством "Ареал" укладено договір купівлі-продажу будівлі, за умовами якого продавець передав у власність покупцю нежитлову цегельну будівлю, загальною площею 1456,5 кв.м., що складається з майстерні - яка зазначена в плані під літерою "А", а покупець прийняв у власність та сплатив за неї 45000,00 грн.

Згідно п. 1.2. договору від 23.01.2007р. нежитлова будівля - приміщення майстерні, що відчужується за даним договором, знаходиться на території Суботцівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, садовий комплекс, автодорога Кіровоград-Знам'янка 724 км. + 760 м., та розташована на земельній ділянці, яка має бути оформлена у встановленому чинним законодавством порядку (а.с. 15-16).

Відповідно до пункту 2.1 договору продаж нежитлової будівлі за домовленістю продавця та покупця вчинено за 45000 грн., з яких покупець сплатив продавцю до підписання договору 21955 грн., а решту 23045 грн. покупець зобов'язується сплатити продавцю до 26.01.2007р.

Проведення розрахунків за придбаний об"єкт нерухомості в сумі 45000,00 грн. підтверджується банківською випискою (а.с.18, 46) та копіями квитанцій до прибуткового касового ордера ( а.с. 44 - 45), а також довідкою №02-68 від 26.01.2007р. (а.с. 17).

Як вбачається з матеріалів справи укладення та виконання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі здійснювалось після порушення, ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2004 р. провадження у справі № 10/140 про банкрутство закритого акціонерного товариства спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями "Регіональний агропромисловий центр".

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.07.2007р. у справі №2/194 визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі б/н від 23.01.2007р., підписаний між закритим акціонерним товариством спільним українсько-англійським підприємством з іноземними інвестиціями "Регіональний агропромисловий центр", м. Кіровоград та приватним підприємством "Ареал", с. Суботці Знам'янського району Кіровоградської області з моменту його вчинення. (а.с. 10-12).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2007 року та постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2008р. у справі №2/194 рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.07.2007р. залишено без змін.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину, одночасно з вимогою про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі б/н від 23.01.2007р. недійсним, сторонами не заявлялась.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як вбачається із положень п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Отже за наявності рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.07.2007р. у справі №2/194, яким, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі б/н від 23.01.2007р., вимоги позивача про застосування наслідків недійсності цього правочину та стягнення 45000,00 грн. є обгрунтованими.

Поряд з цим, господарський суд враховує позицію відповідача, який заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву просить застосувати позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позову у зв"язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З огляду на заяву відповідача судом має бути застосована позовна давність.

Позивач в своїх поясненнях зазначив, що останнім не порушено позовну давність, оскільки відповідно до фактичних обставин 18.07.2007р. господарським судом Кіровоградської області прийнято рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 23.01.2007р., яке оскаржено в апеляційному порядку з винесенням постанови від 17.10.2007р. та в касаційному порядку з винесенням постанови від 05.02.2008р.

18.07.2007р. позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області із заявою про перегляд рішення від 18.07.2007р. за нововиявленими обставинами, яке ухвалою суду від 20.08.2008р. залишено без змін.

На думку позивача право останього на звернення до суду з даним позовом виникло з моменту набрання законної сили ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2008р., тобто з 30.08.2008р. і триває до 30.08.2011р.

В силу вимог ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оцінюючи наявні матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що позивач довідався про порушення свого права з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.07.2007 р. у справі №2/194, тобто з 17.10.2007р. - з прийняття Дніпропетровським апеляційним господарським судом постанови у даній справі про залишення вказаного рішення без змін.

Таким чином на день пред'явлення позивачем даного позову станом на 15.04.2011 року позовна даність сплила.

Відповідно до ч.4 ст. 261 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Поряд з цим частина 5 цієї статті передбачає - якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Господарський суд враховує, що позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду від 18.07.2007 р. оскаржував його в касаційному порядку, а також звертався до господарського суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Дані обставини спричинили пропущення позовної давності позивачем з вимогою про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення 45000,00 грн.

Господарський суд вважає причини пропущення позовної давності поважними, тому порушене право підлягає захисту.

Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

В силу вимог ч. 3 цієї статті положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки укладений між сторонами договір купівлі-продажу будівлі від 23.01.2007 р. визнаний господарським судом недійсним, відповідач зобов"язаний повернути позивачу 45000,00 грн., які сплачені на виконання цього договору.

Отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 45000,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи спір в частині стягнення інфляційних втрат та 3 відсотків річних господарський суд враховує наступне.

Відповідно до положень ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов"язання відповідача щодо повернення позивачу 45000,00 грн. виникли з зв"язку з визнанням договору купівлі-продажу будівлі недійсним.

Статтями 216 та 1212 Цивільного кодексу України не визначено строку, протягом якого сторона має повернути контрагенту виконане за недійсним правочином.

Тому до зазначених правовідносин мають бути застосовані положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки ст. ст. 216, 1212 ЦК України не передбачають строку, протягом якого сторона має повернути контрагенту виконане за недійсним правочином, позивач не звертався з вимогою до відповідача про повернення сплачених за недійсним правочином 45000,00 грн., немає підстав для твердження про прострочення виконання відповідачем грошового зобов"язання.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з відповідача 3572 грн. 88 коп. - 3% річних та 13740,00 грн. інфляційних збитків є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Цивільного кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Визнати поважними причини пропущення позовної давності.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями "Регіональний агропромисловий центр" (м. Кіровоград, вул. Тімірязєва, 76, ідентифікаційний код 23690591) на користь приватного підприємства "Ареал" (Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Суботці, вул. 60 річчя Жовтня, 29, ідентифікаційний код 31960239) - 45000,00 грн., а також 450,00 грн. державного мита та 170,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя О.Б. Шевчук

Повне рішення складено: 30.05.2011р.