Рішення № 16934872, 05.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.07.11 р. Справа № 20/86

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

При секретарі Смірновій Ю.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат” м.Торез

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сніжпром» м. Сніжне

про стягнення 42017,04 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сніжпром» про стягнення заборгованості у сумі 42017,04 грн., з яких 35500 грн. сума передоплати за вугілля, інфляційні витрати у сумі 5450,54 грн., 3% річних у сумі 1066,5 грн. на підставі ч.2 ст.693, п.2 ст.625, п.2 ч.3 ст.1212 ЦК України.

Позовну заяву мотивує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбаський збагачувальний комбінат” на підставі договору на постачання вугільної продукції здійснило передоплату у сумі 50000 грн., а відповідач поставку вугільної продукції у повному обсязі не здійснив та грошові кошти на повернув.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав копію акту про передачу вугільної продукції, копії товарно-транспортних накладних, копію податкової накладної, договір на поставку вугілля №131уг від 21.08.2009 р. та специфікації до нього, претензії-вимоги, платіжне доручення від 4984 від 01.09.2009 р. на суму 50000 грн.

У судовому засіданні 14.06.2011р. представник позивача надав суду пояснення до позовної заяви, у якому зазначив, що позивачем всього було отримано від відповідача за договором №131 уг від 10.08.2009р. вугілля на суму 114450 грн., отримане вугілля було сплачено платіжним дорученням №4955 від 28.08.2009р. на суму 100000 грн. і платіжним дорученням №4984 від 01.09.2009р. на суму 50000 грн. Таким чином, позивач зазначив, що переплата за поставлене вугілля складає 35550 грн. (114450-100000-50000) і саме ця сума підлягає стягненню.

Крім того зазначив, що фактично позивач зробив оплату виставленого рахунку фактури №31/08 від 31.08.2009р. на суму 114450 грн. за поставлене вугілля, але помилково зазначив в платіжних дорученнях №4955 від 28.08.2009р. на суму 100000 грн. та № 4984 від 01.09.2009р. на суму 50000 грн. оплату рахунку №27/08 від 27.08.2009р. на суму 124998 грн., який було також помилково виставлений ТОВ „Сніжпром” (а.с.44).

Відповідач в судові засідання не зявлявся, відзив на позовну заяву не надав.

Господарський суд зазначає, що ухвали суду від 12.04.2011 р., від 10.05.2011 р., від 25.05.2011 р., від 14.06.2011 р. направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, але правом приймати участь у судовому засіданні не скористався.

За приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не надав, своїм правом бути присутнім при розгляді справи не скористався, справа № 20/86 розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

21.08.2009 р. між ТОВ „Донбаський збагачувальний комбінат” (покупець) та ТОВ „Сніжпром” (постачальник) було укладено договір № 131уг (а.с.25), згідно умов якого постачальник зобовязався постачати вугільну продукцію на умовах, викладених у цьому договорі згідно Специфікацій. Кількість, якість, ціна та порядок поставки товару визначаються у специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору.

Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що покупець виконує оплату за товар протягом 10 банківських днів з моменту надання документів, вказаних у п.5.2 цього договору. Розрахунки за товар виконуються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Згідно п.5.2 договору, постачальник зобовязується повідомляти покупця про виконані відвантаження товару у розумно необхідні строки, а також протягом 5 днів з моменту відвантаження надати покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактуру на товар; податкову накладну; лист про власність; акт приймання-передачі; товарно-транспортну накладну. Оригінали вищезазначених документів передаються покупцю або вказаному ним представнику „з рук в руки”.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010р. (п.10.4 договору)

Специфікацією №1 від 21.08.2009 р. до договору сторони визначили марку вугілля АРШ 0-200; обсяг поставки 1000,0 т., якісні характеристики товару, ціну - 250 грн. з ПДВ за тону, умови поставки склад ТОВ „ДОК” з обовязковим складанням акту прийому-передачі, а також строк поставки товару серпень 2009 року (а.с.26).

З матеріалів справи вбачається, що протягом серпня 2009 року відповідач передав, а позивач прийняв вугілля марки АР в обсязі 457,8 тон, про що свідчать акти про передачу рядового вугілля ТОВ „ДОК”, товарно-транспортні накладні, податкова накладна від 31.08.2009 р. №113 (а.с.56-71), видаткова накладна № 31/08 від 31.08.2009 р. на загальну суму 114450 грн. з ПДВ (а.с.47).

31.08.2009р відповідач виставив позивачу рахунок фактуру №31/08 від 31.08.2009 р. на суму 114450 грн. (а.с.46)

Як вбачається, позивач перерахував відповідачу за платіжним дорученням № 4984 від 01.09.2009р. 50000,00 грн. (а.с.27) та згідно виписки банку платіжним дорученням № 4955 від 28.08.2009р. 100000,00 грн. за вугільну продукцію (а.с.48). Всього 150000,00 грн.

Таким чином, переплата позивача за вугільну продукцію становить 35550 грн. Матеріали справи не містять доказів поставки товару позивачу на зазначену суму.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензією № 1-92 від 15.02.2011р. на суму 35550,00 грн. (а.с.15-20) та додатковою претензією на суму 6517,04 грн. (а.с.21-24). Відповіді з боку відповідача на ці претензії або докази сплати відповідачем цих сум матеріали справи не містять.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача боргу у вигляді попередньої оплати за поставку вугільної продукції у сумі 35 550 грн., інфляційні втрати 5450,54 грн., 3% річних 1066,50 грн.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Стаття 693 Цивільного кодексу встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 названої статті встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Матеріали справи свідчать, що сторони у специфікації до спірного договору встановили зокрема обсяг поставки вугілля 1000 тон та строк поставки серпень 2009 року. Фактично відповідачем поставлено позивачу вугілля у серпні 2009 року лише в обсязі 457,8 тон. 31.08.2009р. відповідач виставив позивачу рахунокфактуру №31/08 від 31.08.2009 р. на суму 114450 грн., а позивачем фактично перераховано відповідачу 150000,00 грн.

Отже, різниця між перерахованими коштами та фактичною вартістю поставленого вугілля складає 35 550 грн., які відповідачем не було повернуто на вимогу позивача.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми переплати у розмірі 35550 грн. є законними та обгрунтованими.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача, крім основного боргу, інфляційні втрати в сумі 5450,54 грн. та 3 % річних у сумі 1066 грн.

Дослідивши матеріали справи та норми чинного законодавства, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є обгрунтованими, але підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

З розрахунку позивача вбачається, що позивач нараховує 3% річних та інфляційні починаючи з 01.09.2009 р. Разом з тим, претензія від 15.02.2011р. №1-92 про повернення передоплати у розмірі 35550 грн. була направлена відповідачу рекомендованим листом 16.02.2011р., отже право на нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних у позивача настає з 24.02.2011р.

Отже, обгрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача розмір інфляційних втрат у сумі 497 грн. та сума 3% річних 17,53 грн.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 75, 82 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаський збагачувальний комбінат” м.Торез до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сніжпром» м.Сніжне про стягнення 35550 грн. передоплати за вугілля, інфляційних втрат у сумі 5450,54 грн., 3% річних у сумі 1066,5 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сніжпром” (86500, м.Сніжне, вул.Мінська, 19/2, код ЄДРПОУ 334672326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаський збагачувальний комбінат” (86606, м.Торез, ЗГФ „Червона Зірка” код ЄДРПОУ 32131749) 35550 грн. переплати за вугільну продукцію, інфляційні втрати у сумі 497 грн., 3% річних - 17,53 грн., витрати зі сплати державного мита у сумі 360,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 202,56 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.В. Величко

В судовому засіданні 05.07.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 11.07.2011 р.

Суддя Величко Н.В.