Рішення № 16935380, 01.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.11 Справа № 22/5009/2520/11

Суддя Ярешко О.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Декті” (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, буд. 60, к.551)

до відповідача Приватного виробничо-комерційного підприємства “Промізолкомплект” (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64, кв. 24)

про стягнення заборгованості за договором № 1 від 10.01.2008р. у розмірі 14 883,22 грн.

Суддя Ярешко О.В.

Представники:

від позивача: Ткачук І.О.- директор, протокол № 1 від 10.04.2005р.

ОСОБА_1- головний бухгалтер, довіреність № 3/2011 від 08.06.2011р.

від відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

11.05.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Декті”, м. Дніпропетровськ з позовною заявою до Приватного виробничо-комерційного підприємства “Промізолкомплект”, м. Запоріжжя про стягнення 12933,33 грн. боргу з урахуванням інфляції, 1146,53 грн. неустойки, 803,36 грн. 3 % річних, всього 14883,22 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.05.2011р. порушено провадження у справі № 22/5009/2520/11, судове засідання призначено на 08.06.2011р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення справи.

Ухвалою суду від 08.06.2011р. у звязку із неявкою відповідача та неподанням сторонами необхідних доказів, в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 01.07.2011р.

Представники позивача підтримали позовну заяву, яка обумовлена наступним. Згідно з договором № 1 на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.2008р. позивачем в період до 12.06.2008р. були надані відповідачу послуги з транспортно-експедиторського обслуговування відповідача на загальну суму 78737,80 грн. Факт надання позивачем і прийняття відповідачем зазначених послуг підтверджується актом приймання-передачі транспортно-експедиторських послуг (виконання робіт) № 141 від 12.06.2008р. У відповідності до п. 3.1. договору, відповідач повинен оплачувати послуги позивача, а також витрати і інші платежі, що здійснюються позивачем на користь відповідача, на умовах 100 % попередньої оплати на підставі виставленого позивачем рахунку на протязі 3-х банківських днів. Згідно з цим позивачем були виставлені відповідачу такі рахунки: № 8040101 від 01.04.2008р. на суму 35754,00 грн., № 8041501 від 15.04.2008р. на суму 9850,00 грн., № 8061105 від 11.06.2008р. на суму 35025,89 грн., № 8091902 від 19.09.2008р. на суму 662,32 грн., всього на суму 81292,21 грн. Відповідач здійснив часткову оплату отриманих послуг на загальну суму 71737,80 грн. Таким чином, частково несплаченим залишився рахунок позивача № 8061105 від 11.06.2008р., недоплачена сума складає 8892,09 грн. та повністю несплаченим залишився рахунок № 8091902 від 19.09.2008р. на суму 662,32 грн., всього несплачена сума послуг становить 9554,41 грн. Отже, позивач просить стягнути з відповідача 12933,33 грн. основного боргу з урахуванням інфляції, 1146,53 грн. неустойки та 803,36 грн. 3 % річних, всього 14 883,22 грн.

Представник відповідача в судове засідання 01.07.2011р. не зявився, витребувані судом матеріали не надані. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень ВАСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 10151936 від 07.06.2011р. адресою Приватного виробничо-комерційного підприємства “Промізолкомплект” є: 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64, кв. 24. Саме на цю адресу направлялась кореспонденція.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За клопотанням представників позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розгляд справи закінчено 01.07.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2008р. між ТОВ “Декті” (надалі експедитор) та ПВКП “Промізолкомплект” (надалі клієнт) був укладений договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, у відповідності до даного договору, експедитор зобовязується за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, повязаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Згідно із п. 3.1. договору, послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, які здійснені експедитором в інтересах клієнта та повязані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати на підставі виставленого експедитором рахунку в строк, передбачений п. 3.2. даного договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що клієнт сплачує рахунки експедитора протягом 3-х банківських днів з дати його оформлення з переводом вказаних у рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням засобів факсимільного та електронного звязку.

12.06.2008р. сторони склали акт приймання-передачі транспортно-експедиторських послуг (виконаних робіт) № 141 до договору № 1 від 10.01.2008р., у якому зазначено, що відповідач відповідно до рахунків: № 8061105 від 11.06.2008р., № 8040101 від 01.04.2008р., № 8041501 від 15.04.2008р. повинен перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 78737,80 грн., у т.ч. 5522,30 грн. Претензії між сторонами по якості та обєму наданих послуг (виконаних робіт) відсутні.

Позивачем відповідачу були виставлені рахунки: № 8040101 від 01.04.2008р. на суму 35754,00 грн., № 8041501 від 15.04.2008р. на суму 9850,00 грн., № 8061105 від 11.06.2008р. на суму 35025,89 грн., № 8091902 від 19.09.2008р. на суму 662,32 грн., всього на суму 81292,21 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 71737,80 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками (копії містяться в матеріалах справи).

На підставі викладеного, частково несплаченим залишився рахунок позивача № 8061105 від 11.06.2008р., недоплачена сума складає 8892,09 грн. та повністю несплаченим залишився рахунок № 8091902 від 19.09.2008р. на суму 662,32 грн., всього несплачена сума становить 9554,41 грн.

12.10.2010р. сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків, яким сторони узгодили, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 9554,41 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Статтею 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач в установлений договором строк, не здійснив оплату наданих позивачем послуг, чим порушив свої грошові зобовязання. Доказів оплати наявної заборгованості відповідач суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем у сумі 9554,41 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 12933,33 грн. боргу з урахуванням інфляції, яка нарахована на суму 8892,09 грн. за період з вересня 2008р. по лютий 2011р. та на суму 662,32 грн. за період з жовтня 2008р. по лютий 2011р.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем втрат від інфляції грошових коштів та встановлено, що позивачем не враховано за цей період місяці в яких була дефляція. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 12702,18 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції. В іншій частині стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 803,36 грн. 3 % річних, які нараховані на суму 8892,09 грн. за період з 15.06.2008р. по 28.03.2011р. та на суму 662,32 грн. за період з 23.09.2008р. по 28.03.2011р.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3 % річних та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно, стягненню підлягає 792,78 грн. 3 % річних. В іншій частині стягнення 3 % позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1146,53 грн. неустойки.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що за прострочку оплати рахунку експедитора, клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, під заявленою до стягнення позивачем неустойкою треба розуміти пеню.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що стягненню підлягає 1129,11 пені. В іншій частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати відносяться на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства “Промізолкомплект” (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64, кв. 24, код ЄДРПОУ 33210213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Декті” (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, буд. 60, к. 551, код ЄДРПОУ 33475509) 12 702 (дванадцять тисяч сімсот дві) грн. 18 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції, 1 129 (одну тисячу сто двадцять девять) грн. 11 коп. пені, 792 (сімсот девяносто дві) грн. 78 коп. 3% річних, 146 (сто сорок шість) грн. 24 коп. державного мита та 231 (двісті тридцять одну) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 07.07.2011р.