Рішення № 16934611, 08.07.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.07.11р.Справа № 21/5005/5457/2011 За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 9 285 313,49 грн. за договором поставки природного газу

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Скиба Т.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, дов. № 183/10 від 23.12.10р.;

від відповідача - ОСОБА_2, дов. № 2636/1 від 01.09.10р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 7 063 549,81 грн., пені - 554 811,81 грн., 3% річних - 455 700,58 грн., інфляційних витрат - 1 211 251,29 грн. за договором поставки природного газу № 06/09-1453-ТЕ-4 від 23.09.09р.

Відповідач відзив на позов не надав, проти наявності боргу не заперечив. Надав заяву про зменшення штрафних санкцій від 01.06.2011р. 3 1792, посилаючись на важке фінансове становище підприємства та на неоплату комунальних послуг населенням.

Позивач заперечив проти зменшення штрафних санкцій, зазначивши, що предметом спору є імпортований газ.

В ході судового розгляду відповідач заявив клопотання про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що: відповідно до статті 2 пункту 2.1.1 Закону України „Про деякі питання заборгованостей за спожитий природний газ та електричну енергію” підлягає списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризовану) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, субєктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, НАК „Нафтогаз України” та її дочірніх підприємств, що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим законом; - відповідно до пункту 2.2 Закону України „Про деякі питання заборгованостей за спожитий природний газ та електричну енергію” також підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовим рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності Законом.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 17.05.11р. до 02.06.11р.

В судовому засіданні 02.06.11р. оголошено перерву до 21.06.11р.

Ухвалою суду від 21.06.11р. за клопотанням позивача розгляд справи продовжено на 15 днів до 11.07.11р.

В судовому засіданні 21.06.11р. оголошено перерву до 30.06.11р.

В судовому засіданні 30.06.11р. оголошено перерву до 07.07.11р

У судовому засіданні 07.07.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2009р. між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством “Теплоенерго” (далі - відповідач, покупець) було укладено договір №06/09-1453 ТЕ-4 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобовязується передати у власність покупцю природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобовязується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (надалі - газ) в обсязі, зазначеному в статті 2 цього Договору.

Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 Договору постачається імпортований природний газ, отриманий постачальником за договором поставки природного газу між НАК „Нафтогаз України” та постачальником; газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання; використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору;

- постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року газ в обсязі до 21 137 тис. куб. м, в тому числі по місяцях (тис. куб. м):

у жовтні - 3 902 тис. куб. м,

у листопаді - 1 618 тис. куб. м,

у грудні - 21 137 тис. куб. м (пункт 2.1 Договору);

Додатковою угодою №1 до Договору поставки природного газу від 23.09.2009р.. №06/09-1453ТЕ-4 пункт 2.1 Договору доповнено підпунктом 2.1.1, в якому сторони погодили, що постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року газ в обсязі до 30 631 тис. куб.м, в тому числі по місяцях (тис.куб.м):

у січні 10 500 тис.куб.м,

у лютому 9 525 тис.куб.м,

у березні 8 516 тис.куб.м,

у квітні 30 631 тис.куб.м.

Відповідно до пункту 4.1 Договору постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця (надалі - пункти приймання-передачі).

Право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі; після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере не себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ (пункт 4.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця, з урахуванням пункту 3.5.1 цього Договору.

У пункті 4.4 Договору сторони погодили, що обсяг газу, визначений згідно з пунктом 4.3 цього Договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за цим Договором в пунктах приймання-передачі; приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість; акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Відповідно до пункту 5.1 Договору ціна за 1000 куб.м природного газу становить 593, 448 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%,

- податок на додану вартість за ставкою 20%;

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 122 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 20%;

До сплати за 1000 куб.м природного газу - 727,32 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 872,78 грн..

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на виконання умов Договору протягом жовтня - грудня 2009р., січня-квітня 2010р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ у загальному обсязі 29706461, 12 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу , копії яких є в матеріалах справи(а.с.37-42);

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ згідно пункту 5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10-го числа поточного місяця; Подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця; остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу;

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк;

Відповідач за поставлений газ розрахувався частково у сумі 22642911,31 грн., у звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 7063549,81 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ході судового розгляду відповідач надав суду докази оплати суми основного боргу в розмірі 7063549, 81 грн. (пл. доручення № 49 від 01.07.2011р).

Позивач підтвердив оплату відповідачем суми основного боргу.

Враховуючи викладене, провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача за прострочення оплати пеню - 554 811,81 грн., 3% річних - 455 700,58 грн., інфляційних витрат - 1 211 251,29 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання;

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання;

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно розрахунку позивача, перевіреного судом до стягнення підлягає пеня у розмірі 554881, 81 грн. за період з 18.10.2010р. по 18.04.2011р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Таким чином, інфляційні витрати з листопада 2009р. по березень 2011р., які підлягають до стягнення, становлять 1211251,29 грн., 3% річних за період з 11.11.2009р. по 18.04.2011р. - 455700, 58 грн.

Клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій не приймається судом з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами та на засадах яких має ґрунтуватися зобовязання між сторонами є добросовісність та розумність і справедливість, а також враховуючи приписи ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 2.4 Розяснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань” від 29 квітня 1994 р. №02-5/293 вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила договір, суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязань, причини неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення у виконанні зобовязання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкції за несвоєчасну оплату ним заборгованості.

Суд також не приймає заперечення відповідача щодо списання заборгованості за природний газ відповідно до Закону України „Про деякі питання заборгованостей за спожитий природний газ та електричну енергію” на підставі наступного.

Відповідно до пункту 2.2 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01 січня 1997 року по 01 січня 2011 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” встановлено Кабінету Міністрів України у двотижневий термін з дня набрання чинності цим Законом затвердити порядок списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію;

На момент розгляду справи затверджений Кабінетом Міністрів України порядок списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію відсутній, а у господарського суду відсутні повноваження на списання заборгованості відповідно до Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію”;

Наданий відповідачем Договір від 03.06.2011р. №63/503 про організацію взаєморозрахунків не спростовує наявність у відповідача заборгованості за спожитий природний газ відповідно до умов Договору від 23.09.2009р. №06/09-1453 ТЕ-4, а навпаки цю заборгованість підтверджує.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 554 811,81 грн. - пені, 455 700,58 грн. - 3% річних, 1 211 251,29 грн. - інфляційних витрат.

В частині стягнення основного боргу в сумі 7063549, 81 грн. провадження у справі припинити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 193, 230, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 551, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Теплоенергоо” Дніпропетровської міської ради (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, б. 7, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32688148) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32688148) пені у сумі 554 811,81 грн. (п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі вісімсот одинадцять грн. 81 коп.), 3% річних у сумі 455 700,58 грн. (чотириста п'ятдесят п'ять тисяч сімсот грн. 58 коп.), інфляційних витрат у сумі 1 211 251,29 грн. (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті п'ятдесят одна грн. 29 коп.), державне мито у сумі 25500 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), про що видати наказ.

В частині стягнення основного боргу в сумі 7063549,81 грн. провадження у справі -припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 08.07.2011р.