Рішення № 16934528, 30.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.06.11р.Справа № 33/5005/6067/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДА", м. Світловодськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", м. Дніпропетровськ

про стягнення 118 476 грн. 76 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 31-06/11 від 29.06.2011 року, ОСОБА_2, довіреність № 30-06/11 від 29.06.2011 року

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РІДА" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" про стягнення 100 717 грн. 76 коп. - основної заборгованості, 6 883 грн. 27 коп. - пені, 10 875 грн. 75 коп. - відсотків за користування кредитними коштами і витрат по справі.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 26 від 14.07.2010 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар. Позивач зазначає, що відповідачу надіслано претензію з вимогою про погашення заборгованості, який відповідачем отримано, однак залишено без відповіді та без виконання.

Відповідач не заперечує про ти факту існування заборгованості відповідача перед позивачем в сумі основного боргу, але заперечує в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та відсотків за користування кредитними коштами та просить залишити їх у вказаній частині без задоволення.

В судовому засіданні 30.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Ріда" (далі позивач, виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Молочна фабрика "Рейнфорд" (далі відповідач, покупець) було укладено договір № 26 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити упаковку (продукцію) в асортименті та на умовах даного Договору, додатків та додаткових угод, які є невід'ємною частиною даного Договору.

На виконання умов договору позивач виготовив та поставив відповідачу товар, що підтверджується оформленими належним чином видатковими накладними № РН-0044 від 22.07.2010 року на суму 15 438 грн. 40 коп., № РН-72 від 01.10.2010 року на суму 11 589 грн. 48 коп. , № РН-86 від 28.10.2010 року на суму 6 084 грн. 24 коп., № РН-101- від 15.11.2010 року на суму 68 303 грн. 52 коп., які підписані представниками сторін і скріплені печатками та довіреностями на отримання ТМЦ № 378 від 22.07.2010 р. та № 757 від 28.10.2010 року (а.с. 20-21).

Відповідач товар оплатив частково, у звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 100 717 грн. 76 коп. грн., що підтверджується актом звірки розрахунків який підписаний між позивачем та відповідачем станом на 18.02.2011р. (а.с. 30).

Відповідач доказів оплати боргу не надав, у відзиві від 08.06.2011 року на позовну заяву підтвердив існуючу заборгованість.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, щозвичайно ставляться.

Одностороння відмова відзобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України).

На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 100 717 грн. 76 коп., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, яка підтверджується відповідачем у акті звірки взаєморозрахунків від 18.02.2011 року та у відзиві на позовну заяву, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 5.2 Договору за прострочку оплати покупець сплачує виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості.

Позивачем, відповідно до наданого розрахунку пені (а.с. 31), за несвоєчасне виконання зобовязання за період з серпня 2010 р. по квітень 2011 року нарахована пеня в розмірі 6 883 грн. 27 коп. розрахована по подвійній обліковій ставці НБУ, внаслідок чого підлягає задоволенню та стягненню з відповідача.

Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 10 875 грн. 75 коп. сплачених відсотків за користування кредитними коштами з огляду на наступне.

01.07.2010 року між позивачем та Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" укладено кредитну угоду № 20103, відповідно до умов якої банк надає позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії на термін до 29.06.2012 року з лімітом кредитної лінії 350 000 грн. Вказаний кредит використовується позичальником на поповнення оборотних коштів.

Як зазначено позивачем, через невиконання зобов`язань з боку відповідача, позивачу було завдано збитки у вигляді необхідності сплати відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 10 875 грн. 75 коп. по вищезазначеному договору.

За приписом ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема, відшкодування збитків.

Частиною 2 ст.22 Цивільного кодексу України до збитків віднесені: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічно, стаття 224 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Крім того, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, включається, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно п.3.2 кредитного договору №20103 від 01.07.2010р. мета кредитування: поповнення оборотних коштів.

Тобто, позивачем не доведено, що відповідна сума кредиту була надана саме для виконання договірних зобов`язань за договором поставки №26 від 14.07.2010р.

З огляду на зазначене, суд вважає, що в даному випадку сплата банківській установі відсотків за користування кредитними коштами не є збитками в розумінні ст.22 Цивільного кодексу України та ст.225 Господарського кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є:

1) протиправність поведінки;

2) збитки, як результат протиправної дії;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданими збитками;

4) вина особи, що заподіяла збитки.

Втім, цивільно-правова відповідальність по відшкодуванню збитків настає при наявності зазначених умов у сукупності. Відсутність хоча б однієї з умов є підставою для відмови щодо відшкодування збитків.

Суд вважає, що між протиправною поведінкою відповідача і збитками позивача відсутній причинний зв`язок, оскільки сплата відсотків повинна здійснюватись позивачем незалежно від того, чи своєчасно виконано відповідачем зобов`язання.

На підставі викладеного, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 100 717 грн. 76 коп. - основної заборгованості, 6 883 грн. 27 коп. пені.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, ст. ст. 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна фабрика "Рейнфорд" (49085, м. Дніпропетровськ, пр. ім. газ. "Правда", 50, код ЄДРПОУ 13472597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІДА" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Робоча, 2/256, код ЄДРПОУ 23091169) 100 717 (сто тисяч сімсот сімнадцять) грн. 76 коп. - основної заборгованості, 6 883 (шість тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 27 коп. - пені, 1 076 (одна тисяча сімдесят шість ) грн. 01 коп. - державного мита, 214 (двісті чотирнадцять) грн.. 33 коп. - витрат на оплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяІ.А. Рудовська

Рішення оформлене відповідно

до ст. 84 ГПК України 05.07.2011 р.