Рішення № 16934565, 07.07.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.07.11р.Справа № 5005/5407/2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м.Харків

до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран", м.Дніпропетровськ

відповідача 2. Відкритого акціонерного товариства "Дніпробудмаш", м.Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів

Суддя Калиниченко Л.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. № 13-58/11д від 11.01.11р.

від відповідача - 1: ОСОБА_2 за дов. б/н від 01.03.11р.

від відповідача - 2: ОСОБА_3, дов. № 18/05/2011 від 18.05.11р.

Відповідно до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Мегабанк", м. Харків звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран", м. Дніпропетровськ, відповідача - 2 Відкритого акціонерного товариства "Дніпробудмаш", м. Дніпропетровськ про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів від 21.09.09р. № Б-109-81.

05.07.11р. позивач надав додаткові обґрунтування по справі, які залучені до матеріалів справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір, на думку позивача суперечить ст. ст. 41, 47,79,165 Господарського кодексу України, ст.ст. 98, 99, 161, ч. 5 ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" так, як укладений договір порушує право позивача, як ініціюючого кредитора у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран", м. Дніпропетровськ, оскільки укладення оспорюваного договору значною мірою вплинуло на обсяг прав позивача у загальних зборах кредиторів, оскільки у Відповідача-1 внаслідок укладання оспорюваного договору сума значно збільшилася.

Також, позивач наголошує, що на дату укладення оспорюваного договору купівлі - продажу цінних паперів у Відповідача- 1 перед Позивачем вже існувала заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом відповідно до кредитного договору № 13-07 від 26.09.07р. в сумі 70 656,10грн.

Також існувала заборгованість за нараховані та несплачені проценти за користування кредитом відповідно до кредитного договору № 12-07 від 23.05.08р. в сумі 1 399 396,67грн., що підтверджується Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива" від 25.09.09р. по справі № 2/244-2009 та ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.09р. по справі № 45/281-09 та Наказом господарського суду Харківської області.

Позивач зазначив, що укладання оспорюваного договору суперечить статутним документам Відповідача 1, а саме угода підлягає бути визнана недійсною, як така, що укладена з перевищенням обсягу статутної дієздатності Відповідача -1 його статутним цілям діяльності. Укладання вказаного договору було позбавлене для Відповідача 1 будь - якого економічного сенсу і підприємницької діяльності. А також ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.09р. по справі № 29/272 накладено арешт на грошові кошти Відповідача 1 в розмірі 20 059 926,16грн. та заборонено останньому вчиняти дії, направлені на відчуження належному йому майна. 23.06.09р. Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанні ухвали від 18.06.09р. по справі № 29/272, яка була виконана в повному обсязі, що підтверджується постановою від 25.08.09р.

Позивач вважає, що укладення Відповідачем -1 договорів купівлі - продажу цінних паперів з певним колом юридичних осіб порушує законодавство про захист економічної конкуренції, та створення штучної заборгованості.

Також позивач вважає, що Відповідач 1 , а саме генеральний директор як виконавчий орган товариства, відповідно до Статуту має право укладати договори, що не перевищують суму 100 000,00грн. без рішення загальних зборів учасників. Натомість генеральний директор Відповідача- 1 підписав договір на суму 8 200 000,00грн.

Позивач посилаючись на ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України вважає, що правочин повинен мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Окрім зазначеного, позивач посилається на ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, де підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Відповідач -1 позов не визнає, вважає, що доводи викладені позивачем надумані та не обґрунтовані. Зазначив, що генеральний директор Мінін Д.Б. здійснював свої повноваження відповідно до уставних документів та Закону.

Відповідач -2 вважає, що позивач невірно трактує положення ст. 241 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що єдиною дією на підтвердження схвалення договору може бути лише оплата Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран", м. Дніпропетровськ передбачених за ним акцій.

Стаття 241 Цивільного кодексу України не обмежує дії, що можуть свідчити про схвалення правочину, певним вичерпним колом обставин. Зазначена норма також не встановлює обмежень щодо часу здійснення відповідних дій та не унеможливлює їх вчинення навіть після подання позову про визнання правочину недійсним.

Крім того Відповідач- 2 вважає, що у позивача відсутнє право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору, стороною за яким він не був.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

21.09.09р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран", м. Дніпропетровськ (надалі Відповідач-1) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпробудмаш", м. Дніпропетровськ (надалі Відповідач 2) укладено договір купівлі - продажу цінних паперів № Б-109-81.

04.03.10р. господарський суд Дніпропетровської області за заявою позивача порушено провадження у справі про банкрутство Відповідача - 1 № Б26/18-10.

18.05.10р. в газеті "Голос України" № 89 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі для виявлення кредиторів.

13.08.10р. господарським судом Дніпропетровської області були розглянуті грошові вимоги Відповідача - 2 та визнана сума, якої виникла на підставі договору купівлі - продажу цінних паперів № Б-109-81. від 21.09.09р.

Відповідно до п.1.1 договору Відповідач-2 (Продавець) зобов'язується передати у власність покупцю (Відповідач - 1), а покупець прийняти та сплатити прості акції (цінні папери), що належать Продавцю на праві власності на умовах цього Договору.

Відповідно до п.1.3 Договору право власності на цінні папери переходять до Покупця з моменту зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах Покупця у Зберігача.

Згідно п.2.1 Покупець самостійно сплачує Продавцю суму Договору, що визначена в п.1.2 цього Договору, протягом тридцяти банківських днів з дати підписання цього Договору.

Документом, який підтверджує виконання Покупцем та Продавцем обов'язків по цьому Договору, є Акт виконання зобов'язань по Договору (п.2.2 Договору).

Пунктами 3.1, 3.2, 3.4 Договору передбачено, що реєстрація переходу права власності на цінні папери здійснюється в депозитарній системі обліку цінних паперів, згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17.10.06р. № 999, протягом 3-х робочих днів з дати підписання договору. Датою переходу права власності на цінні папери Сторони визнають дату внесення відповідних змін на рахунку цінних паперах Покупця у Зберігача, що підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах Покупця у Зберігача.

Відповідно до п.6.1 договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами та діє до виконання Сторонами обов'язків за цим Договором.

24.09.09р. Відповідач - 1 та Відповідач -2 уклали акт прийому - передачі цінних паперів по Договору купівлі - продажу цінних паперів № Б-109-81 від 21.09.09р., згідно якого продавець передав, а Покупець отримав прості акції ВАТ "Борисфен" у кількості 3 382 470,00 шт., номінальною вартістю 0,25грн. на загальну суму 8 200 000,00грн. без ПДВ. Доказів сплати суми за цінні папери, на день розгляду справи у розмірі 8 200 000,00грн. не надано.

Проте, невиконання договорів купівлі - продажу щодо оплати за придбані акції не є підставою вважати що сторонами укладено фіктивний правочин.

Відповідно до ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 99 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Відповідно до п.11.1 Статуту у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран", м. Дніпропетровськ створюється виконавчий орган - Дирекція, яку очолює Генеральний директор.

Відповідно до п.11.2 Статуту Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства.

Відповідно до п.11.3 Статуту Генеральний директор підзвітний загальним зборам учасників і організовує виконання їх рішень (а/с 94).

10.08.09р. відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран", м. Дніпропетровськ на якому було прийнято рішення про призначення генерального директора Мініна Д.Б. (а/с 60)

01.02.10р. на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран", м. Дніпропетровськ № 5/10 було затверджено угоди про купівлю цінних паперів, які було укладено протягом 2009р. у відповідності до п.п."з" п.9.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран", м. Дніпропетровськ в редакції від 13.08.09р.

Ухвалою від 13.08.10р. по справі № Б26/18-10-14 господарський суд визнав грошові вимоги Відповідача -1 у сумі 2 619 396,81грн. - 4 черга задоволення; 169 848,17грн. - 6 черга задоволення, 125,00грн. - 1 черга задоволення та зобов'язав розпорядника майна включити до реєстру вимог кредиторів.

Посилання позивача на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.06.09р. не позбавляла Відповідача -1 права здійснювати господарську діяльність, а саме укладати господарські договори, в т.ч. і договори про придбання цінних паперів.

Частиною 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача визнати недійсним договір купівлі - продажу цінних паперів № Б 109-81 від 21.09.09р., але ті підстави на які посилається позивач, спростовані відповідними документами, поясненням Відповідача 1,2, та законодавчими актами.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України про свободу договору, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 163 Господарського кодексу України передбачено, що цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).

- Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦКУ).

Згідно з п. 1 ст. 165 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені у цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 165 Господарського кодексу України не є нормою, яка обмежує обсяг загальної чи спеціальної правосуб'єктності юридичної особи.

В умовах спірного Договору не міститься положень, які б суперечили б ст. 165 ГКУ, а тому відсутні підстави для його визнання недійсним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмету і підстав позову застосовують норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім цивільного законодавства, нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст.1, 8).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які становлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, саме вчинення правочину.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПКУ).

Так, п. 26 постанови від 06.11.09р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено: "Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину".

Як зазначено в рішенні Вищого господарського суду України від 19.01.11р. в якому позивачу відмовлено в задоволенні позову з тих підстав, що сторона, яка звернулась з позовом до суду про визнання договору недійсним, не була стороною в договорі, який нею оскаржується.

Суд враховує той факт, що зміст договору купівлі - продажу цінних паперів не суперечать актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особи, що вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину були вільними та відповідали їх внутрішній волі, правочин вчинений відповідно до законодавства у письмовій формі, на момент укладання був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, суд вважає, що договір купівлі - продажу цінних паперів № Б-109-81 від 21.09.09р. повністю відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановленим ст. 203 Цивільного кодексу України, а отже відсутні підстави для визнання договору недійсним.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного у позивача відсутнє право на звернення до господарського суду з зазначеним позовом, оскільки він не є стороною у договорі купівлі - продажу цінних паперів, та не надано доказів порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів позивача.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.79, 165 Господарського кодексу України, ст.ст. 177, 194, 203, 207, 215, 228, 316, 317,319,627,628,629 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, ЄДРПОУ 09804119) про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів від 21.09.09р. № Б-109-81 - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після 10 - денного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

СуддяЛ.М. Калиниченко Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 ГПК України

07.07.11р.